Змістовий модуль 2 з дисципліни "Банківська справа". Вексельні і валютні операції банків та результати їх комерційної діяльності.

Таблиця 1

Характеристика форвардних і ф’ючерсних контрактів

КритерійФорвардФ'ючерс

ПеріодичністьПовторювальні пропозиціїРазові угоди

Просторові межіНе торгуються на біржах, є позабіржовими; валютні угоди укладаються на міжбанківському ринкуТоргуються на біржах; є біржовими деривативами

Умови

проведення

операціїНе потребують внесення маржі; мають обов’язкову силу і є незворотними; можуть передбачати наявність штрафів за невиконання угодиПотребують внесення маржі до клірингової палати; придбаний контракт можна продати чи закрити в будь - який момент до настання розрахункової дати

Цільове

призначенняВикористовуються для хеджування та фізичної поставки (зокрема на міжбанківському ринку)Використовуються для хеджування та спекуляцій

Принципи

проведення

операціїХарактеристики (розмір контракту, якість активу, місце, дата поставки тощо) встановлюються за результатами переговорівСтандартні характеристики

Рівень прозорості та

конфіденційностіНепрозорі через конфіденційність інформації щодо нихПрозорі через відкритість інформації щодо них, ціни відкрито публікуються

Рівень ризикуВисокий, контракти є предметом переговорів сторін без будь-яких біржових гарантійЗахист обох сторін з боку клірингової палати

Участь посередниківБез посередників, угоди не є об’єктом обов’язкової звітностіОрганізовуються кліринговими палатами

Умови отримання прибуткуОтримання прибутку чи збитку залежно від зміни ціниВартість переоцінюють на щоденній основі або розраховують під час закриття торгової сесії кожного робочого дня. Прибутки чи збитки вносять щоденно на рахунки учасників в кліринговій палаті

 

Для отримання прибутку на валютному ринку можуть проводитися валютні спекуляції - ігри на пониження і на підвищення валютного курсу. Гравців, які ведуть ігри на заниження курсу, називають “ведмеді”, а гравців, які ведуть ігри на завищення курсу, - “бики”. Також виділяють стратегію “метелика”, що передбачає комбінацію попередніх стратегій.

Валютний арбітраж - це операція, яка поєднує купівлю чи продаж валюти з наступним укладанням контругоди для отримання прибутку за рахунок різниці курсу на різних ринках (просторовий арбітраж) чи за рахунок валютних коливань протягом періоду (часовий арбітраж). Виділяють також спекулятивний (проводиться для отримання спекулятивного прибутку) і конверсійний (проводиться для здійснення оптимальної з погляду витрат валютної операції) арбітраж, а також простий (з двома валютами) і складний (з трьома і більше валютами).

Арбітраж від звичайних спекуляцій відрізняється швидкою зміною політики управління залежно від наявних тенденцій (навіть у межах одного дня) і потребує високого рівня підготовки банківського менеджера, адже завдяки, наприклад, масовому продажу можна стимулювати ринок до певної потрібної ціни на валюту. Повільне накопичення валюти та раптовий продаж усього її обсягу може спричинити тимчасовий обвал на ринку, в межах якого купити валюту можна буде за нижчою, ніж звичайно, ціною.

Небезпека валютного арбітражу полягає в тому, що великі гравці можуть буквально диктувати короткотермінові тенденції на ринку валюти для отримання значного прибутку і так дестабілізувати ринок. У цьому разі навіть значні інтервенції центрального банку не зможуть вплинути на ціну валюти.

 

Банківськими установами щодня проводиться аналіз стану валютних ринків і тенденції курсів валют, визначається середня зміна курсу національної валюти щодо іноземних, а тоді приймається рішення про відкриття довгої або короткої валютної позиції.

Валютна позиція банку - це співвідношення балансових і позабалансових вимог та балансових і позабалансових зобов’язань банку в кожній іноземній валюті й у кожному банківському металі. Вона називається відкритою, якщо не дорівнює нулю, тобто вимоги не дорівнюють зобов’язанням, і закритою, якщо дорівнює нулю, тобто вимоги такі ж, як зобов’язання.

Якщо валютна позиція відкрита, то в банку виникає ризик втрат від коливання курсу.

Відкрита валютна позиція є довгою, якщо вимоги більші, ніж зобов’язання в певній іноземній валюті; тоді у банку ризик виникає при підвищенні курсу національної валюти.

Відкрита валютна позиція є короткою, якщо вимоги менші, ніж зобов’язання в певній іноземній валюті; тоді ризик у банку виникає при підвищенні курсу іноземної валюти.

Крім ризику втрат, у банку можуть також виникати вигоди від зміни курсу (наприклад, коли при довгій валютній позиції знижується курс національної валюти, а при короткій - знижується курс іноземної).

Довга відкрита валютна позиція при розрахунку загальної величини відкритої валютної позиції банку зазначається зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція - зі знаком мінус.

Уповноважений банк набуває право на відкриту валютну позицію з дати отримання ним від Національного банку дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями. Валютна позиція уповноваженого банку визначається щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти та кожного банківського металу.

Положенням “Про порядок встановлення Національним банком України лімітів відкритої валютної позиції в безготівковій і готівковій формах та контроль за їх дотриманням уповноваженими банками”, затвердженим постановою Правління НБУ №290 від 12 серпня 2005 р. визначено, що банки повинні стежити за змінами валютної позиції та оцінювати ризик, що міститься у відкритій валютній позиції. Цей ризик обмежується лімітами ЛІЗ, Л13-1 ІЛ13-2.

ЛІЗ (ліміт загальної відкритої валютної позиції банку) визначається як співвідношення загальної величини відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами в гривневому еквіваленті до регулятивного капіталу банку, він не повинен перевищувати 30 %.

При цьому встановлюється обмеження ризику окремо для довгої відкритої валютної позиції та короткої відкритої валютної позиції