Витрати банків

Проаналізувавши підходи до визначення поняття «витрати», можна узагальнити, що витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети.

Оскільки діяльність банків відрізняється від діяльності виробничих підприємств, то доцільно зауважити, що витрати банку – це сукупність виплат у готівковій та безготівковій формах у зв’язку з розробкою банківських продуктів, наданням послуг, виконанням робіт по їх реалізації [9]. Деякі автори визначають витрати як «всі внутрішні та зовнішні по відношенню до банку економічні елементи, використовувані в процесі здійснення ним операцій, пов’язаних з розробкою, впровадженням та реалізацією банківських продуктів і послуг» [2].

Витрати банку проявляються в зменшенні економічної вигоди в аналізованому періоді внаслідок проведення банком фінансових і господарських операцій, які зменшують активи банку чи збільшують заборгованість.

Валові витрати поділяються на процентні та непроцентні. Процентні включають:

відсотки, сплачені за депозитами підприємств, населення;

відсотки, сплачені за міжбанківськими кредитами і депозитами;

відсотки, сплачені за залишками на розрахункових рахунках клієнтів.

Непроцентні витрати включають:

комісійні;

витрати з операцій з цінними паперами;

витрати з операцій на валютному ринку;

заробітну плату й інші витрати (нарахування на фонд оплати праці, премії) ;

інші операційні та адміністративні витрати (утримання й оренда помешкань, податки, витрати на рекламу, охорону тощо).

Витрати банку на утримання і експлуатацію будинків і устаткування, оплату праці персоналу носять відносно постійний характер. Їх питома вага в загальній сумі витрат банків, як правило, значна [3].

Виділимо основні ознаки витрат: витрати проявляються у зменшенні економічної вигоди, витрати є необхідною умовою отримання доходу, витрати утворюють вартість, витрати мають цільову спрямованість, витрати виражаються у грошовій формі, витрати виражають фактичне використання сировини, матеріалів, послуг.

 

 

Залежно від цілей класифікації виділяють різні види витрат. Більшість зарубіжних і вітчизняних авторів виокремлюють три групи цілей: оцінка запасів та визначення фінансового результату; прийняття рішень; здійснення процесу контролю за їх виконанням [13]. Згрупуємо види витрат в таблиці 1. 2.

 

Таблиця 1. 2

Класифікація витрат банку [13]

Ознака класифікаціїВид витратМета використання

Повнота здійснення витратНевичерпані витрати, вичерпані витрати Для визначення фінансового результату 

За функціональним виникненнямВиробничі витрати, допоміжні витрати, адміністративні витратиДля контролю за діяльністю

За способом віднесення на собівартістьПрямі,

непряміДля визначення собівартості банківського продукту, калькуляції ціни

Спосіб віднесення до певних видів продукціїОсновні,

накладніДля визначення собівартості та ціни

Порядок формування фінансового результатуОпераційні,

Фінансові,

інвестиційніДля визначення фінансового результату та за видами діяльності

Ознака класифікаціїВид витратМета використання

Процес облікуОдноелементні, комплексніДля здійснення облікових процедур

Час здійснення витратПоточні, довгостроковіЗ метою рішення цілей, планування витрат

Залежно від зміни фактора витратЗмінні, постійні, напівпостійні, напівзмінніЗ метою оптимізації виробничого процесу, аналізу беззбитковості і вивчення моделей поведінки витрат 

Порядок обчислення Фактичні, планові, нормативніЗ метою прогнозування, регулювання та контролю за нормами і рівнем витрат

 

Класифікація витрат банку здійснюється відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 18. 06. 2003 № 255 «Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України» та Постанови Правління НБУ від 17. 06. 2004 № 280 «Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України» [14, 16].

Аналогічно доходам витрати поділяються на три групи: операційні, інвестиційні, фінансові.

В результаті операційної діяльності в банку виникають такі витрати:

процентні витрати;

комісійні витрати;

витрати на формування спеціальних резервів банку;

інші операційні витрати;

загальні адміністративні витрати;

податок на прибуток [1, с. 110].

Процентні витрати – операційні витрати, сплачені банком за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум, що залучені банком, суми яких обчислюються пропорційно часу із застосуванням ефективної ставки відсотка [17].

Процентні витрати включають проценти, що сплачені за депозитами підприємств і організацій, депозитами фізичних осіб, міжбанківськими кредитами і депозитами, залишками на поточних рахунках клієнтів.

Комісійні витрати (комісії) – операційні витрати, за отриманими послугами. Комісії за отриманими послугами залежно від мети їх оцінки та основи обліку пов’язаного з ними фінансового інструменту поділяються на:

комісії, що є невід’ємною частиною витрат фінансового інструменту. До них належать комісії за ініціювання кредиту, що сплачені банком і пов’язані з зі створенням або придбанням фінансового інструменту; комісії, що сплачені банком, за зобов’язання з кредитування (резервування кредитної лінії) під час ініціювання або придбання кредиту; комісії, що сплачені банком від випуску боргових зобов’язань.

Комісії за ініціювання кредиту включають комісії за оцінку фінансового стану позичальника, комісії за оцінку гарантій, застав, комісії за обговорення умов інструменту, комісії за підготовку, оброблення документів та завершення операції тощо;

комісії, що сплачуються під час надання послуг, визначаються витратами. До них належать комісії за розрахунково-касове обслуговування, комісії за обслуговування кредитної заборгованості, комісії за резервування кредитної лінії, комісії за управління інвестицією тощо;

комісії, що сплачуються після виконання певних дій, визначаються як витрати після завершення певної операції. До них належать комісії за розподіл акцій, розміщення цінних паперів за операціями з андерайтингу, за операціями на валютному ринку та ринку банківських