Аграрне право Укріїни

 

1. Поняття і предмет аграрного права.
2. Методи регулювання в аграрному праві.
3. Принципи аграрного права.
4. Система аграрного права.
5. Функції аграрного права.

 

Аграрне право як галузь являє собою сукупність правових норм, які регулюють аграрні відносини, що складаються у сфері виробничої та пов’язаної з нею сільськогосподарської діяльністю під час використання земель сільськогосподарського призначення аграрними суб’єктами різних форм власності та  різних організаційно-правових форм господарювання. 

Риси аграрного права: 

1. комплексна галузь – означає, що частина його норм є похідними від норм основних профільних галузей права: цивільного, адміністративного, трудового, земельного та ін;
2. інтегрована галузь права – норми якої регулюють відносини різних суб’єктів агарного права: фермерські господарства, с/г кооперативи, ОСГ та ін.;
3. спеціалізована галузь – характеризується таким загальним для всіх суб’єктів аграрного права принципом діяльності, як виробництво сільськогосподарської продукції. В свою чергу, ця діяльність має свою специфіку, яка пов’язана із використанням природних властивостей земель сільськогосподарського призначення.

Завдання аграрного права полягають:

• в забезпеченні юридичними засобами реалізації державної аграрної політики України;
• в закріпленні правового становища всіх учасників аграрних правовідносин; - в забезпеченні ефективної діяльності аграрних підприємств та організацій.

 

Предметом аграрного права є урегульована нормами аграрного і інших галузей права, сукупність комплексних, інтегрованих і спеціалізованих суспільних відносини, які об’єднані цілями і завданнями суб’єктів аграрного права, заснованих на різних формах власності  і різних організаційно-правових формах господарювання.

 

Галузь права традиційно визначається не тільки предметом, а й методами правового регулювання.

Методи правового регулювання являють собою встановлені або санкціоновані державою способи, засоби правового впливу, за допомогою яких визначаються правомочності суб’єктів права. Тобто, під методами розуміються такі способи, за допомогою яких держава на основі існуючої сукупності правових норм забезпечує потрібну поведінку суб’єктів як учасників правовідносин.

Методи регулювання в АП поділяються на загальні і специфічні. Загальними  виступають методи дозволу, припису (імперативної вказівки), заборони.

Заборона і припис – являють собою імперативний метод. Метод дозволу – являє собою диспозитивний метод.

З урахуванням загальних методів в АП є ряд методів, які використовуються при регулюванні внутрішньогосподарської та зовнішньогосподарської діяльності суб’єктів аграрного підприємництва.

Для зовнішньої: членський, засновницький, легалізаційний, дозвільно-ліцензійний, метод економічного стимулювання та ін.

Для внутрішньогосподарської: додержання технологій, дисципліни і законодавства, локально-правового регулювання, організаційно-управлінський та ін.

 

Під принципами розуміють основоположні засади, ідеї, наукові положення, які встановлені законом або випливають із нього та визначають загальну спрямованість і найбільш суттєві риси правового регулювання, і відповідно до яких здійснюється регулювання аграрних відносин.

Принципи визначають характер права в цілому або окремих груп правових норм. Своєю основою принципи мають положення Конституції України.

Основними принципами правового регулювання аграрних відносин в сучасний період є:

1. урахування специфіки та особливостей сільськогосподарського виробництва;
2. органічний взаємозв’язок трудових і земельних відносин;
3. свобода аграрного підприємництва і добровільність вибору форм господарювання;
4. рівність учасників аграрних правовідносин;
5. рівність правової захищеності різноманітних форм власності в АПК;
6. невтручання держави в господарську діяльність суб’єктів АПК;
7. розширення системи юридичних гарантій для вільного агарного підприємництва;
8. демократизація системи управління агропромисловим комплексом;
9. матеріальна відповідальність та зацікавленість с/г товаровиробників в результатах своєї діяльності і праці;
10. оновлення аграрного законодавства, забезпечення законності діяльності всіх учасників аграрних правовідносин та інші.

Принципи не є сталими. Відповідно до зміни основних завдань, які вирішуються в агропромисловому комплексі на тому чи іншому історичному етапі, змінюються і принципи правового регулювання.

 

Система (або структура) аграрного права – це науково обґрунтоване, логічне, послідовне розміщення аграрно-правових інститутів, норми яких у комплексі закріплюють основні принципи, форми і порядок діяльності юридичних і фізичних осіб, регулюють відносини, що виникають між ними, між ними і державою в процесі виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції.

Система агарного права як галузі складається із загальної, особливої і спеціальної частини.

Загальна частина охоплює інститути, які мають значення для всього АП і мають більш теоретичне значення: 

• предмет і методи в аграрному праві;
• джерела АП;
• аграрні правовідносини;
• державне регулювання сільським господарством.

Особлива частина:

• правовий режим земель сільськогосподарського призначення;
• правове регулювання господарської діяльності;
• правове регулювання трудових відносин в сільському господарстві;
• правове становище фермерських господарств та особистих селянських господарств;
• правове становище сільськогосподарських кооперативів;
• договірні правовідносини ;
• організаційно-правові форми юридичного обслуговування сільськогосподарських підприємств.

До особливої частини системи агарного права входять також і комплексні правові інститути: 

• інститут права власності на землю;
• паювання земель;
• оренда земель сільськогосподарського призначення. 

Як наука та навчальна дисципліна система аграрного права має спеціальну частину, яка містить:

• характеристику аграрного права зарубіжних країн;
• правова регламентація земельної і аграрної реформи в зарубіжних країнах.

Функції аграрного права  являють собою спеціальні напрями правового регулювання відносин по виробництву, переробці та реалізації сільськогосподарської продукції.

Функціями аграрного права є:

• функція позитивного регулювання;
• охоронна функція;
• виховна функція.

Функція позитивного регулювання аграрних відносин полягає у регулюванні існуючих відносин, учасники яких – сільськогосподарські організаційно-правові утворення та окремі громадяни, задовольняють свої життєві потреби.

Охоронна функція здійснюється у взаємозв’язку також з іншими галузями. Так, наприклад, за правопорушення в галузі аграрних відносин до винних осіб застосовуються санкції,