Ярмаркова культура як культурно-дозвілеве явище

Ось В. М. Гоголь описує, як люди з усіх кінців їдуть на ярмарок десь на початку ХІХ ст. : “Такою розкішшю блищав один із днів спекотного серпня тисяча вісімсот... вісімсот... Так, літ тридцять буде назад тому, коли дорога, верст за десять до містечка Сорочинці кипіла народом, який поспішав з усіх навколишніх і далеких хуторів на ярмарок. З ранку ще тягнулися незмінною низкою чумаки з сіллю і рибою. Гори горщиків, закутаних у сіно, повільно рухалися, здається, нудьгуючи своїм ув’язненням і темрявою, місцями тільки якась розписана яскраво миска або макітра хвалькувато висловлювалася із високо накопиченого на возі тину і привертала розчулені погляди поклонників розкоші. Багато перехожих поглядали із заздрістю на гончара, який повільними кроками йшов за своїм товаром, турботливо обкутуючи глиняних своїх франтів і кокеток ненависним для них сіном.

Одиноко в стороні тягнувся на стомлених волах віз, навалений мішками, прядивом, полотном і різною домашньою поклажею, за яким брів, у чистій полотняній сорочці і забруднених полотняних шароварах, його господар... ” [4]

Ярмарки продовжували існувати аж до 20-х років ХХ ст., коли були закриті зовсім. Вся торгівля в селах перейшла до кооперації та під контроль держави.

З 1966 року ярмарки починають відроджуватися, і започатковує, відроджує ту давню традицію Сорочинський ярмарок. На нього з’їжджалось багато представників різних організацій та підприємств – торгових та виробників не лише з Полтавщини, але й з багатьох інших областей України, з-за кордону. Багато людей приїздило в Сорочинці, щоб придбати різномантіні, дефіцитні на той час, речі, товари. Їх не зупиняло навіть те, що ярмарковий майдан являв собою необладнане поле, без будь-яких умов ні для учасників, ні для гостей.

Період пербудови та розпаду Радянського Союзу, перших років незалежності, коли Україна потерпла від суцільного товарного голоду та інфляції, міг стати початком кінця Сорочинського ярмарку. Він проводився вже практично за інерцією, але не викликав ні в кого ентузіазму: ні в організаторів, ні в учасників і був головним болем і для тих, і для інших. А сам ярмарок, ніби жива істота, терпів і чекав, коли ж, врешті, з’являться люди, яким він буде небайдужим і які захочуть повернути його до життя. І дочекався…

 

 

Сьогодні вже ніхто не буде заперечувати, що виставки та ярмарки мають надзвичайне значення в економіці країни як важливий чинник розвитку внутрішнього ринку та експорту, інноваційного процесу, виробничої кооперації, залучення інвестицій та технологій. Звичайно, сучасні виставки та ярмарки – це вже не середньовічні базари на перехресті доріг, які яскраво змалював Гоголь, і не виставки досягнень народного господарства, що знайомі нам за власним досвідом радянських часів. Сучасна виставка – це перш за все, місце особистої зустрічі виробників та постачальників із їхніми клієнтами, споживачами, діловими партнерами. Особиста зустріч, можливість діалогу у будь-які віки мала неабияку цінність, особливо ж у наш час високих швидкостей і браку спілкування, коли різноманітність і складність товарів підвищується, а їхній життєвий цикл скорочується. Тому виставка сьогодні розцінюється як найефективніший інструмент маркетингу та збуту, встановлення контактів із новими клієнтами та утримання існуючих, вивчення ринку та виведення на ринок нових товарів і послуг, створення позитивного іміджу компанії та її торговельних марок.

Одним з найбільш відомих ярмарків у сучасній україні є Сорочинський ярмарок.

Сорочинський ярмарок – це унікальне явище, що єднає, пов’язує міцним живим перевеслом день сьогоднішній і з часом давньої самобутньої України, так поетично оспіваної на весь світ великим сміхотворцем і великим реалістом Мколою Гоголем, який силою свого слова обезсмертив Сорочинці на віки. Справді, в Україні багато ярмарків забулося і загубилося. у чому ж феномен відродження сорочинського дива? Вочевидь, у тому, що ті, інші ярмарки не мали такого переконливого в талановитого біографа, як Гоголь. І ще в тому, що ніхто так, як полтавці, не прагнув і не прагне зберегти, першовитоки духу нашого народу, так гармонійно поєднати минуле і сьогоденя. Адже тут, на ярмарку в Срочинцях, зустрічаютсья кілька століть з історії і життя України. Тут поряд з опішнянською керамікою представлені найновітніші технології сучасних кременчуцьких та полтавських заводів, а також підприємств з багатьох регіонів України, які яскраво демонструють потугу економічного потенціалу держави.

Організаторам ярмарку вдалося створити такі умови, щоб Сорочинці стали не лише найбільшою сценою культурно-мистецьких розваг, а й найкращим місцем для налагодження економічних зв’язків, обміну досвідом, підписанням бізнесових договорів. Окрім традиційних яскравих презентацій, дегустацій, прес-конференцій, інших ознайомчих і відверто рекламних заходів тут з метою розширення міжнародної співпраці та залучення іноземних інвесторів проовдять виїзний дипломатичний раут, в якому беруть участь працівники дипломатичних місій з різних країн світу. Згідно з окремою програмою проведення такого заходу іноземні дипломати мають можливість здійснити екскурсії гоголівськими місцями Полтавщини, відвідати чимало музеїв та пам’ятних місць, поспілкуватися з власниками ярмаркових експозицій та безпосередньо з авторами цікавих інвестиційних проектів. Як підкреслював не один дипломат, Сорочинський ярмарок був дуже результативним щодо збирання важливої інформації для подальшої співпраці.

На ярмарку були представлені зракзи народного мистецтва опішнянських гончарів, художньої вишивки та килимарства.