Витрати банків

Витрати на формування спеціальних резервів банку – це витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності активів банку та списання безнадійних активів.

Інші операційні витрати – витрати, від операцій, що не пов’язані з фінансовою та інвестиційною діяльністю, а також ті, що не включені в вищезазначені групи операційних витрат. Інші операційні витрати включають витрати від оперативного лізингу, витрати на послуги аудиту, витрати на інкасацію, неустойки (штрафи, пені), що сплачені за банківськими операціями.

Загальні адміністративні витрати – операційні витрати, що пов’язані з забезпеченням діяльності банку. Вони включають витрати на утримання персоналу, амортизацію необоротних активів, витрати на утримання та експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів (ремонт, страхування), інші експлуатаційні витрати (комунальні послуги, охорона тощо), гонорари за професійні послуги; витрати на зв'язок (поштові, телефонні, факс тощо), сплату податків та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток, та інші витрати на обслуговування банку та управління ним.

Податок на прибуток – операційні витрати банку, що пов’язані зі сплатою податку відповідно до чинного законодавства.

Інвестиційні витрати включають витрати за операціями із зменшення інвестицій в асоційовані компанії, дочірні установи, витрати з придбання основних засобів та нематеріальних активів.

Фінансові витрати включають витрати за операціями з цінними паперами власного боргу, витрати за субординованим боргом, дивіденди, сплачені протягом звітного періоду.

Витрати, що понесені банком за В. В. Москалюк поділяються на наступні групи [11]:

відсотки, що сплачені банком клієнту при реалізації даного банківського продукту (відсотки за вкладами, проданими векселями, відсотки за залишками на поточних рахунках). Сплачені відсотки оформляються окремими проводками в програмі операційного дня банку і можуть бути отримані в вигляді виписок із архівів цієї програми;

комісійні витрати, що виплачені банком на користь третіх осіб при реалізації клієнту даного банківського продукту (наприклад, комісія за операціями на валютній біржі за заявкою клієнта) ;

операційні витрати, тобто собівартість реалізованого продукту для банку. Включають прямі витрати витратних матеріалів, витрати на заробітну плату, різноманітні накладні витрати (орендна плата, амортизаційні відрахування, плата за комунальні послуги) ;

витрати по залученню ресурсів, що видаються клієнту (кредитні, враховані векселі). У вигляді самостійних сум дані витрати не існують, але вони повинні бути розраховані за даними про суми залучених ресурсів і середніх ринкових ставках залучених ресурсів у відповідній валюті на відповідний термін.

 

 

На основі витрат банку визначається прибуток банку. Тому важливим є дослідження факторів, які впливають на витрати банку, з метою управління витратами банку.

Чинники, які впливають на обсяг і структуру витрат банку, можна згрупувати за такими критеріями:

за походженням: внутрішні та зовнішні;

залежно від сфери охоплення: чинники макро- та мезосередовища;

за наслідками впливу: позитивні та негативні чинники [18].

До зовнішніх факторів можна віднести регулювання держави. На рівні держави управління витратами банків відбувається переважно через Національний банк України з використанням різних інструментів. Інструментами, які використовує НБУ, є:

процентна політика, що застосовуються при міжбанківському кредитуванні. До інструментів даної групи належить облікова ставка НБУ, яка впливає на попит на міжбанківський кредит;

операції на відкритому ринку, які використовуються передусім для регулювання попиту на міжбанківський кредит;

операції на відкритому ринку, що використовуються передусім для регулювання попиту і пропозиції;

встановлення економічних показників діяльності комерційних банків.

Наступним зовнішнім фактором є стан економіки. При нестабільній економічній ситуації знижується довіра до банків, в результаті чого витрати банку на залучення ресурсів зростатимуть. Банку необхідно буде зменшувати частку адміністративних витрат шляхом скорочення персоналу та оптимізації регіональної структури. При стабільній економічній ситуації довіра до банків зростає, відповідно витрати на залучення ресурсів зменшуються.

На витрати банку здійснюють вплив соціальні фактори, що визначаються як розмір особистих доходів громадян, здатність споживати банківські послуги.

На витрати банку впливає податкове законодавство. Податок на прибуток та інші податки, які сплачує банк (податок на додану вартість, податок на землю), враховуються у витратах. Тому при збільшенні ставок податків зростають витрати банку.

Витрати банку залежать також від діяльності конкурентів. При встановленні конкурентами більш вигідних на залучення клієнтів, у банку може бути збільшений обсяг процентних витрат, який безпосередньо пов'язаний з залученням ресурсів.

Одним з несприятливих факторів є інфляція, що призводить до загального здороження ресурсів.

Внутрішніми по відношенню до витрат банку є:

організаційна структура банку;

кваліфікація спеціалістів;

обсяг та параметри банківських продуктів;

якість маркетингової політики банку.

якість управлінням формування ресурсів банку (полягає у встановленні вигідних для банку цін на залучені ресурси з метою зменшення процентних витрат у загальній сумі витрат банку).

Серед внутрішніх факторів можна виокремити екстенсивні та інтенсивні фактори. До екстенсивних належать фактори, що відображають обсяг ресурсів (наприклад, зміни обсягів ресурсної бази, кількості регіональних підрозділів, чисельності працівників). До інтенсивних відносять фактори, що відображають ефективність використання ресурсів чи сприяють цьому (підвищення кваліфікації працівників, впровадження прогресивних технологій) [7].