Змістовий модуль 2 з дисципліни "Банківська справа". Вексельні і валютні операції банків та результати їх комерційної діяльності.

Операції своп зручні для банків, оскільки не створюють непокритої валютної позиції - обсяги вимог і зобов’язань банку в іноземній валюті збігаються. Крім мотиву хеджування, операції своп використовуються для купівлі валюти для міжнародних розрахунків, диверсифікації валютних резервів, задоволення потреб клієнтів у валюті.

Найактивніше операції своп використовують центральні банки для тимчасового підкріплення своїх валютних резервів у періоди валютних криз і для валютних інтервенцій.

Свопи залежно від послідовності укладання угод купівлі- продажу поділяються на:

• своп-репорт;

• своп-депорт.

Своп-репорт - це продаж валюти на умовах СПОТ із одночасною купівлею на умовах “форвард”.

Своп-депорт - це купівля валюти на умовах СПОТ із одночасним продажем на умовах “форвард”.

Розрізняють ще так звані форвардні свопи - операція, яка здійснюється на підставі двох угод за курсом аутрайт.

У разі укладання свопа дата виконання ближчої угоди називається “датою валютування”, а дата виконання зворотної угоди - “датою завершення свопу”.

Операцію депорт записують так:

“6m USD/UAH b/s swap”,

тобто на умовах СПОТ куплено певну суму доларів США за гривні й одночасно продано за курсом аутрайт на шість місяців (b/s - купівля/продаж).

Запис операції репорт такий:

“6m USD/UAH s/b swap”,

тобто продано певну суму доларів США за гривні за курсом СПОТ і одночасно куплено за курсом аутрайт із поставкою за шість місяців.

Стандартні терміни укладання угод типу своп - від шести місяців до року (є випадки і до п’яти років). Своп використовується як інструмент рефінансування центральними банками. Ця операція також розповсюджена між центральними банками різних країн, де набуває форми взаємного кредитування центральних банків. З такою метою 1969 р. створено багатосторонню систему обміну валют на базі використання операцій своп через Банк міжнародних розрахунків у Базелі (Швейцарія).

Останнім часом поняття валютних свопів трактується дуже широко, оскільки під час укладання угод більше уваги приділяється не власне валютним курсам, а різниці в їхніх відсоткових ставках. Тому під час здійснення угоди своп на практиці найчастіше не постачаються обумовлені суми, а ведеться розрахунок компенсаційних платежів. Покупець, котрий купив вимогу з вищими процентними ставками, сплачує контрагентові компенсацію, яка визначається як різниця у відсоткових ставках. Поява нових видів свопів і розрахунків за ними пов’язана з тим, що валютні свопи мають симетричну структуру ризику, тобто у разі укладення угоди є однакова імовірність виникнення збитків чи прибутків, а мста хеджування полягає саме в тому, щоб певним чином розподілити цей ризик між контрагентами.

Валютний опціон - своєрідна форма строкової угоди двох сторін - продавця і власника опціону, внаслідок якої власник опціону отримує право (але не зобов’язання) купувати у продавця опціону або продати йому заздалегідь визначену суму валюти в обмін на іншу валюту за обумовленим курсом (ціною виконання опціону).

Отже, власник опціону має право вибору: реалізувати опціон чи відмовитися від цього, залежно від того, наскільки сприятливими для власника опціону будуть коливання ринкового курсу. В обмін на це право покупець опціону сплачує продавцеві премію, і нею ризик покупця опціону обмежується. Премія встановлюється як сума за одиницю валюти або як процент від суми угоди. Вона сплачується у момент продажу угоди і залежить від суми опціону, виду валюти і терміну виконання, СПОТ-курсів та ціни виконання. Прибутки покупця нічим не обмежені, а його ризик обмежений величиною премії. Ризик продавця опціону знижується на величину премії, але його збитки не обмежені нічим. Опціони також, як форварди і ф’ючерси, належать до деривативів.

Опціони можуть реалізовуватися як на біржі, так і на неорганізованих ринках, тобто розрізняють біржові й позабіржові опціони. Виділяють також опціони кол і опціони пут.

Опціони кол - право купувати валюту для захисту від її потенційного подорожчання. Продавець опціону кол зобов’язаний продати власникові опціону обумовлену суму за визначеним курсом. Власник опціону кол очікує на зростання курсу.

Опціони пут - право продати валюту для захисту від її потенційного знецінення. Продавець опціону пут зобов’язаний купити у власника валюту. Власник опціону пут очікує на зменшення курсу.

Розрізняють також європейський і американський опціони.

Європейський опціон може бути реалізований тільки в день закінчення дії угоди.

Американський опціон - опціон, що дає право купувати чи продавати базовий актив у будь-який момент до закінчення терміну дії угоди. Продавець американського опціону ризикує більше, ніж продавець європейського, тому йому сплачується більша премія.

Для визначення доцільності реалізації опціону необхідно порівняти поточний валютний курс на день виконання опціону та ціну виконання опціону. Якщо СПОТ-курс нижчий від ціни виконання, то вигідно реалізовувати опціон пут. А якщо навпаки, то вигідно реалізовувати опціон кол.

Таким чином, розрізняють опціон із виграшем, опціон без виграшу і опціон з програшем.

Опціон із виграшем - це опціон кол із ціною виконання, нижчою від поточного ринкового курсу, й опціон пут із ціною виконання, вищою, ніж поточний ринковий курс.

Опціон є безвиграшним, коли ціна виконання і ринковий курс збігаються.

 

Час

а - розмір