Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Висвітлення проблем історії церкви України-Русі (Православ'я давньоруського періоду) на сторінках журналу "Труды Киевской духовной академии"

Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
33
Мова: 
Українська
Оцінка: 

думок дослідників щодо підходів у його вивченні та інтерпретації. На їхніх поглядах не могли не позначитися й ідеологічно-конфесійні чинники.

Автором дисертації аргументовано, що публікації ТКДА, серед яких значний пласт складають дослідження професорів Київської духовної академії, й донині зберігають цінність завдяки введенню в науковий обіг основних джерел та їх грунтовному аналізу. Проблематика хрещення Русі розглядається на сторінках ТКДА фактично з перших його номерів. Так, П. Знаменський у статті “История Российская” Татищева В. Н. в отношении к русской церковной истории” аналізує значення “Истории” і підходи до використання цього твору, яким послуговуються і сучасні науковці.
Процесові християнізації Русі присвятив увагу у своїх дослідженнях професор Київської духовної Академії, відомий історик Церкви І. Малишевський. Вчений в основному притримувався традиції церковної історіографії ХІХ ст., за якою вважалося, що Русь пережила п’ять хрещень, або “проповідей Євангелія”.
Загалом, у своїх основних висновках професори Київської духової академії започаткували історіографічну традицію витлумачення початкового періоду становлення Церкви Київської Русі, яка не втратила своєї актуальності і донині.
Важливе місце в публікаціях ТКДА з історії Церкви Русі-України посідають дослідження, в яких переглядались усталені погляди на час та обставини хрещення Русі. По-новому реконструювався хід подій, що були безпосередньо пов’язані з хрещенням Русі. Прикладом такого дослідження є стаття В. Завитневича “О месте и времени крещения св. Владимира и о годе крещения киевлян”.
Своєрідним концептуальним підсумком публікацій щодо проблематики хрещення Русі є відома стаття І. Лінніченко “Современное состояние вопроса об обстоятельствах крещения Руси”. На його переконання, деталі хрещення Русі не були висвітлені належним чином через дві головні причини: стан джерел і традиційне некритичне ставлення до них, що заважало правильному підходу до висвітлення цих подій.
Іншим важливим напрямом досліджень істориків наукового осередку КДА були взаємини Русі з християнським Сходом і Заходом. На дожовтневу церковну історіографію довгий час впливав сучасний їй стан речей: Руська Церква, як гілка і спадкоємиця Константинопольської, протистояла Риму. Показово, що представники церковної історіографії – викладачі Київської духовної академії розуміли складність і неоднозначність процесу утвердження християнства на теренах Русі, тому підходили до вивчення історії хрещення комплексно, враховуючи тодішню геополітичну ситуацію розташування Русі-України між християнським Заходом і Сходом. Такий підхід до проблеми демонструють вищезгадані роботи В. Завитневича та І. Лінніченка, а також А. Лук’яненка “Культурно-историческая роль Болгарии в судьбах славянства вообще, России – в частности”, І. Малишевського “Сказание о посещении русской страны св. Апостолом Андреем”, його ж – “Варяги в начальной истории христианства в Киеве” та “Кто был первым митрополитом киевским”.
У сучасній історіографії з давньоруської проблематики існує декілька основних версій хрещення Русі: візантійська, болгарська, західнослов’янська, римо-католицька, причому до формування цих версій, поза сумнівом, долучилися автори публікацій у ТКДА.
Глибокому аналізові даної проблеми присвятив ряд своїх праць, опублікованих у ТКДА, І. Малишевський.
Узагальненням досліджень І. Малишевського, присвячених цій проблематиці, є стаття “Отношение Руси к церкви римской при св. князе Владимире”, яка складає майже 100 сторінок, тому її можна розглядати як монографію, в якій викладено концептуальні положення вченого з проблематики утвердження християнства на Русі.
Говорячи про науковий доробок І. Малишевського у цій царині, не можна обминути увагою його фундаментального дослідження, частинами опублікованого на сторінках ТКДА “Доминиканец Яцек Одровонж, мнимый апостол земли Русской”. У своїх дослідженнях історії домініканського ордену на Русі І. Малишевський доходить висновку, що трактування цієї історії польськими конфесійно заангажованими істориками має легендарний характер. І. Малишевський переконаний, що панегіричне ставлення до святого в католицизмі було основою міфотворення.
Отже, як бачимо, проблема хрещення Русі посіла чільне місце на сторінках журналу ТКДА. Як показує аналіз публікацій професорів Київської духовної академії, їхні дослідження характеризуються пильною увагою до джерел, а звідси і випливає багатоаспектний підхід до проблеми та незаангажованість їхніх висновків. Будучи представниками духовного навчального закладу, вони, тим не менше, відходять від ортодоксальних поглядів на хрещення Русі, висуваючи оригінальні нові концепції, які залишаються актуальними і донині.
У четвертому розділі – “Устрій та діяльність Церкви Київської Русі” – розглядаються публікації часопису ТКДА, присвячені проблемам формування давньоруської церковної організації, а також церковно-політичної та суспільної діяльності давньоруських ієрархів.
Відсутність сталої точки зору на процес запровадження християнства на Русі спричинило різні версії щодо того, яким було влаштування Церкви після хрещення Київської держави. Це питання неодноразово порушувалось ученими ХІХ ст., не втратило воно своєї актуальності й донині. Такі сучасні дослідники, як М. Брайчевський, Б. Рибаков вважають, що після Аскольдового хрещення з Візантії було прислано митрополита, і вже тоді Київська Церква стала митрополією у складі Константинопольського патріархату. У цьому вони солідаризуються з рядом учених ХІХ ст., зокрема, певною мірою їх погляди перегукуються з висновками професора Є. Голубинського,
Натомість дехто з дослідників ХІХ ст., в тому числі професор КДА В. Калінніков, заперечували думку багатьох церковних істориків, що митрополія на Русі була заснована за часів правління Константинопольського патріарха Фотія. У своїй великій праці, присвяченій даній проблемі, В. Калінніков, вказуючи на помилку літописців, котрі сплутали хрещення, яке мало місце за Аскольда і Діра та хрещення за часів правління Володимира, вважав, що першим митрополитом був Михаїл Сирін, який перебував на митрополичій кафедрі до 991 р.
Фото Капча