Заплавне грунтотворення Полісся та лісостепу України (еволюція, біогеохімія, окультурювання)

4. 2. Біопродукційна здатність і підвищення родючості заплавних ґрунтів. Дані про врожайність лучних фітоценозів чітко відображають окультурюючий вплив в різні за погодою роки агрохімічних фонів на ґрунтово-екологічні режими заплавних ґрунтів.

 

Таблиця 5

Вихід кормових одиниць (ц/га) з окультурюваних торф’яників 

Оржицького стаціонару

Ок Вк 10 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72

Нема Л 127 - 15 15 13 14 20 21 11 12 6

ЛП 276 12 68 12 55 13 17 10 14 20 45

П 307 50 58 42 13 60 40 - - 30 6

PKCu Л 254 - 28 29 26 25 37 36 27 30 16

ЛП 582 20 105 65 69 33 29 40 23 70 128

П 661 87 99 102 69 110 74 - - 88 32

Продовження табл. 5: Урожайність с. – г. культур, сіно трав, ц/га

Ок Вк 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 95 01

Нема Л - 29 29 28 28 40 74 48 46 21 49 23 27 48 30-50

ЛП 10 342 53 322 27 34 38 25 31 187 212 175 28 30

П 254 292 210 58 300 242 0 0 233 20 240 129 264 24

PKCu Л - 57 60 52 52 75 144 100 110 64 79 87 70 48

ЛП 17 523 295 404 66 59 80 43 99 534 534 368 75 30

П 434 494 509 313 553 371 0 0 734 107 550 223 535 24

НІР05 Л - 7, 5 8, 7 8, 3 3, 2 3, 4 6, 7 3, 2 2, 1 3, 7 10, 6 2, 3 -

ЛП 0, 9 27 12 40 11 3 8 1, 9 - 34 31 3, 6 28 -

П 28 32 45 30 21 19 0 0 27 10 21 13 43 -

Умовні позначення: Ок – окультурювання (P405K960Cu75 за 10 років) ; Вк – використання. 10 – в середньому за 10 років. Чергування культур: П – просапні: 1963 – 65- кукурудза МВС; 1966 – картопля; 1967 – 68 – кукурудза МВС; 1969 – 70 – пар (високе стояння підгрунтових вод) ; 1971 – кормові буряки 1972 – картопля; 1973 – 74 – кукурудза МВС; 1975 – кормові буряки: ЛП – лучно-просапні: 1963 – овес на зерно; 1964 – кукурудза МВС; 1965 – картопля; 1966 – овес з. м. ; 1967 – 69 – трави; 1970 – овес з. м. ; 1971 – кукурудза МВС; 1972 – цукрові буряки; 1973 – кукурудза МВС; 1974 – овес з. м. ; Л – лучні сіножаті (з 1968 – два укоси) ; 1995 – 2001 – природні гігромезогалофільні травостої на повторно заболоченому торфовому масиві.

 

Оптимальні погодно-гідрологічні умови посилювали окультурюючі впливи на цілинні алювіальні ґрунти та мезофільні травостої поліваріантних тукосумішок впродовж 1978-93 рр. Раніше, взявши за орієнтир високу природну продуктивність заплавних ландшафтів, ми отримали на Оржицькому, Ратнівському та інших болотних стаціонарах переконливі докази окультурюючого ефекту від застосування на осушених в 60-ті роки минулого століття торфовищах PKCu-тукосумішок (табл. 5). Після реставрації (1995р.) болотного процесу в Оржицькій заплаві ми виявили сліди існувавших тут стаціонарів, які співпали з колишніми лучною, просапною, лучно-просапною та структурно-меліорованою ділянками, на яких поновлювали свої екологічні ніші лучні та інші трав’янисті фітоценози, зруйновані меліорацією торфовищ. Аналіз глибинних першопричин цих явищ показав, що провідна роль в окультурюванні вже осушених заплавних торф’яників залишається за агрохімічним чинниками, ефективна дія яких проявляється лише при надійному регулюванні водно-повітряного режиму цих ґрунтів. Агрохімічне окультурювання осушених торф’яників, гарантуючи отримання значних за величиною врожаїв с. -г. культур, переводить їх ефективну родючість в ранг економічно прибуткової.

Приклад природних фітоценозів кормового призначення немеліорованих заплав демонструє зрівнювання в продуктивності трофічно найбідніших та найбагатших ґрунтів річкових заплав (табл. 6), до чого додаються ще й “невагомі” прибавки від екологізації заплавного природокористування. В цих умовах нами й було задумано фітоагрохімічне окультурювання, яке в нашій уяві являє собою екологічно нейтральну корекцію природного грунтотворення через посередництво добрив у кооперації з цілинними угрупованнями рослин (лучних фітоценозів кормового призначення). Еволюційно ця різновидність педогенезу співпадає з його сучасним (пізньоголоценовим) етапом, технологічно передбачає раціональне застосування поліваріантних тукових наборів, а біогеохімічно має на меті збільшення біопродуктивності агроекосистем і підвищення родючості ґрунтів у поєднанні з поліпшенням якості с. -г. продукції, збереженням притаманного біосфері біорізноманіття (зміцнення позицій трав-едифікаторів) і біосферозначимих грунтово-екологічних режимів (біофіксація бобовими екологічно чистого