Загальна характеристика контролю як дидактичного засобу управління навчанням

 

Існує досить велика кількість класифікацій контролю. Наприклад, залежно від суб'єкта контролюючої діяльності виділяють такі типи контролю знань учнів:

зовнішній контроль учителя за діяльністю учнів;

взаємоконтроль учнів (здійснюється учнем за діяльністю товариша);

самоконтроль (здійснюється учнем над власною діяльністю).

З точки зору місця й значення контролю розрізняють такі його види:

• попередній;
• поточний;
• періодичний;
• повторний;
• тематичний;
• підсумковий;
• комплексний.

За формою проведення контролю знань існують такі його методи:

 усна перевірка:

• письмова перевірка;
• графічна перевірка;
• практична перевірка;
• тестова перевірка;
• програмована перевірка.

Організаційно розрізняють такі форми контролю:

• індивідуальний;
• фронтальний;
• груповий;
• комбінований.

З  формальної точки зору результатом контролю є оцінка.

Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, рівень розвитку інтелектуальних, загально-навчальних і соціальних умінь, досвід творчої діяльності учнів й досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої діяльності.

Контроль й оцінювання має бути:

• систематичним;
• всебічним;
• об’єктивним;
• диференційованим;
• різнобічним;
• наочно відкритим;
• гуманним;
• враховувати психологічні та вікові особливості та ін.

Чітке розуміння структури критеріїв оцінки учнівських досягнень, змісту та вимог навчальних програм, принципів проведення оцінювання дозволяє побудувати чітку систему діагностування досягнень учнів й навчально-виховного процесу в цілому з метою його вдосконалення.[9,с 3-4]

За своїм призначенням і характером усі форми і методи перевірки і дидактичної оцінки рівня засвоєння учнями певної сукупності знань, навичок, вмінь і професійно важливих рис розподіляються на попередні, поточні, контрольні ( періодичні), підсумкові.

Попередній контроль проводиться в основному з діагностичною метою перед вивченням нової теми на початку уроку, чверті для ознайомлення із загальним рівнем підготовленості учнів з предмета і планування подальшої організації навчально-пізнавальної діяльності. Результати цього контролю суттєво впливають на конкретизування, оптимізацію та більш цілеспрямоване визначення змістового компонента дидактичного процесу, основних методів, форм і засобів проведення, обґрунтування послідовності опрацювання певних розділів і частин навчальних предметів тощо.

Поточний контроль здійснюється педагогом у ході повсякденної навчальної діяльності ( в основному під час планових занять ) шляхом систематичних спостережень за навчальною діяльністю учнів на кожному уроці. Мета його – оперативне отримання об’єктивних даних про рівень знань учнів і якість навчальної роботи на уроці, а також вирішення завдань керівництва навчальним процесом. 

В.Оконь поточний контроль визначає як виховний і, безперечно має рацію, тому що такий контроль, по-перше, охоплюючи весь дидактичний процес, має постійно вдосконалювати його; по-друге, покликаний стимулювати в учнів прагнення систематично самостійно працювати над навчальним матеріалом,підвищувати свою професійну майстерність і розвивати мотивацію учіння та водночас підштовхнути педагога до підвищення якості дидактичних заходів і вдосконалення своєї педагогічної майстерності; по-третє, має сформувати в учнів навички та вміння самоконтролю і самооцінки. 

Періодичний контроль є зазвичай плановим, заздалегідь визначеним ( В. Оконь його визначає як позаплановий ). Він полягає у визначенні рівня обсягу набуття учнями знань,навичок та вмінь за певний період (декілька уроків) з метою виявлення рівня оволодіння ними.[22, с 408] 

Різновидом періодичного є тематичний контроль, що полягає у перевірці та оцінюванні знань учнів з кожної теми і спрямований на те, щоб кожен учень належно засвоїв кожну тему. Така система дає змогу усунути елементи випадковості при проведенні підсумкових оцінок, що трапляється, коли вчитель орієнтується лишена поточний контроль.

При тематичному опитуванні перед початком вивчення чергової теми усі учні мають бути ознайомлені з тривалістю вивчення теми (кількість занять); кількістю і тематикою обов’язкових робіт і термінами їх проведення; питаннями, що виносяться на атестацію, якщо атестація проводиться в усно-письмовій формі, або орієнтованим завданням(задачами) тощо; терміном і формою проведення тематичної атестації; умовами оцінювання. Якщо темою передбачено виконання учнями практичних, лабораторних робіт та інших обов’язкових практичних завдань, то їхнє виконання є обов’язковою умовою допуску учнів до тематичної атестації.

Перед учнями, які не засвоїли матеріалу теми чи отримали бали на початковому рівні, ставиться вимога обов’язкового його доопрацювання; їм надається для цього необхідна допомога, визначається термін повторної атестації. Учень має право на переатестацію також для підвищення атестаційного балу.[13, с 190]

Підсумковий контроль  - це перевірка рівня засвоєння знань, навичок і вмінь учнями за більш тривалий період навчання: за семестр, рік або курс навчання(заключний контроль). Мета його – встановити систему і структуру знань, навичок і вмінь. Основна форма підсумкового контролю – заліки та іспити.

Підсумковий контроль дає змогу визначити також ефективність функціонування всього дидактичного процесу й окремих його ланок, дієвість впливів відповідних посадових осіб і служб на цей процес.

Отже, в сукупності методично і змістовно обґрунтований контроль та правильне його проведення надають педагогам об’єктивний матеріал, всебічний і глибокий аналіз якого допомагає зрозуміти сильні та слабкі сторони їхньої діяльності, своєчасно виявити певні недоліки та вжити необхідні заходи для їх усунення й підвищення ефективності навчання. 

Змістом перевірки рівня навчальних досягнень учня має бути не тільки виявлення суми засвоєних знань, умінь та навичок, а й сформованості й компетенції, тобто загальної здатності, що базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню. Основними групами компетенції, яких потребує сучасне життя, є: 

• соціальні - пов'язані з готовністю брати на себе відповідальність, бути активним у прийнятті рішень, у суспільному житті, у врегулюванні конфліктів ненасильницьким шляхом, у функціонуванні