Звіт з виробничої практики на базі ТЗоВ "Селищанський гранітний кар’єр"

Дані операції будуть відображатися в обліку наступним чином:

утримання із зарплати працівників: Д-т 66- К-т 65;

сплата внесків соціальним фондам: Д-т 65 – К-т 31.

Окрім того, підприємство зобов’язане сплатити державі у соціальні фонди певні суму грошей, яка називається нарахуванням на заробітну плату. Ця сума не стягується з робітників, а лише визначається за допомогою множення їх зарплатні на відповідну ставку внеску (у%) до конкретного фонду.

Нарахування є прямими витратами і безпосередньо включаються у собівартість товарного випуску (для виробничих працівників; для керівників дільниць, працівників адміністрації, відділу збуту ці нарахування будуть включені до витрат, згрупованих на відповідних рахунках). Такими фондами і ставками нарахування є:

Пенсійний фонд – 33, 2% – субрахунок 65. 1;

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності – 1, 4% – субрахунок 65. 2;

Фонд соціального страхування на випадок безробіття – 1, 6% субрахунок 65. 3;

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань – 1, 4% – субрахунок 65. 6 (Додаток №34).

Дані операції будуть відображатися в обліку наступним чином:

нарахування на заробітну плату виробничих працівників, які включаються до фактичної собівартості продукції: Д-т 23 – К-т 65;

нарахування невиробничих працівників: Д-т 91, 92, 93 – К-т 65;

погашення заборгованості перед фондами: Д-т 65 К-т 31.

При розрахунку податку на доходи фізичних осіб, які є працівниками підприємства, воно (підприємство) виступає у ролі податкового агента, вираховуючи суму податку та відправляючи його на користь бюджету.

При цьому щоквартально складається так звана Форма № 1 – ДФ, яка містить крім всього іншого список ідентифікаційних номерів працівників, суми доходів та нарахованих податків, що підлягають сплаті (Додаток №35).

Термін представлення даної форми становить 40 днів після закінчення звітного кварталу. Проте з 2011 року згідно із прийнятими змінами, Форма №1-ДФ буде подаватися щомісячно.

 

 

Виробництво будь-якої продукції вимагає певних витрат, пов’язаних із споживанням капіталу, праці та матеріальних ресурсів.

Оскільки на виготовлення продукції за технологією використовуються різноманітні ресурси, виникає необхідність розробляти детальні норми витрат матеріальних цінностей, розцінки оплати праці та її нормування.

На ТзОВ «Селищанський гранітний кар’єр» застосовують простий метод обліку витрат для основного виробництва (собівартість одиниці продукції визначається діленням загальної суми затрат по субрахунку 231 на загальну кількість калькуляційних одиниць), а для допоміжних цехів -- позамовний метод обліку витрат на виробництво (він передбачає, що всі виробничі витрати збираються в розрізі окремого замовлення).

До виробничих витрат належать ті витрати, які направляються на виробництво продукції. Ці витрати пов’язані із виплатою зарплати робітникам основного виробництва, витрати на обслуговування цеху основного виробництва (Додаток №36).

Постійні затрати без яких немає подальшого існування ТзОВ «Селищанський грвнітний кар’єр» це електрозабезпечення, ПММ, заробітна плата, постачання запасних частин, а також обслуговуючі роботи основних засобів. Постачання заводу електроенергією здійснюється від системи ЗАТ «ЕЙ-І-ЕС Рівнеенерго».

Потреби в електроенергії на рік:

Ескаватори ЕКГ-5А 9385574, 4 кВт/рік

Бурстанки 5СБШ-200 341088 кВт/рік

Нас. устаткування 977105 Квт/рік

Всього потреба за рік 10703767, 4 кВт/рік

Потреби дизпалива на рік: 859127, 890 л.

Бензину 93709, 703 л

Мастил 64766, 0 л.

До невиробничих витрат відносять адміністративні витрати.

Для того, щоб забезпечити раціональне використання матеріалів та інших матеріальних цінностей підприємства здійснюють нормування витрат. Проте на ТзОВ «Селищанський гранітний кар’єр» не здійснюється нормування витрат, а на підприємстві обліковуються лише фактичні витрати. Це є негативна сторона діяльності, оскільки порівняння фактичних витрат із запланованими дає можливість здійснювати контроль за рівнем собівартості. Документ з обліку фактичної собівартості продукції дає можливість порівняти суму виробничих витрат, накопичених за період (з 01. 12. 2010 року по 31. 12. 2010 року) та витрат, що включені в собівартість продукції за даний період (Додаток №37).

За способом включення до собівартості витрати поділяють на прямі та непрямі. Прямими називаються витрати на виробництво конкретного виду продукції, які безпосередньо включаються до її собівартості на підставі первинних документів. До них відносять:

прямі матеріальні витрати – вартість сировини та матеріалів;

прямі витрати на оплату праці – заробітна плата й інші витрати робітникам, зайнятим у виробництві продукції;

інші прямі витрати – відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші прямі виробничі витрати.

Непрямі витрати – це витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкту витрат економічно доцільним шляхом і тому потребують розподілу. До них відносять загальновиробничі витрати: змінні та постійні розподілені.

Загально виробничими є витрати, пов’язані з обслуговуванням основних і допоміжних цехів та управління ними. Облік загальновиробничих витрат на підприємстві ведеться за такими статтями (Додаток №38) :

Витрати на управління виробництвом;

Амортизація;

Витрати на утримання, обслуговування, ремонт необоротних активів;

Витрати, пов’язані з утримання сторожової та пожежної охорони;

Витрати на охорону праці та техніки безпеки;

Витрати на обслуговування виробничого процесу;

Витрати на охорону