Захворюваність, фактори ризику розвитку туберкульозу у дітей в умовах промислового регіону. Туберкулінодіагностика та профілактика

Предмет:

Медицина

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

34

Мова:

Українська

Оцінка:

лише у тих 24, 0% дітей, у яких відбувається підсилення чутливості до туберкуліну на 6 мм і більше, виникає гіперергічна реакція або “віраж” із негативної проби в позитивну. Дітей, у яких протягом декількох років перед захворюванням спостерігається монотонна нормергічна чутливість до 2 ТО ППД-Л, а також тих, у кого “віраж” відбувається на фоні післявакцинної алергії, виявляють у 40, 0% випадків за зверненням до лікаря, навіть при проведенні щорічної туберкулінодіагностики. Відсоток пропущеного первинного інфікування, як при регулярній, так і при нерегулярній туберкулінодіагностиці – однаковий (30, 3% і 30, 7% відповідно). Кількість захворілих із встановленим в анамнезі “віражем” (63, 0%) і тих, у кого його встановити було неможливо через нерегулярність туберкулінодіагностики (67, 0%) – майже однакова. Відсоток процесів, виявлених у фазах зворотнього розвитку в дітей із діагностованим в анамнезі “віражем” складає 23, 7%, що достовірно не відрізняється від аналогічного у тих, у кого первинне інфікування пропущено (30, 9%). Кількість вторинних і позалегеневих процесів була достовірно меншою в тих дітей, у яких своєчасно діагностовано “віраж” та проведено профілактику. Проте, відсоток їх також невиправдано високий (41, 0%). Ана-ліз рівня чутливості шкіри до 2 ТО за пробою Манту в різні періоди інфекцій-ного процесу показав, що в сучасних умовах захворювання виникає переважно на фоні інтенсивних і гіперергічних туберкулінових реакцій.

Вивчення динаміки туберкулінової чутливості у дітей із сумнівними реакціями в декретованому віці дозволило нам зробити висновок про необхідність диспансерного нагляду за цим контингентом шляхом постановки реакції Манту з 2 ТО тричі на рік, що дозволить уже через 8 місяців 40, 6% із них своєчасно охопити специфічною профілактикою проти туберкульозу, а через рік спостереження – ще 31, 9%.

Ефективність виявлення туберкульозу в дітей Луганської області методом туберкулінодіагностики склала лише 0, 008 – 0, 009%. Ефективність дослідження не виправдовувала фінансових витрат на його проведення.

В умовах промислового регіону з напруженою екологічною ситуацією у інфікованих МБТ дітей спостерігалися більш суттєві зрушення у системі імунітету, ніж у екологічно чистих регіонах. Щодо оцінки стану клітинної ланки імунітету, нами встановлено, що загальна кількість Т-лімфоцитів (CD3+) та їх субпопуляцій – Т-хелперів/індукторів (CD4+), Т-супресорів/цитотоксиків (CD8+) у групах спостереження була нижчою (53, 99 ± 0, 84) %, (37, 31 ± 0, 73) %, (14, 99 ± 0, 71) % відповідно щодо І-ої групи, (р < 0, 001) ; (54, 97 ± 0, 67) %, (33, 47 ± 0, 97) %, (р < 0, 001), (19, 88 ± 0, 70) %, (р > 0, 05) відповідно щодо ІІ-ої групи, ніж у нормі (70, 44 ± 2, 12) %, (47, 50 ± 2, 02) %, (21, 75 ± 1, 54) % відповідно. У дітей контрольної групи зазначені показники практично не відрізнялися від аналогічних у неінфікованих. Найбільш помітні зрушення відбулися з боку CD3+- і CD8+- клітин в І та ІІ групах порівняно з ІІІ-ю (64, 33 ± 0, 82) % і (20, 28 ± 0, 58) %, (р < 0, 001), а за клітинами з фенотипом CD8 різниця була високо достовірною (р < 0, 001) навіть між І та ІІ групами, тобто в дітей І групи мав місце гіпосупресорний варіант вторинної імунної недостатності. Щодо відносної кількості CD4+ – клітин, то в І групі їх показники були суттєво більшими, ніж у ІІ-й (37, 31 ± 0, 73) % проти (33, 47 ± 0, 97) %, (р < 0, 01), та набагато меншими, ніж у ІІІ-й (37, 31 ± 0, 73) % проти (42, 44 ± 0, 66) %, (р < 0, 001), хоча порівняно з нормою (47, 50 ± 2, 02) % як у І, так і в ІІ групах ми встановили дефіцит лімфоцитів із хелперною активністю (р < 0, 001).

Суттєве зменшення співвідношення CD4+/CD8+ відбулося у ІІ групі (1, 81 ± 0, 11, р < 0, 05 щодо норми; р < 0, 001 щодо І (3, 13 ± 0, 22) та Ш (2, 12 ± 0, 07) груп, тобто у дітей ІІ групи спостерігався відносний супресорний варіант недостатності клітинної ланки імунітету за рахунок зменшення вмісту Т-хелперів/індукторів (33, 47 ± 0, 97) %, (р < 0, 001 щодо норми) та збереження клітин з фенотипом CD8+ на рівні, близькому до норми – (19, 88 ± 0, 70) %. У дітей І групи імунорегуляторний індекс був найвищий і дорівнював 3, 13 ± 0, 22 проти 2, 18 ± 0, 10 у нормі та проти 1, 81 ± 0, 11 ІІ-ої та 2, 12 ± 0, 07 Ш-ої груп, (р < 0, 001). Про такі порушення клітинного імунітету в І-й та ІІ-й групах свідчить і наявність суттєвого зворотного кореляційного зв’язку між відносним вмістом клітин з фенотипами CD4 і CD8 (r = – 0, 76 II-ї групи, р < 0, 01 проти r = – 0, 32 I-ї групи та р < 0, 05 проти r = – 0, 21 III-ї групи), а також між рівнем відносної кількості CD8+- лімфоцитів та CD4+/CD8+ (r = – 0, 95 II-ї групи, р < 0, 01 проти r = – 0, 85 I-ї