Захворюваність, фактори ризику розвитку туберкульозу у дітей в умовах промислового регіону. Туберкулінодіагностика та профілактика

Предмет:

Медицина

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

34

Мова:

Українська

Оцінка:

серед захворілих у період епідемії обумовлено більш суттєвим, ніж у І-ій групі, впливом епідемічного фактору (сила дії – 23, 1%). У дітей Ш-ої групи динаміка кількості якісно та неякісно вакцинованих у структурі захворілих на туберкульоз повністю була обумовлена фактором епідемії з силою його дії до 89, 9%, (р < 0, 01). Із 54 хворих віком до 6 років, які мали післявакцинний знак понад 4 мм, у 21 (38, 9%) туберкульоз розвинувся у віці до трьох років, у 33 (61, 1%) – від 4-ох до 6-ти років, р > 0, 05. При цьому, усі 100, 0% якісно щеплених дітей, які захворіли у віці до трьох років, мали три фактори ризику його розвитку (часті застудні захворювання, супутню патологію, відхилення у фізичному розвитку) та проживали в осередку туберкульозної інфекції. Діти, які захворіли на туберкульоз у термін понад чотири роки після якісної вакцинації, у 26 (78, 8%) випадках мали тільки 2 фактори ризику його розвитку та не проживали в осередку туберкульозної інфекції. У 64, 2% нея-кісно вакцинованих дітей, які захворіли у термін понад 4 роки після імунізації БЦЖ, туберкульоз виявлено вже у фазі зворотнього розвитку. У періоді епіде-мії зросла кількість неревакцинованих БЦЖ дітей, які захворюють на туберкульоз, у промислових районах та зменшилася у сільськогосподарському. У І-ій групі відбулася така динаміка показників – з 28 (45, 9%) випадків у доепідемічному періоді до 44 (62, 9%) в епідемічному, р < 0, 05; у ІІ-ій – з 5 (8, 2%) до 10 (14, 3%), р > 0, 05; у Ш-ій – з 28 (45, 9%) до 16 (22, 8%), р < 0, 01.

Відхилення у фізичному розвитку від середніх показників в анамнезі мали 169 дітей, із яких 109 (64, 5%) – мешканці і-го регіону, 45 (26, 6%) – ІІ-го, 15 (8, 9%) – Ш-го (р < 0, 001 щодо І-ої групи). Діти з відхиленням у фізичному розвитку, мешканці зони екологічної кризи, захворюють на туберкульоз у 2, 42 та 7, 25 разів частіше, ніж ті, що проживають у більш сприятливих районах області. На динаміку кількості дітей з відхиленням у фізичному розвитку в анамнезі серед хворих найбільше впливав екологічний фактор (h2 = 94, 9%, p < 0, 01) порівняно з епідемічним (h2 = 3, 1%, p < 0, 01). Серед хворих із супутньою патологією в 2, 5 рази частіше зустрічалися діти, що проживають у промислових районах області: 96 (53, 1%) дітей із І-ої групи; 31 (17, 1%) – із ІІ-ої; 54 (29, 8%) – із Ш-ої, (р < 0, 001). За періодами спостереження кількість хворих на туберкульоз із супутньою патологією в дослідних групах практично не змінилася. Але у порівнянні між групами, як у доепідемічний, так і в період епідемії, помітна суттєва різниця. Остання достовірно обумовлена дією екологічного фактору (р < 0, 01, h2 = 98, 1%). Діти, які належать до групи часто хворіючих (ЧХД) на ГРВІ також постійно зустрічаються серед хворих на туберкульоз. Їх кількість, порівняно з І-им періодом, майже не змінилася – 50 (43, 1%) проти 66 (56, 9%), р > 0, 05. Проте, мешканці промислових районів, які належать до групи ЧХД, серед хворих на туберкульоз зустрічалися в 4, 26 рази частіше, ніж із села: 68 (58, 6%) дітей із І-ої групи; 26 (22, 4%) – із ІІ-ої; 22 (19, 0%) – із Ш-ої, (р < 0, 001). Така різниця обумовлена дією екологічного фактору (р < 0, 01, h2 = 92, 3%). Захворювання бронхолегеневої системи в ранньому віці перенесли 90 (33, 1%) дітей. У доепідемічний період їх кількість серед хворих склала 28 (31, 1%), причому це були тільки мешканці зони один. У період епідемії відбулося зростання відповідного контингенту в структурі хворих до 62 (68, 9%), (р < 0, 001). Важливо, що 48 (77, 4%) із них проживали у І-му регіоні, 12 (19, 4%) – у ІІ-му, 2 (3, 2%) – у Ш-му, (р < 0, 001 щодо І-ої групи). Така ситуація була повністю обумовлена дією екологічного фактору (р < 0, 01, h2 = 100%). За 1998 і 1999 роки захворюваність дітей із асоціальних родин досягла 28, 4 і 66, 7 відповідно; багатодітних – 10, 9 і 5, 2; захворюваність дітей, що залишилися без піклування батьків склала 25, 6 і 27, 1 на 100 тисяч відповідного контингенту. Діти із соціально-дизадаптованих родин, мешканці сільської місцевості, частіше захворювали на туберкульоз, ніж ті, що проживали у промислових районах – 67 (45, 9%) проти 34 (23, 3%) І-ої групи, (р < 0, 05), і проти 45 (30, 8%) ІІ-ої, (р > 0, 05). Дія територіального фактору виявилася сильною (h2 = 98, 2%).

Взагалі по області захворювання найчастіше виявляли при профілактичних оглядах (62, 2%), але в структурі всіх методів переважало виявлення за зверненням (37, 8%), особливо у мешканців сільської зони (41, 7%). Методом туберкулінодіагностики виявлялося лише 24, 7% хворих. Там, де її проводили регулярно, спостерігалася тенденція до переваги кількості виявлених за зверненням (83 (40, 0%) проти 29 (33, 0%), р > 0, 05). За допомогою регулярної туберкулінодіагностики додатково обстежують та виявляють захворювання