Захворюваність, фактори ризику розвитку туберкульозу у дітей в умовах промислового регіону. Туберкулінодіагностика та профілактика

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 15 наукових робіт, серед яких 5 журнальних статей, 5 робіт у збірниках наукових праць, 3 – в матеріалах наукових форумів, 1 посвідчення на раціоналізаторську пропозицію, 1 методичні рекомендації; 8 робіт надруковано у спеціальних виданнях, визнаних ВАК України, із них 5 виконано пошукувачем самостійно.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 231 сторінці друкованого тексту, складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, переліку використаної літератури, котрий містить 380 найменувань (275 вітчизняних та 105 закордонних, які займають 39 сторінок), додатку (11 сторінок). Роботу ілюстровано 32 таблицями і 13 рисунками (35 сторінок).

 

 

Матеріал і методи дослідження. Під наглядом перебувало 296 хворих на туберкульоз дітей віком до 14 років. У віці до 3-ох років було 37 (12, 5%) дітей, 4-6 років – 63 (21, 3%), 7-9 років – 53 (17, 9%), 10-12 років – 82 (27, 8%), 13-14 років – 61 (20, 5%). Хлопчиків – 143 (48, 3%), дівчаток – 153 (51, 7%), (p > 0, 05) ; сільських дітей – 72 (24, 3%), міських – 224 (75, 7%), (p < 0, 001).

Вивчення показників захворюваності проводили протягом двох періодів: І-ий – доепідемічний (1991-1995 роки), ІІ-ий – період епідемії туберкульозу (1996-2000 роки). У І-ому періоді виявлено 128 (43, 2%) хворих, у ІІ-ому – 168 (56, 8%).

Неоднорідність розподілу по Луганській області промислових підприємств, їхня галузева структура, ступінь негативного впливу на довкілля дозволили виділити в регіоні 3 екогосподарчі зони. Перша – зона екологічної кризи, де зосереджено багатогалузеві міста зі джерелами забруднення повітря підприємствами хімічної, машинобудівельної промисловостей, чорної та ко-льорової металургії, коксохімії. Друга – зона екологічного неблагополуччя або помірного забруднення, де зосереджено, міста з локальним негативним впливом підприємств вугільної промисловості. Третя – населені пункти з мінімальними показниками забруднення довкілля – умовно чиста сільськогосподарська зона. Відповідно до цих зон, серед 296 дітей, що були під наглядом, виділили такі дослідні групи: І – хворі, що проживають в зоні один – 151 (51, 0%) особа; ІІ – мешканці зони два – 73 (24, 7%) ; Ш – контрольна група, складалася з мешканців третьої зони – 72 (24, 3%) дитини.

Із 296 дітей у 235 (79, 4%) діагностовано туберкульоз органів дихання, у 61 (20, 6%) – позалегеневий туберкульоз, (p < 0, 001). Туберкульоз із бактеріовиділенням був у 11 (3, 7%) дітей, із деструкцією – у 7 (2, 4%). У 128 (54, 5%) дітей виявлено туберкульозний бронхоаденіт; у 53 (22, 6%) – первинний туберкульозний комплекс; дисемінований туберкульоз легенів – у 5 (2, 1%) ; вогнищевий – у 14 (5, 9%) ; інфільтративний – у 16 (6, 8%) ; туберкульозний плеврит – у 19 (8, 1%). У 158 (67, 2%) дітей туберкульоз органів дихання виявлено у фазі інфільтрації, у 77 (32, 8%) – у фазі зворотнього розвитку, p < 0, 001. Позалегеневий туберкульоз розподілився так: туберкульоз центральної нервової системи – 2 (3, 3%), кістково-суглобової – 39 (63, 9%), периферичних лімфатичних вузлів – 16 (26, 2%), туберкульозний хоріоретиніт – 3 (4, 9%), ураження сечовидільної системи – 1 (1, 7%).

Вивчали фактори ризику щодо туберкульозу во всіх 296 хворих за періодами спостереження. Контакт із хворим на туберкульоз встановлено у 162 (55, 9%) дітей. У непостійному контакті перебували 58 (35, 8%) дітей, в осередку туберкульозної інфекції проживали 104 (64, 2%). Не вакцинованими проти туберкульозу залишилися 17 (5, 7%) дітей, отримали неякісну вакцинацію 154 (55, 2%), з анамнезу 131 (70, 4%) дитина не отримала І ревакцинацію БЦЖ, у 10 (5, 1%) не було даних про неї. Другу ревакцинацію не було зроблено 192 (99, 0%) дітям. Супутню патологію виявлено у 181 (67, 8%) дитини. Захворювання бронхолегеневої системи в ранньому віці перенесли 90 (33, 1%) дітей. Негативний соціальний фактор був присутній у 146 (49, 3%).

Ефективність, діагностичне значення масової туберкулінодіагностики, вивчали во всіх 296 хворих на туберкульоз дітей (ретроспективно). Підраховували економічні витрати на її проведення у дітей Луганської області.

Вивчали динаміку сумнівних туберкулінових реакцій у 82 дітей 7 і 14 років шляхом спостереження за ними протягом року з постановкою проби Манту з 2 ТО через 4, 8, 12 місяців від початку дослідження.

Особливості імунного стану вивчали у 124 інфікованих МБТ дітей 7 – 14 років залежно від екологічної характеристики зони їх проживання. Першу групу склали мешканці І-ої зони – 72 (58, 1%) особи; другу – мешканці зони ІІ- 34 (27, 4%) ; третю, контрольну, – 18 (14, 5%) дітей, що проживають в умовно чистій сільськогосподарській місцевості. Отримані дані порівнювали з нормативними показниками для дітей Луганської області. Кількість Т- лімфоцитів, Т- хелперів/індукторів, Т-супресорів/цитотоксиків та В-клітин визначали у цитотоксичному