Зародження і розвиток туристсько-екскурсійної справи в Галичині у ХІХ – першій половині ХХ ст.

Туристичне товариство “Чорногора” ставило перед собою подвійне завдання. З одного боку – вивчення і дослідження Карпат, з іншого – збирання розповсюдження відомостей про історичні та природно-ландшафтні місця краю.

Для досягнення своєї мети товариство влаштовувало збори, звіти, конференції, забави, спільні туристичні мандрівки, теоретичні і практичні заняття з молоддю. Також воно утримувало фахову бібліотеку із спеціальною літературою туристично-краєзнавчої тематики, картами, схемами, науковими статтями і описами туристичних маршрутів. Водночас члени товариства здійснювали видавничу діяльність, співпрацювали з українським мандрівничо-краєзнавчим товариством “Плай”, Подільським туристичним товариством та польським Татранським туристичним товариством, крім польського “Товариства приятелів гуцулів” (ТПГ), яке було утворене у 1936 р. і згідно свого статуту (стаття 4. Опіка і праця над плановим розвоєм на Гуцульщині оздоровчого та туристичного руху). Насправді це товариство займалося тим, що старалося виділити з етнічного українського організму окремий народ – гуцулів. Розбивши єдність українського народу було б його легше полонізувати. ТПГ було засобом для здійснення далекоглядних заходів польського уряду. А оздоровлення та туризм служив тільки прикриттям для справжніх намірів польської влади”.

Активно будувались “Чорногорою” притулки та домівки, зокрема, на полонині Плісце, біля гори Грофи, у підніжжі гір Кукіль, Довбушанка, Сивуля, Хом’як, Заросляк та на перевалах “Рижі” і “Столи”, приміщення човнової станції на р. Дністер біля с. Нижнів. Також “чорногорівцями” встановлювались дороговкази та маркувались маршрути з Осмолоди через Горгани до Татарова (синіми і жовтими кольорами, які збереглися досі) ; утримувались штатні працівники (гірська сторожа, в обов’язки якої входили прийом і розміщення мандрівників, догляд і ремонт притулків). Крім того, провідники були зобов’язані проводити туристів за маршрутом і відповідали за їхню безпеку. Члени “Чорногори” мали право брати участь у загальних зборах товариства, бути обраними до Виділу та брати участь у всіх заходах, які проводились, носити посвідчення та відзнаку товариства, користуватися матеріалами бібліотеки, спорядженням, туристичними домівками та притулками. “Чорногора” мала свій Статут, який визначав мету та окреслював напрямки роботи, а також визначав усі права та обов’язки її членів.

Аналіз структурної побудови товариства “Чорногора” свідчить про те, що його діяльність ґрунтувалась на демократичних засадах. Туристичне товариство “Чорногора” координувало свою роботу з багатьма культурно-просвітницькими структурами, школами, які в своїй діяльності використовували туристично-краєзнавчу роботу як один із дієвих засобів національно-патріотичного виховання підростаючого покоління. Розуміючи велике значення мандрівок у вихованні молоді відомий педагог І. Юцишин писав: “3 кожної прогульки повинен учень винести одну найбільш духовно-виховну цінність – любов до рідної землі, до рідного народу”.

У жовтні 1924 р. у Львові (вул. Чарнецького, 26) було засновано краєзнавчо-мандрівниче товариство “Плай”. Статут товариства був затверджений 15 листопада цього року і передбачав поширення діяльності “Плаю” на всю територію Галичини з філіями в інших містах краю (Перемишль, Стрий, Тернопіль). Товариство скликало загальні збори, конференції, реєструвало історичні пам’ятні місця краю, розробляло туристичні маршрути по Галичині. Першим головою товариства став громадський діяч В. Старосольський. При товаристві були утворені комісії лекційна, екскурсійна, мандрівнича.

Метою своєї діяльності товариство вважало:

а) дослідження рідного краю;

б) вивчення та охорону пам’яток історії, культури та природи;

в) збирання та зберігання предметів старовини, зразків народного мистецтва й промислів.

Водночас статут “Плаю” передбачав поширення роботи товариства на всю територію Львівського, Станіславського, Тернопільського та Краківського воєводств. Краєзнавчо-мандрівниче товариство “Плай” розробило плани туристично-краєзнавчої роботи. Свої завдання воно визначило, як “ініціювання та проведення прогульок і пропаганда туристики..., спрямування прогульок у цікаві під краєзнавчим оглядом околиці і місцевості, ведення курсів з обсягу мандрівництва”.

Діяльність Виділу товариства “Плай” носила досить активний характер. Про це свідчать наступні факти: тільки з листопада 1924 р. по квітень 1925 р. було проведено шість засідань та організовано 14 екскурсій.

Після підготовки повного циклу тематично взаємопов’язаних екскурсій, які охоплювали весь простір Львова, розпочалися систематичні щонедільні прогулянки. Об’єктами огляду були руїни княжого Львова, Медова Печера, Погулянка, Кайзервальд, Чортівська Скеля біля м. Винники, Клепарі, Брюховичі, Замарстинів. Найчастіше обов’язки гіда-провідника виконував активний член товариства І. Крип’якевич. Як і планувалося, мандрівки стали джерелом збирання краєзнавчих матеріалів. У приміському селі Кривчицях краєзнавці обстежили місцевість, де в 1648 р. перебував табір військ Б. Хмельницького. В інших околицях Львова велися пошуки давніх городищ. Фотографії, зроблені під час екскурсій, члени “Плаю” збирали до спеціального альбому. Деякі прогулянки були описані їх учасниками в письмових звітах, здані до архіву товариства. Ці описи пізніше прислужились Є. Пеленському для написання невеликої брошури.

“Плай” проводив мандрівки майже виключно околицями Львова. У 1924-1925 рр. лише три прогулянки було здійснено містом – дві на Високий Замок і одна – Губернаторськими Валами (сучасна вул. Винниченка). Для того, щоб не привертати надмірної уваги з боку польських властей, українські краєзнавці могли навмисно змінити напрям своєї екскурсійної діяльності, скеровуючи його за місто, подалі від очей поліційних агентів і чиновників. На допомогу краєзнавцям І. Крип‘якевич 19 році видає книгу “Історичні проходи по Львові”, яка відзеркалювала історичні місця Львова.

На літо 1925 р. товариство запланувало мандрівку в Карпати та по Галицькому