Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Запровадження стратегічного планування: зарубіжний та вітчизняний досвід

Тип роботи: 
Дипломна робота
К-сть сторінок: 
87
Мова: 
Українська
Оцінка: 

економіку і забезпечили високий життєвий рівень населення.

Сьогодні є всі підстави стверджувати: у пострадянській економіці визріває, нарешті, розуміння, що планування органічно властиве будь-якій системі управління, є його невід'ємною частиною поза залежністю від природи пануючого в країні суспільного ладу, будь то капіталізм або соціалізм з їх різноманітними формами й відтінками.
 
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ В УКРАЇНІ
 
2.1. Нормативно-правова основа стратегічного плануванні в Україні
 
Правове забезпечення процесу управління – це створення та підтримка в необхідних межах конструктивних організаційно-функціональних характеристик систем управління за допомогою упорядкованого впливу всього арсеналу юридичних засобів [36, с. 125]. Ця дефініція ви означає правову сутність, в тому числі і стратегічного панування, а сучасна економічна та юридична література визнає необхідність державного регулювання економіки та планування на рівні держави В учбовій літературі із теорії держави і права відзначається, що ринкова економіка ніколи не існувала у чистому виді, поза суспільства і окремо від держави. Тому можна сказати, що перехід до ринкових відношень не можна розуміти як повне відсторонення держави від економічного життя та планування діяльності господарюючих суб’єктів. Ринкова економіка не може нормально функціонувати без активних дій зі сторони держави., про що йдеться в сучасній науковій літературі.
Зокрема, один із дослідників в сфері публічного права Ю. Тихомиров стверджує, що ідея державного планування та управління сприймається як зниження ролі держави в умовах формування ринкової економіки. Але жодна держава не відмовляється від управління і регулювання [85, с. 212].
На думку В. Мамутова, рівень державного планування в усіх розвинутих країнах є достатньо високим. Державне планування є актом втручання в економіку, хоча його не можна ототожнювати із втручанням у внутрішні справи підприємств [85, с. 8].
В. Лаптєв вважає, що перехід до ринкової економіки спочатку сприймався як повна відмова від державного планування господарської діяльності, як повне саморегулювання підприємництва. Наразі наступив момент усвідомлення того, що державне планування при переході до ринкової економіки в нашій країні є необхідним, що у підприємницькому законодавстві не можна односторонньо орієнтуватися тільки на приватні інтереси, оскільки вони повинні сполучатися з інтересами публічними [54, с. 10].
Учений не просто визнає таку необхідність та відстоює її. Він вважає державне планування невід’ємним принципом господарського права.
На думку В. В. Лаптєва роль державного планування, застосування норм публічного права не повинна зводитися, як раніш, до законодавчого обмеження волі суб’єктів господарських договорів. Державне регулювання повинне бути спрямоване тільки на упорядкування діяльності суб’єктів підприємництва, припинення процесів зловживання правами, волями і т. п., а також забезпечення стану дотримання публічного порядку [53].
У Концепції Української РСР, перехід до ринкової економіки, яку в листопаді 1990 р. схвалила Верховна Рада, метою державного планування економіки є досягнення ефективного, поступального і стабільного економічного, соціального, наукового та культурного розвитку України [54, с. 11].
Ця мета реалізується у функціях державного регулювання, визначених Концепцією: формування системи економічних інститутів державного управління; регулювання пропозиції та попиту на товари шляхом дотування їх споживання; перерозподіл доходів населення і суб’єктів господарювання, спрямований на пом’якшення соціальної нерівності; стимулювання виробництв, що створюються на базі нових технологій, розвиток експортного виробництва, економічний захист стратегічно важливих виробництв та інше.
Отже, відповідно до даної Концепції змістом державного планування є діяльність із реалізації функцій держави щодо забезпечення господарського порядку, здійснювана у встановлених правом формах і відповідними методами. Завдання і функції державного регулювання реалізуються у конкретних діях органів і посадових осіб, що здійснюють вплив на суб’єктів господарювання.
Наступним у реформуванні державного управління економікою після Концепції став Указ Президента України «Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності» [49].
Більшість фахівців вважає, що саме із появою цього Указу розпочався перший етап процесу впровадження в Україні регуляторної реформи. Поява згаданого вище Указу зробила реальністю реалізацію ідеї формування у процесі прийняття державних рішень відповідних механізмів, які б перешкоджали появі економічно неефективних та недоцільних нормативно-правових актів.
Разом із тим, в Україні в практичній площині, протягом останнього часу спостерігається процес формування ринкових відношень, у яких методи стратегічного планування відходять на задній план. Це призвело до збільшення кількості неефективних та недоцільних державних рішень, які знайшли своє відображення у відповідних нормативно-правових актах. Результатом впровадження цих нормативно-правових актів стало збільшення перешкод для здійснення підприємницької діяльності, зростання рівня тінізації, посилення соціальної напруги у суспільстві [54, с. 10].
Таке становище, в першу чергу, пов’язано із тим, що сучасні погляди на систему державного регулювання економіки не обішли стороною й Українську державу, у зв’язку з чим було вирішено на законодавчому рівні відійти від терміна «план» із заміною його такими поняттями, як «програма», «прогноз». Зокрема, на цьому акцентовано увагу у Законі України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» від 23 березня 2000 р. «.
За таким нормативним багатослів’ям простежується дещо дивне бажання розмити притаманні плануванню дієві важелі впливу на економічні відносини. Загалом те, що зараз відбувається у сфері планування господарської діяльності певною мірою є результатом деструктивного впливу положень доктрини цивільного права, представники якої чинили опір під час прийняття ГК України і виступали за абсолютну свободу учасників суспільних відносин.
Фото Капча