Загальна теорія держави і права

Для реалізації конституційне закріплених прав і свобод людини в Україні необхідно мати налагоджений соціально-правовий механізм забезпечення прав і свобод людини – систему засобів і чинників, що забезпечують необхідні умови поваги до всіх основних прав і сво-бод людини, які є похідними від її гідності. Поняттям «соціально-правовий механізм за-безпечення прав людини» підкреслюється, що правовий механізм – частина соціального і діє з ним у єдності.

Завдання механізму соціально-юридичного забезпечення прав людини – охорона, захист, відновлення порушених прав, а також формування загальної і правової культури населен-ня.

Основні підсистеми механізму соціально-правового забезпечення прав і свобод людини:

–  механізм реалізації;

–  механізм охорони;

–  механізм захисту.

Механізм реалізації прав людини включає заходи, спроможні створити умови для реаліза-ції прав і свобод людини.

Механізм охорони прав людини включає заходи з профілактики правопорушень для утве-рдження правомірної поведінки особи.

Механізм захисту прав людини включає заходи, що призводять до відновлення поруше-них прав неправомірними діями і відповідальності особи, яка вчинила ці правопорушення.

У разі порушення прав особи без їх відновлення, а також юридичної відповідальності з боку правопорушника правові гарантії механізму захисту прав людини не можуть вважа-тися такими, що повністю здійснилися. Заходи захисту – первинна захисна реакція на са-мий факт відхилення від охоронних заходів, яка має завдання примусити зобов'язану осо-бу виконувати обов'язки, накладені на неї законом або договором. Завдання юридичної відповідальності полягає в покладанні нового обов'язку зазнавати позбавлень, нести пра-вовий збиток.

Без можливості захисту прав охорона прав буде неповною. Захист – це найдійовіша охо-рона, другий її ступінь.

Форми (або засоби забезпечення) правового захисту громадян від неправомірних дій ор-ганів виконавчої влади та їх службовців.

 

>>>191>>>

1.  Загалыюсудова. Право громадян на судовий захист закріплене в ст. 10 Загальної декла-рації прав людини, відповідно до якої воно відображено у ст. 55 Конституції України Від-повідно до цієї статті кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Після використання всіх національних засобів правового захисту грома-дянин має право звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ або до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасни-ком яких є Україна. Судовий захист – необхідна і ефективна гарантія реальності прав, свобод і обов'язків людини і громадянина[7].

2. Адміністративна («управлінський тип»). Відбувається шляхом розгляду прав громадян у вищих органах виконавчої влади. Як початкову інстанцію для розгляду претензії до ад-міністрації громадянин може вибрати або орган виконавчої влади, або суд. Громадянин має право звернутися до суду, якщо незадоволений результатами розгляду його справи державними органами, підприємствами, громадськими організаціями.

На жаль, в Україні, як і в інших країнах СНД, судовий порядок захисту прав громадян тривалий час (за часів СРСР) залишався винятковим. Він застосовувався у випадках, пря-мо передбачених законом. За відсутності прямої вказівки в законі про право на судовий захист громадянин змушений був звертатися до вищих органів держави.

Звичайно, як органи захисту прав громадян суд і адміністрація не сумісні, особливо в умо-вах командно-адміністративної системи. Адміністративний (управлінський) порядок роз-гляду скарг не є придатним для такого захисту. Судовий захист, особливо за наявності не-залежної судової системи, є набагато об'єктивнішим, кваліфікованішим, неупереджені-шим, ніж адміністративна.

3.  Адміністративно-судова (склалася в багатьох європейських країнах: Франція, ФРН, Іс-панія, Швейцарія). Характеризується створенням спеціалізованих судів для вирішення спорів у індивідуальних адміністративних справах, які виникають у сфе-

 

>>>192>>>

pi функціонування органів управління внаслідок неправомірних дій їх службовців. У ФРН адміністративний суд наділений насамперед функцією забезпечення судового захисту прав громадян, тоді як у Франції його основним завданням є здійснення об'єктивного кон-тролю (перевірки) застосовуваної норми. Тому в адміністративно-судовій формі захисту прав громадян виділяють її «німецький тип». Адміністративні суди входять до єдиної су-дової системи, підкоряються лише закону, незалежні в правосудній діяльності як від адмі-ністративних органів, так і від загальних судів. В Україні обговорюється питання про вве-дення адміністративних судів для вирішування публічно-правових спорів неконституцій-ного-правового характеру.

Державна охорона прав людини забезпечується за допомогою інституту омбудсманів (на-родних захисників), які діють, як правило, при парламентах і органах місцевого самовря-дування і розглядають скарги громадян щодо порушення їх прав з боку державних орга-нів. У Колумбії, наприклад, омбудсман діє під керівництвом Генерального прокурора.

Коло повноважень омбудсмана у різних країнах не є однаковим. В Іспанії він, крім захис-ту прав і свобод людини, здійснює нагляд за діяльністю адміністративних органів, у Франції – оцінює застосування законів з точки зору справедливості, а в Намібії ще й роз-слідує скарги про надмірне використання природних ресурсів. У цілому інститут омбудс-манів – це позаюрисдикційний контроль за тим, чи не порушує адміністративна (або будь-яка інша) практика права людини.

У більшості країн будь-який громадянин може безпосередньо звернутися до омбудсмана. У Франції таке звертання є можливим через свого депутата або сенатора. Омбудсман діє не лише за скаргами громадян, але й за власною ініціативою.

В Україні відповідно до Конституції парламентський контроль за додержанням конститу-ційних прав і свобод людини здійснюють Уповноважений Верховної Радою з прав люди-ни і його