Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Запровадження стратегічного планування: зарубіжний та вітчизняний досвід

Тип роботи: 
Дипломна робота
К-сть сторінок: 
87
Мова: 
Українська
Оцінка: 

існування змішаної економіки, що гармонійно сполучає державне планування з дією ринкових механізмів. [55, с. 154].

У принципі, до будь-якої раціонально побудованій, організованій, упорядкованій економіці застосуємо принцип планомірного пропорційного розвитку. У силу дії фізичних законів, що регулюють матеріально-речовинні й енергетичні процеси, і економічних законів, які пред'являють вимоги і накладають обмеження на способи економічних дій і економічні відносини, доводиться дотримувати певні матеріально-речовинні, фінансові, вартісні пропорції у виробництві, розподілі, обміні, відтворенні. А будь-яка свідомо підтримувана пропорційність в економіці є власне кажучи планомірністю. Інші універсальні засоби забезпечення погоджених дій крім планів, програм, проектів власне кажучи відсутні. Так називана «невидима рука» ринку, не будучи спрямованою, коректованою державним, регіональним, галузевим, корпоративним економічним і соціальним плануванням, неминуче веде до ринкових провалів, що неодноразово підтверджувалося досвідом всіх країн, які використовували ринкову систему господарювання.
 
1.2. Проблеми запровадження стратегічного планування
 
Проведення ринкових реформ в Україні кардинально змінило відношення до державного планування економічного і соціального розвитку в масштабі країни, уявлення про необхідність і доцільність макроекономічного планування. Конституційно закріплене в Радянському Союзі положення про необхідність керівництва економікою на основі п'ятирічних і річних державних планів було принципово оскаржене і відкинуто на практиці. Ліквідовано генеральний плановий штаб країни – Держплан. Поняття «планова економіка» придбало негативний характер, і йому було протипоставлене поняття «ринкова економіка» [75].
Відповідно, проблеми запровадження стратегічного планування найчастіше пов'язані з тим, що вважається – державне планування і ринкова економіка – антиподи [56].
Одним з перших серйозних критиків планової економіки був Людвіг фон Мізес. У 1922 році вийшла у світ книга «Соціалізм», у якій автор критикував ідеї соціалізму й уперше спробував довести неможливість соціалізму і соціалістичної економіки.
До недоліків планового господарства відносять:
‒складність оперативного реагування на потреби суспільства, що може привести до дефіциту товарів, які користуються попитом, і послуг, висока ймовірність прийняття невірних рішень про інвестиції, про обсяги виробництва тієї або іншої продукції (послуг) ;
‒відсутність у виробників стимулів до ефективності використання ресурсів, до розширення асортименту товарів і послуг, до інновацій;
‒посилення диспропорційності економіки у зв'язку з орієнтацією на індустріалізацію країни за рахунок запуску інфляції;
‒прагнення перевиконати план може негативно позначитися на якості продукції
‒неможливість управління постійно зростаючою складністю виробничого ланцюжка [13, с. 122].
Основоположник радянської економічної школи стратегічного планування економіст і кібернетик Микола Іванович Ведута узагальнив досвід СРСР при конструюванні їм централізовано-змішаної економіки за зразком механізму вільної конкуренції із включенням впливу ринку на встановлення пропорцій у плані. Принципи сполучення плану і ринку були викладені їм ще у 1971 році у книзі «Економічна кібернетика» [20].
На думку журналіста Анатолія Вассермана обчислювальна потужність сучасної комп'ютерної техніки дозволяє створити унікальний і точний план виробництва, позбавлений вад, якими страждає ринкова економіка.
З іншого боку, фка би не була практика західних країн у відношенні державного планування, його противники створили ще радянських часів теорію, а в пострадянський час продовжують стверджувати, що планомірність або планування на державному рівні не сумісні з товарно-грошовими відносинами (ринковою економікою). Логіка цієї концепції така: соціалістична економіка розвивається тільки на основі плану, а ринок припускає використання товарно-грошових відносин. Отже, ці категорії несумісні [5, с. 8].
По суті, це концепція командно-планової економіки. Перехід до цієї концепції зовсім не випадковий. Держава усвідомила можливості планування в розвитку економіки, а також і державного управління. Стало зрозумілим, що той, хто володіє ресурсами, володіє країною.
У Радянському Союзі практика взаємообумовленості планування і власника в особі держави привела, з одного боку, до теорії, що планомірність -виняткова риса соціалізму, а отже планування і саме виробництво – це єдине ціле, а, з іншого боку, до викривлення пропорцій і до гіпертрофічної ролі загального в системі виробничих відносин соціалістичного суспільства. В решті решт, радянська школа економістів ототожнювала планомірність з некапіталістичним засобом ведення господарства, а на практиці форми управління економікою, у тому числі і планування, мали пріоритет над формами господарювання. Це все більш нагадувало судно, що має потужне кермо і маленькі вітрила.
В теорії соціалізму домінувала теза про безтоварний характер виробництва або те, що це специфічне товарне виробництво, тобто воно соціалістичне і носить планомірний характер. У даному випадку змішувалися різноманітні рівні економічних відносин – товарне виробництво як форма руху продукту і планомірність як форма управління. Крім того, як би не старалися в теорії заперечувати наявність товарного виробництва при соціалізмі, на практиці воно існувало, не зважаючи ні на які накази і теорії. І невипадково, з початку 60-их років ХХ століття все більше визнавався товарний характер соціалістичного виробництва. Але, зрозуміло, специфіка товарного виробництва при соціалізмі була. Насадження планомірності у формі планування, що фактично носило обов’язковий характер, деформувало товарні відносини, свідомо створюючи умови, при яких товарне виробництво носило обмежений характер.
Так, централізований розподіл і перерозподіл товарних мас заважав нормальному товарообміну, а звідси стримування розвитку самого виробництва.
Неадекватний тиск сфери управлінства на суспільне виробництвом викликав нерозвиненість товарного ринку і всієї сукупності товарних відносин.
Стереотип, створений радянською наукою про протиставлення планомірності і товарного виробництва, культивувався десятиліттями і сприймається в теорії і практиці як протиставлення соціалізму і капіталізму. Не
Фото Капча