Загальна теорія держави і права

 

>>>184>>>

Права існують лише тоді, коли визнаються іншими громадянами держави. Свої вимоги до громадян держава формує в системі обов'язків і встановлює заходи юридичної відповіда-льності за їх невиконання. Громадяни – самі хранителі своєї свободи, напрямки та межі зовнішнього вираження якої надані в правах. Саме для того, щоб зміцнити свої права, громадяни в демократичному суспільстві приймають на себе зобов'язання і виконують свої обов'язки. В Загальній декларації прав людини (п. 1 ст. 29) визначено: «Кожна люди-на має обов'язки перед суспільством, у котрому лише й є можливим вільний і повний роз-виток її особистості». Так само, як і права людини, основні юридичні обов'язки фіксують-ся в конституції та інших законах держави.

Класифікація обов'язків:

особисті (гро-мадянські) політичні економічні соціальні культурні екологічні 

Особисті обов'язки можна поділити на фізичні (наприклад, утримувати неповнолітніх ді-тей) і духовні (наприклад, шанувати честь, гідність, національні почуття людини).

Економічні обов'язки -- обов'язок віддавати частину свого прибутку у вигляді податку на суспільні потреби та ін.

Політичні обов'язки – додержуватися конституції і законів, захищати батьківщину та ін.

Соціальні обов'язки – обов'язок працювати та ін.

Культурні обов'язки « дбайливо ставитися до пам'ятників історії культури людства та ін.

Екологічні обов'язки – берегти природу; компенсувати збитки, заподіяні забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Зрозуміло, що до обов'язків громадян демократичних держав входить додержання законів, повага до прав і свобод інших осіб, сплата податків, підкорення міліцейським (поліцейсь-ким) розпорядженням тощо.

У деяких країнах до числа найважливіших обов'язків громадян належить участь у голосу-ванні на виборах в органи державної влади і військова повинність. У конституціях окре-мих дер-

 

>>>185>>>

жав йдеться й про обов'язок працювати (Японія, Італія, Гватемала, Еквадор та ін.), вихо-вувати дітей (Італія, Росія), піклуватися про своє здоров'я і своєчасно вдаватися до лікува-льної допомоги (Уругвай).

У Конституції України обов'язки громадян зафіксовані в статтях 51, 52, 64, 66, 67, 68 та ін. Зокрема, у ст. 51 записано: «Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повно-літні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків».

Обов'язками громадян у Конституції України названі:

1)  захист Вітчизни, її незалежності і територіальної цілісності;

2)  шанування її державних символів;

3)  проходження військової служби;

4)  незаподіяння шкоди природі, культурній спадщині, відшкодування завданих збитків;

5) сплата податків і зборів у розмірах, встановлених законом;

6) додержання Конституції і законів та ін.

Таким чином, використання і здійснення прав і свобод людини і громадянина є невід'єм-ним від виконання ним обов'язків, законодавчо закріплених державами. Правда, відпові-дальність за виконання деяких обов'язків не передбачається, і це при тому, що питання про відповідальність за порушення прав і обов'язків особи має найважливіше значення для їхнього практичного здійснення. Без визначення конкретної відповідальності посадових осіб, органів влади та окремих громадян права людини перетворюються не більш ніж на красиву декларацію.

§ 5. Система прав дитини

Складовою системи прав людини є система прав дитини. Дитина – неповнолітня людина, тобто така, яка не досягла 18 років, якщо законом не встановлено інше (Декларація прав дитини 1959 p., Конвенція про права дитини 1989 p.).

Права дитини – можливості (свободи) неповнолітньої людини, необхідні для її існування, виховання і розвитку. Багато прав дитини збігаються з правами людини (право на життя, ім'я, набуття громадянства, вільне вираження думок та ін.). Конвенція про права дитини від 20 жовтня 1989 р. (набула чинності на

 

>>>186>>>

території України з 27 вересня 1991 р.) формулює громадянські, політичні, економічні, соціальні, культурні права дітей. Основні з них:

1.  Право на життя, виживання і вільний розвиток.

2.  Право на ім'я і набуття громадянства.

3.  Право знати своїх батьків і користуватися батьківською турботою.

4.  Право не розлучатися з батьками всупереч їх бажанню; право підтримувати контакти з обома батьками.

5.  Право на возз'єднання із сім'єю, що знаходиться в іншій державі.

6.  Право вільно залишати будь-яку країну і повертатися в свою країну.

7.  Право на захист у разі незаконного переміщення та повернення з-за кордону.

8.  Право вільно висловлювати свої думки з усіх питань.

9.  Свобода думки, совісті, релігії.

10. Свобода асоціацій і мирних зборів. Й. Право на повну інформацію, що сприяє добро-буту дитини.

12.  Право на користування послугами системи охорони здоров'я.

13.  Право користуватися благами соціального забезпечення.

14.  Право на освіту.

15.  Право на відпочинок і розваги.

16.  Право на захист від економічної експлуатації;

17.  Право на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами і психотроп-ними речовинами, від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень.

18.  Право на гуманне поводження, на захист від незаконного та довільного позбавлення волі.

Конвенцією проголошено принцип рівної відповідальності обох батьків і законних опіку-нів за виховання дитини; встановлено обов'язок держави піклуватися, шанувати і забезпе-чувати усі права дитини. Конституція України закріплює рівність дітей у правах незалеж-но від походження, а також від того,' народжені вони в