Загальне землезнавство

Принцип «усе зв’язано з усім» корелюється із географічною закономірністю цілісності. Наприклад, експеримент, що ставить природа : «ефект течій Ель-Ніньо». Журналістський (некомпетентний) підхід – Ель-Ніньо зумовила снігопади в Іспанії і торнадо в США. Течія Ель-Ніньо підриває економічне благополуччя чілійців – мешканців пустелі Атакама. Пояснити такий  парадоксальний висновок можна  через систему тотальних взаємозв’язків  у географічній оболонці.

Принцип  «Усе повинно кудись діватися». –Наприклад,  підтоплення та засолення зрошуваних земель. Надлишкова вода просочується у ґрунт і піднімає рівень ґрунтових вод. В умовах їх підвищеного залягання та жаркого посушливого клімату формується «випітний» водний режим у ґрунтах → унаслідок чого відбувається засолення). Результати переполиву домашніх рослин : влітку – засолення, взимку – гниють корені. Підтоплення міст та сіл в Україні. Типова фраза про небетоновані вигрібні ями по селах, коли їх не чистять – «воно кудись дівається». Приклад про геохімічні бар’єри – осідання радіоактивного забруднення у каскаді дніпровських водосховищ.

Принцип «природа знає краще»:

Кожний географічний об’єкт, геосистема має певні розміри, розташування, будову. Вони не випадкові, а чітко прилагоджені, урівноважені з умовами власного навколишнього середовища. З найбільшою ефективністю будь-яка природна система функціонує у певних характерних для неї межах

При спробах докорінних перетворень природних комплексів за допомогою техніки порушуються оптимальні, урегульовані природою просторово-часові межі їх існування. Це спричинює низку негативних екологічних наслідків.

Наприклад: при створенні водосховищ на рівнинах. їх ширина у багато разів перевищує ширину «материнської річки». Звідси низка екопроблем на каскаді дніпровських водосховищ, матеріальна витрати (економічний ущерб) від яких перевищують економічний зиск.  Тому треба детально і точно вивчати параметри, механізми функціонування та зовнішні взаємозв’язки природних систем насамперед засобами географії. Усі зміни в природі слід планувати відповідно до одержаної інформації про них шляхом спонукання корисних природних ланцюгових реакцій при найменшому «м’якому» втручанні. Наприклад: розведення копитних в Африці.

У даному природному комплексі може утворитися біомаса і здійснитися приріст родючого шару в ґрунті не більший за властивий цьому природному комплексу при ідеальному поєднанні його природних компонентів.

Штучне стимулювання біопродуктивності людиною з метою одержання більшої користі та зиску веде лише до руйнування природного комплексу. Наприклад: - перевищення норм добрив, навіть органічних, веде не до збільшення, а до зменшення урожайності. При цьому забруднюються ґрунти, поверхневі та підземні води, атмосферне повітря тощо. Приклади  неадекватного втручання  людини у природні комплекси: наслідки осушення торфовищ в Українському поліссі  та лісостепу .

Людина може брати з природних ландшафтів зразки вельми економного та продуктивного використання умов та ресурсів. Наприклад, учені звернули увагу, що в кожній куртині дикорослих рослин окремі їх екземпляри мають різний розвиток. Одні квітують, інші вже зав’язали насіння, а у третіх ще й бутони не зав’язалися. Це не випадково. оскільки така неодночасність розвитку, очевидно, створена природним добором як пристосування, що покращує використання ним місцевих життєвих ресурсів. Адже потреби рослин різного віку у поживних речовинах із ґрунту неоднакові.

Вирішили подібну технологію використати у сільському господарстві: посадки картоплі зробили через ряд: один рядок раннього сорту, другий – пізнього. Коли рання картопля достигає, її збирають, а землею обгортають рядки пізньої картоплі. Коли врожай збирають повністю. то в змішаних посадках він виявляється на 40-50 % вищим, ніж в односортних. Приклад економного використання ресурсів у куртині дикорослих рослин, в’юнки на клумбі тощо.

У природних комплексах не виникає проблем з утилізацією використаних речовин на відміну від створених людиною речовин, технічних пристроїв, знешкодження котрих часто обходиться дорожче, ніж їх створення .

Принцип: ніщо не дається задарма або за усе треба платити.

Коли людина грубо втручається в природу, їй доводиться платити двічі: «у переносному сенсі» – розплачуватися здоров’ям чи навіть життям за погіршення умов НПС, у прямому сенсі – матеріальними витратами на ліквідацію негативних екологічних наслідків необґрунтованого втручання.

Наприклад: - проблема висихання Аральського моря унаслідок величезних водозаборів на зрошення. Отруйний пил із дна розносився на сотні і тисячі кілометрів («жовтий» сніг у Чувашії тощо), отруєна калюжа скидів зрошувальних вод у Сарокамишській западині. Згадаємо також принцип «усе повинно кудись діватися».  Проект перекидання вод північних річок через Волгу до Каспію.    

  

Методологічна засада генетизму

Історико–генетичний метод пізнання  вважають одним із найсуттєвіших у фізичній географії. Сутність цього методу полягає в аналізі походження та умов утворення  природних явищ на Землі. З цієї точки зору всі явища  можна поділити на релікти, прогресивні та консервативні. Властивості природних об’єктів, котрі утворилися у попередні геологічні епохи в інших умовах, ніж нинішні, називають  реліктами. Шлях розвитку відіграє головну роль у формуванні географічних об’єктів. Наприклад, полісся замість зонально логічного лісостепу на півночі  України утворилося  внаслідок    зледеніння. Плейстоценове зледеніння залишило після себе  водно-льодовикові  піщані відклади, котрі кардинальним чином вплинули на умови зволоження цієї території.

 

Методологічна засада емерджентності

Емерджентність – поява у системі нових властивостей, яких немає у кожного її елемента зокрема. У хімії – утворення сполук.

У географії такі приклади:

• в залежності від кількості водяної пари насичене і ненасичене повітря має різні властивості; 
• продукування біомаси і утворення ґрунту – емерджентні властивості природних геосистем (ландшафтів) –