Загальне землезнавство

Вагомим внеском у розвиток землезнавчих знань було уявлення про зовнішню комплексну земну оболонку, яка складається із літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери, що проникають одна в одну й знаходяться у постійній взаємодії. ЇЇ запропонував П.І. Броунов у 1910 році. Андрій Олександрович Григор’єв розробив учення про зовнішню оболонку Землі, яку він назвав географічною. Він описав окремі геосфери – її складові –як результат взаємодії. Наприклад, учений показав, що складна система циркуляції атмосфери є наслідком взаємодії між земною поверхнею, атмосферою та енергетичними чинниками, що діють у географічній оболонці. Григор’єв уперше наголосив, що багато найхарактерніших головних особливостей кожної з геосфер є наслідком взаємодії та взаємопроникнення усіх інших земних оболонок.

Величезне значення для розширення знань про природу Землі мають праці видатного природознавця, ученого-енциклопедиста Володимира Івановича Вернадського. Учений обґрунтував значення живих організмів для формування природи Землі. Він вказував, що з докембрійського часу життя пронизало косну матерію і перетворило її на біокосну. Таким чином утворилася біосфера – область землі, зайнята трансформаторами, що переводять космічне випромінювання у різні види енергії – електричну, хімічну, механічну. теплову тощо. Жива речовина надає біосфері дуже незвичайних і поки що єдино відомих нам у Всесвіті рис.

Новий стан біосфери у результаті гігантської роботи людства, яке стало потужною геологічної силою, Вернадський назвав ноосферою(сферою розуму). Людство може й повинно перебудовувати своєю працею і думкою власне середовище існування. Учений вважав, що в ноосфері має переплітатися дія законів живої та неживої природи, законів суспільства, людської думки, розвитку наукового мислення.

Українські вчені також займалися питаннями загального землезнавства. Це, насамперед, фундатор української національної географії Степан Львович Рудницький, геолог, географ і краєзнавець Павло Аполлонович Тутковський, видатний український геолог і геоморфолог Дмитро Миколайович Соболєв.

 

З 50-их років ХХ століття почався космічний етап вивчення природи Землі. У ближній Космос були запущені штучні супутники Землі, автоматичні навколоземні станції. Вони оснащені складною апаратурою, що дає різноманітну інформацію про Землю. Людство уперше одержало можливість бачити географічну оболонку у цілому. Спостереження із Космосу дозволило глибше зрозуміти будову земної кори, систему течій і розподіл життя в океані, рух атмосферних вихорів, з’ясувати наявність западин та виступів на океанічній поверхні. Ведеться моніторинг за пожежами, ареалами забруднень тощо. 

Другий важливий напрямок землезнавчих досліджень – вивчення Світового океану на підґрунті єдиних на Землі ландшафтно-географічних закономірностей. Установлено планетарний характер серединно-океанічних хребтів, з’ясована їх роль у русі літосферних плит. Досліджена глибоководна фауна, яка виявилася на диво багатою і різноманітною.

За допомогою штучних супутників землі, пілотованих станцій, метеорологічних ракет у верхній атмосфері знайдена система екранів що захищають Землю від дії сонячного вітру, рентгенівського та ультрафіолетового випромінювання. Проводяться міжнародні дослідження магнітного та гравітаційного полів Землі, антарктичного льодового покриву, електричних явищ в атмосфері тощо.

 

Тести для самоконтролю до теми 1.1.

1.   Об’єктом вивчення загального землезнавства є:

а) планета Земля;

б) земна поверхня;

в) материки і океани;

г) географічна оболонка;

д) атмосфера

2. Склад, будова , внутршні та зовнішні взаємозв’язки, загальні закономірності існування та розвитку географічної оболонки є предметом вивчення:

а) ландшафтознавства;

б) геоморфології;

в) загального землезнавства;

г)метеорології;

д) геології

3. Хто із названих далі учених не відноситься до античного періоду розвитку знань про Землю та Всесвіт:

а) Геродот;

б) Парменід; 

в) Аристотель; 

г) Біруні;

д) Вареніус

4. Хто першим висунув ідею про кулеподібність Землі:

а) Геродот;

б) Парменід;

в) Авіцена;

г) Ератосфен;

д) Гумбольдт.

5. Хто ввів геліоцентричну систему світу:

а) Ньютон;

б) Копернік;

в) Кеплер;

г) Ератосфен;

д) Ріттер.

6. Які із наведених нижче тверджень належать Бенхарду Вареніусу:

а) планети Сонячної системи рухаються по еліптичних орбітах;

б) фігура Землі сплюснута з полюсів;

в) предметом вивчення географії є земноводна куля, утворена землею, водою та атмосферою;

г) загальна географія вивчає земноводну кулю , а окремі райони Землі – часткова географія

7.  Що із наведеного далі не є результатами  наукових досліджень Олександра Гумбольдта:

а) обґрунтування широтної зональності;

б)відкриття закону всесвітнього тяжіння;

в) докази кулеподібності Землі;

г) обґрунтування висотної поясності;

д) обґрунтування значення живих організмів для формування природних зон

8. Хто уперше сформулював хорологічну концепцію географії:

а) Ратцель;

б) Гумбольдт;

в) Ріхтер;

г) Воєйков;

д) Парменід

9. Що із наведеного далі є результатом досліджень В.В. Докучаєва:

а) засади генетичного ґрунтознавства;

б) виділення природних об’єктів, які людина може