Визначальні риси та характеристики творчого методу Вільяма Шекспіра у його трагедіях "Гамлет, принц датський" та "Король Лір"

Реальне та фантастичне, логічне та ірраціональне – все це прояви одної трагічно розщепленої свідомості. Таким Ліра зробив час: мудрим та божевільним [14].

Іван Франко справедливо писав, що в «Королі Лірі» англійський драматург «дав нам не фамілійну трагедію в королівських костюмах, а трагедію самого королівства на фамілійнім тлі» [цит. за 14].

Трагедія пробуджує почуття обурення світом жорстокості й зла. Із приводу розвитку образу Ліра М. О. Добролюбов писав: «Дивлячись на нього, ми спочатку відчуваємо ненависть до цього безпутного деспота; але, стежачи за розвитком драми, все більше примиряємося з ним як з людиною і закінчуємо тим, що сповнюємось обурення і лютої злості уже не до нього, а за нього і за цілий світ – до того дикого, нелюдського становища, яке може доводити до такого безпутства навіть людей, подібних до Ліра» [13].

Отже, саме ця трагедія Вільяма Шекспіра найглибше висвітлює думку про невдоволений стан народу, щодо його безправ'я, та велику несправедливість, на якій тримається не лише феодальне, а й буржуазне суспільство. Велику кількість думок на рахунок моральності хижацького світу Шекспір вклав у цій трагедії в уста блазня – мудрої людини з народу. Та пізніше, ці думки, осягає і сам Лір. В ній також чітко видно прояви рис реалізму, які підкреслює Шекспір, а саме: характер та вчинки героя відповідають його соціальному становищу, недооцінка позасвідомих процесів, драматизація як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди.

 

 

Вільям Шекспір приділяв увагу написанню трагедій у другий період своєї творчості, який характеризувався поглибленням соціально-політичних суперечностей у країні. Для цих трагедій характерно зображення людини в суспільстві жорстокості та егоїзму. Дія трагедій розвивається не у вузькій не у вузькій сфері приватного життя, а виводиться на широкий простір історичних, соціальних конфліктів, охоплює різноманітні явища дійсності.

Особливостями творчого методу при написанні трагедії «Гамлет» є правдиве зображення типових подій і характерів, у типових обставинах, ототожнення психіки та свідомості, вільна побудова твору, вчинки та характер героя пояснюються його повсякденним життям та розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.

Характерними рисами творчого методу ренесансного реалізму в трагедії «Король Лір» є характер та вчинки героя, які відповідають його соціальному становищу, недооцінка позасвідомих процесів, драматизація як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди.

 

 

У ході даного дослідження розглядалися особливості творчого методу Вільяма Шекспіра, а саме ренесансного реалізму, на матеріалі його трагедій «Гамлет, принц датський» та «Король Лір».

Насамперед, потрібно відмітити, що Вільям Шекспір залишається дуже популярним та відомим серед сучасного загалу, а також він зробив великий внесок у розвиток світової літератури, а саме драми та комедії. Вивчення особливостей творчого методу Вільяма Шекспіра, його життя та творчості залишається актуальною темою для дослідників.

У першому розділі було розглянуто визначення творчого методу, його класифікацію, особливості, виявлено представників різних течій. Було досліджено, що творчий метод – це спосіб осягнення та перетворення дійсності, за допомогою художніх засобів.

Проте, існує три підходи до визначення творчого методу:

сукупність художніх прийомів і засобів;

принцип естетичного відношення мистецтва до дійсності;

система світоглядних спрямовуючих творчості.

Виділяють декілька різновидів творчого методу, а саме: реалізм, романтизм, сентименталізм та інші.

В. Шекспір був представником ренесансного реалізму, або як ще його називають, гуманістичного реалізму. Ренесансний реалізм має свої певні особливості, найголовніші серед них: включення людини у природу, величезний пафос та оптимізм творів, значна увага до людської особистості та увага до матеріально-чуттєвої сторони життя та світу.

Вважається, що ренесансний реалізм продовжував демократичні традиції гуманістів Відродження. Сам термін «ренесансний реалізм» був взятий літературознавцями з тією метою, щоб відмітити саме ту частину художнього надбання XVII століття, яка не могла бути віднесена ні до класицизму, ні до бароко і прямо була пов'язана з ідеями та естетичними позиціями гуманістів Відродження.

До визначних представників цього напряму можна віднести творчість іспанського драматурга «золотого віку» іспанської літератури Лопе де Вега («Фуенте Овехуана», «Собака на Сіні»), творчість іспанського драматурга та історіографа Тірсо де Моліна («Севільський спокусник, або Кам'яний гість») і, звичайно, творчість англійського драматурга Єлизаветинської епохи Вільяма Шекспіра.

У другому розділі були конкретно розглянуті особливості використання творчого методу Вільяма Шекспіра у його трагедіях «Гамлет» та «Король Лір».

Загалом було виявлено, що при написанні своїх трагедій, Шекспір звертав увагу на людину, а саме її становище у суспільстві, її почуття, переживання, емоції, вирішення проблем. У творах Шекспіра можна відмітити, що характеристики героїв дуже багатогранні та чіткі. Також Шекспіру притаманна була історичність творів, він описував події, близькі до становища у його країні, тому у своїх творах він негативно ставиться та засуджує феодальне життя та принизливе ставище до нижчих прошарків суспільства, описує своїх героїв як чесних, щирих та правдивих людей, котрі завжди можуть прийти на допомогу. Саме це і було метою цього дослідження: виявлення особливостей творчого методу Вільяма Шекспіра у його творах.

