Висвітлення проблем історії церкви України-Русі (Православ'я давньоруського періоду) на сторінках журналу "Труды Киевской духовной академии"

• Як спеціалізований друкований орган, часопис згуртував довкола себе переважно викладачів і студентів Київської духовної академії, публікації яких позначені широким науковим кругозором, а також, у більшості випадків, конфесійною незаангажованістю. Авторам журналу належить важливий теоретичний доробок у вивченні численних проблем початкового періоду національної історії, зокрема етноконфесійних і державотворчих процесів в Україні, їхньому взаємозв’язку.

• Публікації часопису з проблематики давньоруського Православ’я є невід’ємною складовою української медієвістики, автори яких долучилися до створення міцних підвалин національної історичної науки. Цінність більшості публікацій полягає у широкому залученні джерел, збагаченні історіографічної спадщини новими концептуальними підходами, оригінальними теоретичними положеннями і висновками. Наукові традиції часопису були продовжені в історіографії радянського і пострадянського періодів, проте чимало цікавих ідей авторів публікацій були несправедливо забуті, що актуалізує необхідність звернення сучасних істориків і релігієзнавців до наукових розробок попередників.

Хронологічні межі дослідження охоплюють час видання журналу (1861 – 1917 рр.). Для історіографії означений період має велике значення. Саме в цей час почалося систематичне наукове дослідження історії давньоруської Церкви із залученням широкого кола джерел, як вітчизняних, так і зарубіжних, та грунтовного їх аналізу, значну увагу вчені приділяли також історії Києва як визначного православного центру та історії його святинь.

Практичне значення роботи полягає у тому, що її матеріали та висновки можуть бути використані при написанні фундаментальних історіографічних студій і досліджень з історії української дожовтневої журналістики, у працях, присвячених широкому колу проблем з історії давньоруської Церкви, при розробці вузівського курсу української історіографії, історії Української Православної Церкви, при створенні історичних та релігієзнавчих посібників з окремих проблем історії історичної науки, а також в науково-популярних публікаціях та в практичній викладацькій роботі.

Апробація результатів дослідження. Основні ідеї дисертації оприлюднені автором на міжнародних конференціях: жовтень 1995 р. – студентська наукова конференція “Києво-Могилянська Академія в історії України” (Київ, Національний Університет “Києво-Могилянська Академія”) ; 2-6 вересня 1996 р. – Congress of Comission Internationale d’Histoire Ecclésistique comparée (Люблін, Католицький Університет) ; щорічних конференціях “Україна: людина, суспільство, природа” в рамках програми “Дні науки в НАУКМА”; 28 грудня 1998 р. – 3 січня 1999 р. – на Міжнародному Європейському Семінарі “Шлях Європи”, у паралельному семінарі – “Європа регіонів” (Густав-Штрессеман Інститут, Бонн) ; 15 – 31 травня 2001р. – на сесії Осередку досліджень античної традиції Варшавського університету “Візантія і візантинологічні студії”; 2 – 8 червня 2001 р. – на Львівській сесії Міжнародної школи гуманістичних наук Східної і Центральної Європи “Спадщина Візантії”. Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедри історії Національного Університету “Києво-Могилянська Академія”.

Публікації. Основний зміст дисертації викладено в статтях, вміщених у наукових виданнях та журналах (6), тезах конференцій (1).

Структура дисертації і послідовність викладення матеріалу зумовлені логікою дослідження проблеми, поставленою метою і завданнями. Керуючись ними, автор звертається у першому розділі до історіографічного та джерелознавчого аналізу поставлених у дисертації проблем. У другому розділі простежено історію виникнення та умови діяльності ТКДА, а також на ґрунті вивчення неопублікованих джерел зібрано цінні біографічні дані про дописувачів журналу. Це дало змогу у наступних трьох розділах проаналізувати в контексті даних сучасної науки концепції авторів публікацій щодо основних проблем історії давньоруської Церкви. Додаток містить витяги з 5 біографічних анкет авторів публікацій у ТКДА. Таким чином, дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури і додатку. Загальний обсяг роботи без бібліографії і додатку – 166 сторінок, список використаних джерел і літератури включає 357 найменувань, додаток налічує 8 сторінок.

 

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертаційного дослідження, його актуальність, наукову новизну та практичну значимість; викладено мету і завдання роботи; визначено її хронологічні рамки, об’єкт та предмет дослідження; охарактеризовано джерельну базу та ступінь дослідженості проблеми; розкривається теоретико-методологічна база дослідження; окреслені можливі перспективи використання його результатів; зазначено форми апробації та структуру роботи.

У першому розділі – “Історіографія та джерела” – представлено докладний огляд літератури і джерел. З огляду на те, що дане дисертаційне дослідження тематично і концептуально написано на стику двох проблем: 1) журнал ТКДА та його роль в історії українського релігієзнавства і 2) висвітлення історії давньоруської Церкви на сторінках цього наукового видання, історіографію досліджуваної теми можна умовно поділити на такі групи: загальні праці з історії Церкви, історіографічні студії з цієї проблематики і праці, присвячені часопису ТКДА та пов’язаним з ним персоналіям.

До першої групи належать праці, важливі для нашого дослідження тим, що розкривають загальні тенденції генези церковно-релігійної системи Київської Русі, сприяють глибшому розумінню проблем давньоруської Церкви, мають загальнометодологічне значення для висвітлення поставлених у дисертації проблем. До них належать дослідження митрополита Макарія (Булгакова), Є. Голубинського, які стали важливим підґрунтям для подальших досліджень історії давньоруської Церкви.

Значну кількість проблем церковно-політичної історії Київської Русі розглянуто у працях Л. Гетца, М. Грушевського, А.