Аграрне право Укріїни

Об’єктами аграрних правовідносин є земля, як головний засів аграрного виробництва, інші природні ресурси. Значну роль серед об’єктів відіграють живі організми, тобто сільськогосподарські тварини, що використовуються в процесі виробництва. Також об’єктами виступають рухоме і нерухоме майно, вимоги, що мають грошову вартість, матеріальні і духовні інтереси.

Останнім часом в ході реформування сільського господарства з’явились нові об’єкти правовідносин, які властиві лише аграрним відносинам: земельні і майнові паї; селекційні досягнення в рослинництві і тваринництві. 

Змістом аграрних правовідносин є суб’єктивні права і обов’язки учасників цих відносин. Права і обов’язки суб’єктів взаємозалежні і взаємоузгодженні.

Підставами виникнення, зміни, припинення аграрних правовідносин є юридичні факти.  

Юридичні факти – це певні життєві обставини, з якими закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення аграрних прав чи обов’язків.

Юридичні факти можуть бути у вигляді дії або події.

Дії – це життєві обставини, які є наслідками вольової, свідомої поведінки особи. Підрозділяються дії на правомірні, які відповідають вимогам законодавства та неправомірні, що здійснюються суб’єктами з порушенням законодавства.

Юридичними фактами є лише такі дії та події, з  якими закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення аграрних правовідносин.

Обставинами, які спричиняють виникнення, зміну чи припинення аграрних правовідносин, є й адміністративні акти – владні розпорядження уповноважених органів, обов’язкові для відповідних суб’єктів.

В деяких випадках для виникнення, зміни чи припинення аграрних правовідносин необхідна наявність не одного, а декількох юридичних фактів в сукупності – це комплексний юридичний факт (дії, адміністративно-правові акти, події). 

 

 

1. Поняття права членства в сільськогосподарських підприємствах кооперативного типу. 
2. Правовий статус громадян як засновників та учасників сільськогосподарських підприємств корпоративного типу.
3. Правовий статус найманих працівників у сільському господарстві. 

 

Право членства в сільськогосподарських підприємствах кооперативного типу становить сукупність правових норм, якими встановлюється:

1. певні правила щодо порядку і умов вступу до с/г підприємства кооперативного типу; 
2. юридичне оформлення вступу;
3. виникнення статутних прав та обов’язків членів підприємства;
4. правила щодо припинення права членства.

Правовою основою права членства є положення ст. 36 Конституції України, згідно з якою громадяни України мають право на свободу об’єднання в політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів. Правові засади членства визначені в Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію». 

Членом сільськогосподарського кооперативу може бути фізична або юридична особа, яка: 1) зробила вступний і пайовий внески в розмірах, визначених статутом кооперативу; 2) визнає принципи й цілі кооперативу; 3) визнає статут кооперативу і дотримується його вимог; 4) користуються послугами кооперативу; 5) бажає брати участь у діяльності кооперативу.

Дійсне членство будується на добровільності об’єднання членів в кооператив на засадах об’єднання пайових внесків, участі у спільній трудовій діяльності, визнанні і дотриманні статуту, користування правом ухвального голосу в управлінні підприємством за правилом «один член – один голос». 

Асоційованими членами можуть бути фізичні чи юридичні особи, які визнають статут та зробили пайовий внесок у створення та розвиток кооперативу. Мають право дорадчого голосу, а також право на отримання частки доходу на свій пай. 

Права та обов’язки членів підприємств кооперативного типу поділяються на наступні: 1) конституційні та інші права і обов’язки, що поширюються на всіх громадян України; 2) які зумовлені специфікою кооперативної організацій праці; 3) які зумовлені специфікою сільськогосподарського виробництва (в основному – використання земель).

Припинення членства в кооперативі відбувається у разі: 1) добровільного виходу з кооперативу; 2) припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; 3) виключення у випадках і в порядку, визначених статутом кооперативу; 4) несхвалення загальними зборами рішення правління (голови) про прийняття до кооперативу; 5) втрати членом кооперативу – юридичною особою свого статусу; 6) смерті члена кооперативу; 7) реорганізації та ліквідації кооперативу.

 

В аграрних підприємствах корпоративного типу визначальним правовим інститутом є право засновництва та участі. 

За загальним правилом засновниками можуть бути фізичні або юридичні особи. Спочатку такі особи стають засновниками, а після державної реєстрації державної реєстрації акціонерних товариств – громадяни та     юридичні особи стають акціонерами, а після державної реєстрації ТОВ – учасниками. 

Право засновництва являє собою сукупність правових норм, які встановлюють певні правила щодо:

1. формування статутного фонду;
2. укладення між засновниками установчого договору;
3. своєчасного внесення першого внеску до статутного фонду;
4. державної реєстрації товариства.

Право участі являє собою сукупність правових норм, які встановлюють певні правила щодо:

1. набуття статутних прав та обов’язків учасника підприємства корпоративного типу;
2. юридичного оформлення участі;
3. припинення відносин участі і юридичного оформлення цього.

Крім цього, право участі охоплює певні права та обов’язки учасників (фізичних осіб) у разі ліквідації чи реорганізації аграрного підприємства корпоративного типу.

Необхідно зазначити, що право участі взаємопов’язане з корпоративним правом. Корпоративне право являє собою право власності учасника на частку у статутному