Витоки та теоретичні засади ленінізму

Уже перше знайомство з марксизмом привернуло Леніна революційністю, заснованої на солідному економічному фундаменті. Ленін вбирав ідеї та постулати марксизму як переконаний прагматик. Його мало цікавили ранні Маркс і Енгельс з їх гуманістичними пошуками. Він був у захваті від стихії класової боротьби. Ленін ще в молодості твердо повірив в те, що соціальне питання не може вирішуватися на гуманістичній основі. На порозі століття, коли молодий Ульянов, зустрівшись з марксизмом, з захватом занурився у світ його категорій, законів, принципів, легенд і міфів, він з благоговінням ставився до Г. В. Плеханова. Можливо, й тому, що черпав з його праць ідеї Маркса, звільнені від чисто «західного» бачення історичної еволюції[6, с. 83].

Маркс і Енгельс були теоретиками. Ленін їх вчення перетворив на катехізис класової боротьби. Безсумнівно, якби Маркс міг подивитися звідти на Леніна і на російську сектантський, азіатський більшовизм – він повторив би знамениту фразу: «Вибачте, мосьє, я не марксист».

 

 

Тим часом держава, як і раніше, залишалась машиною, яка допомагає капіталістам тримати в покорі бідніше селянство і робітничий клас, але зовнішньо вона була вільна. Вона оголошує загальне виборче право, заявляє устами своїх поборників, проповідників, учених і філософів, що це держава не класова. Навіть тепер, коли проти неї почалась боротьба Радянських соціалістичних республік, вони обвинувачують нас, ніби ми – порушники свободи, що ми будуємо державу, засновану на примусі, на придушенні одних другими, а вони є держава всенародна, демократична. Ось це питання – про державу – тепер, під час початку соціалістичної революції в усьому світі, і якраз під час перемоги революції в деяких країнах, коли особливо загострилась боротьба із всесвітнім капіталом – питання про державу набуло найбільшого значення і стало, можна сказати, найболючішим питанням, фокусом усіх політичних питань і всіх політичних спорів сучасності. Хоч би яку партію ми взяли в Росії або в будь-якій більш цивілізованій країні – майже всі політичні спори, розходження, думки крутяться зараз навколо поняття про державу. Чи є держава в капіталістичній країні, в демократичній республіці, – особливо такій, як Швейцарія або Америка – в найвільніших демократичних республіках, чи є держава виразом народної волі, зведенням загальнонародного рішення, виразом національної волі і т. д., – чи ж держава є машина для того, щоб тамтешні капіталісти могли тримати свою владу над робітничим класом і селянством? Це – основне питання, навколо якого зараз точаться в усьому світі політичні спори. Що говорять про більшовизм? Буржуазна преса лає більшовиків. Ви не знайдете жодної газети, яка не повторила б ходячого обвинувачення проти більшовиків у тому, що вони є порушникам народовладдя. Якщо наші меншовики, соціалісти-революціонери в простоті душі (а може, і не в простоті, або, може, це така простота, про яку сказано, що вона – гірша від злодійства) думають, що вони є відкривачі й винахідники обвинувачення проти більшовиків у тому, що вони порушили свободу і народовладдя, то вони якнайсмішніше помиляються. Тепер немає жодної з найбагатших газет найбагатших країн, які десятки мільйонів віддають на їх розповсюдження і в десятках мільйонів примірників сіють буржуазну брехню і імперіалістичну політику- немає жодної з цих газет, яка не повторила б цих основних доводів і обвинувачень проти більшовизму: що Америка, Англія і Швейцарія, це – передові держави, основані на народовладді, більшовицька ж республіка є держава розбійників, що вона не знає свободи і що більшовики є порушниками ідеї народовладдя і навіть дійшли до того, що розігнали засновник. Ці страшні обвинувачування більшовиків повторюються в усьому світі. Обвинувачування ці підводять нас цілком до питання: що таке держава? Щоб ці обвинувачування зрозуміти, щоб у них розібратись і цілком свідомо до них поставитись і розібратися не з чуток тільки, а мати тверду думку, треба ясно зрозуміти, що таке держава. Тут ми маємо всякі капіталістичні держави і всі ті вчення на захист їх, які створились до війни. Щоб правильно підійти до вирішення питання, треба поставитися критично до всіх цих учень і поглядів. Саме у творі «Походження сімёї, приватної власності і держави» говориться, що всяка держава, в якій існує приватна власність на землю і на засоби виробництва, де панує капітал, хоч би яка демократична вона була, – вона є держава капіталістична, вона є машина в руках капіталістів, щоб тримати в покорі робітничий клас і бідніше селянство. А загальне виборче право, Установчі збори, парламент – це тільки форма, свого роду вексель, який анітрохи не міняє справи по суті [25, с. 20 – 22].