В трагедіях Шекспіра зображена доля людини в суспільстві жорстокості та егоїзму. Головним героєм у них є людина високої самосвідомості, яка вступає в конфлікт із світом, проходить через жорстокі випробування, зазнає величезних страждань, тяжких переживань і неминуче гине. В розкритті характеру такого героя увага зосереджується на кардинальних, визначальних проблемах життя людського суспільства, що надає трагедіям глибини змісту і сили величезних узагальнень. Дія трагедій розвивається не у вузькій сфері приватного життя, а виводиться на широкий простір історичних, соціальних конфліктів, охоплює різноманітні явища дійсності.

Трагедія Вільяма Шекспіра «Гамлет, принц датський» вважається найбільш відомою серед усіх п'єс, написаних видатним англійським драматургом. Багато авторитетних оцінювачів мистецтва вважають, що цей твір переповнений глибиною почуттів та відносять його до найвеличніших філософських трагедій.

Відмінність «Короля Ліра» від «Гамлета» відзначається тим, що у цій п'єсі вже не один герой, а ціла група персонажів відчуває, що «століття розхиталося», порушивши цим усі встановлені форми зв'язку між людьми. І саме завдяки цьому, постановка соціальних питань у цій п'єсі займає більш значуще місце, ніж у «Гамлеті». Але, тим не менш, кінцівка «Короля Ліра» витримана в більш оптимістичних тонах, ніж гамлетівська. У трагедії Шекспіра „Король Лір” наведено образ людини, яка осліплена феодальними традиціями і звичками.

Отже, мета дослідження була досягнута та всі завдання були виконані.

 

 

Рис. 1. Проблематика трагедії Вільяма Шекспіра «Гамлет»

 

 

Порівняльна характеристика романтизму та реалізму

РомантизмРеалізм

Незвичайні, екзотично-далекі (часто вигадані) країРеальні, добре знайомі читачам місця

Система жанрів

Перевага ліричних жанрів Перевага епічних жанрів

Поміж жанрів епосу – домінування історичного романуПоміж жанрів епосу – домінування соціально-психологічного роману (про сучасність) 

Рис. 2. Порівняльна характеристика романтизму та реалізму

 

 

Аникст А. А. Трагедия Шекспира «Гамлет». Лит. коммент. : Кн. для учителя / А. А. Аникст. – М. : Просвещение, 1986. – 124с.

Давиденко Г. Й. Історія зарубіжної літератури XVII – XVIII століття: навч. посібник. [для студ. вищ. навч. закл. ] / Г. Й. Давиденко,

М. О. Величко – [2-ге вид. ]. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 292с.

Давиденко Г. Й. Історія зарубіжної літератури середніх віків та Доби Відродження: Навч. посібник. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 248с.

Класицизм: особливості, представники [Електронний ресурс] / Режим доступу: http: //dovidka. biz. ua/klasitsizm-osoblivosti/

Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р. Т. Гром'яка,

Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. – К. : ВЦ «Академія», 2007. – 752с. (Nota bene)

Модернізм. Літературні напрями модернізму [Електронний ресурс] / Режим доступу: http: //www. ukrlit. vn. ua/info/criticism/modernism. html

Надозирная Т. В. Реализм. Справочник / Т. В. Надозирная, Скубачевская Л. А. – М. : Эскмо, 2009

Особливості реалізму епохи Ренесансу [Електронний ресурс] / Режим доступу: http: //uastudent. com/osobluvosi-epohu-renesansy/

Пинский Л. Е. Реализм эпохи Возрождения. Монография / Л. Е. Пинский – [1-ое издание]. – М. : Государственное издательство художественной литературы, 1961 – 368с.

Поняття романтизму. Основні етапи розвитку та течії романтизму [Електронний ресурс] / Режим доступу: http: //pidruchniki. com/19040314/literatura/ponyattya_romantizmu_osnovni_etapi_rozvitku_techiyi_romantizmu

Сентименталізм [Електронний ресурс] / Режим доступу: http: //pidruchniki. com/14990528/literatura/sentimentalizm

Ференц Н. С. Основи літературознавства [Електронний ресурс] /

Н. С. Ференц. – К. : Знання, 2011. – 432с. – Режим доступу: http: //westudents. com. ua/knigi/256-osnovi-lteraturoznavstva-ferents-ns. html

Філософські проблеми у творчості Шекспіра [Електронний ресурс] / Режим доступу: http: //ua-referat. com

Філософські проблеми у творчості Шекспіра [Електронний ресурс] / Режим доступу: http: //www. kazedu. kz/referat/164178

Художній (або творчий) метод [Електронний ресурс] / Режим доступу: http: //www. ukrlit. vn. ua/info/criticism/method. html

Шаповалова М. С. Історія зарубіжної літератури: Середні віки та Відродження. [Електронний ресурс] / М. С. Шаповалова. Львів: «Вища школа», 1982. – 440 с. / Режим доступу: http: //www. ae-lib. org. ua/texts/shapovalova__english_renaissance__ua. htm

Spurgeon, Caroline. Shakespeare's Imagery and What It Tells Us. London, 1935 – 408p.