Аналіз ефективності політики у галузі якості продукції на ВАТ "Луцькпластмас"

В цілому рівень якості продукції динамічний, він змінюється під впливом НПП, розвитку виробничих сил суспільства. Тому необхідно систематично і своєчасно встановлювати і забезпечувати на вітчизняних підприємствах оптимальний рівень якості продукції, досягаючи при цьому максимальної економії витрат, а відповідно підвищення їх конкурентоспроможності. Іншими словами, оновлення і покращення якості продукції передусім залежить від раціонального управління якості продукції.

 

 

Умови господарювання, які склалися на сучасному етапі розвитку економіки змушують кожне підприємство запровадити дієвий комплексний механізм управління якістю продукції та суворо дотримуватися його вимог. Цей механізм об'єднує способи і методи, що спрямовані на забезпечення виробництва і реалізації продукції високої якості.

Питання якості та ефективності управління якістю продукції в Україні також стоїть досить гостро. Розв'язання проблем в цій галузі покладено на Держстандарт України.

Управління якістю продукції – це дії, які виконуються при створені і експлуатації чи споживанні продукції, з метою встановлення, забезпечення і підтримання необхідного рівня якості (ДСТУ 15467-79). На підприємствах і в об'єднаннях діють комплексні системи управління якістю продукції (КСУЯП). Система якості представляє собою організаційну структуру, котра гарантує умови для здійснення загального керівництва якістю (ISO 8402-91).

Система якості створюється і впроваджується як засіб, що забезпечує проведення визначеної політики і досягнення поставленої мети.

Політика підприємства в галузі якості формується вищим керівництвом підприємства. Первинним є формування і документальне оформлення керівництвом фірми (підприємства) політики в галузі якості.

Основними елементами системи якості є забезпечення якості, управління якістю, поліпшення якості. Вона створюється керівництвом підприємства як засіб реалізації політики в галузі якості.

У системі якості функціонують як мінімум два суб'єкта – замовник (споживач) і постачальник (виготовлювач).

Система якості, що забезпечує політику підприємства і досягнення мети в галузі якості, включає:

маркетинг, пошук і вивчення ринку;

проектування і/чи розробку технічних вимог, розробку продукції;

матеріально-технічне постачання;

підготовку і розробку технічних процесів;

виробництво;

контроль, проведення дослідів і обстежень;

упакування і збереження;

реалізацію і розподіл;

монтажі експлуатацію;

технічну допомогу в обслуговуванні;

утилізацію після використання.

Зростаюча конкуренція змушує українські підприємства дбати про поліпшення якості продукції та задоволення платоспроможного попиту споживачів [12, 55], а це в свою чергу викликає нагальну потребу формування ефективної організаційної структури менеджменту якості.

На перших етапах планування якості сьогодні його головними учасниками є споживачі. Це слід пам'ятати, адже, як відомо в нашій країні споживача досить тривалий час взагалі було усунуто з системи управління якістю продукції, що призвело до низької ефективності розроблених заходів та спроб кардинального розв'язання проблеми якості в умовах командно-адміністративної економіки. І підприємства, керівництво яких усвідомило, що єдиний шлях до виживання в нинішніх обставинах – оновлення і покращення якості продукції у відповідності до потреб споживачів, уже почали отримувати віддачу від зусиль, засобів і коштів, які вони вкладали в цю важливу справу [18, 31].

Складовими елементами механізму управління якістю, які забезпечують його раціональне функціонування є:

планування і прогнозування виробництва високоякісної продукції;

стимулювання і контроль за виробництвом;

стандартизація і сертифікація продукції.

Найбільш істотний вплив на процес постійного забезпечення виробництва й постачання на ринок конкурентоспроможної продукції є стандартизація та сертифікація виробів. Сертифікована система менеджменту якості є гарантією високої стабільності і стійкості якості продукції, випущеної постачальником, тому надзвичайно важливим є ознайомитися з основними положеннями стандартизації і сертифікації.

Отже, нині завдання підприємницьких структур полягає в подальшому розвитку і вдосконаленню управління якістю з використанням нагромадженого вітчизняного і зарубіжного досвіду. А вирішальними напрямами такого розвитку мають стати: орієнтація на задоволення вимог споживачів; здійснення ретельних маркетингових досліджень; організація обліку та аналізу витрат на якість; покладання відповідальності на конкретних виконавців; стеження за матеріалами і комплектуючими виробами протягом усього процесу виробництва; постійне навчання персоналу.

 

Сучасні умови господарювання змушують кожне підприємство запровадити дійовий комплексний механізм управління якістю продукції та суворо дотримуватись його вимог. Визначальними елементами цього специфічного менеджменту, що справляють найбільш істотний вплив на процес постійного забезпечення виробництва й постачання на ринок конкурентоспроможної продукції є стандартизація та сертифікація виробів.

Управління якістю багато в чому базується на стандартизації, що являє собою нормативний спосіб управління. її вплив на об'єкт здійснюється шляхом встановлення норм і правил, оформлених у вигляді нормативних документів, що мають юридичну чинність.

Стандарт – це нормативно-технічний документ, що встановлює основні вимоги до якості продукції.

Важлива роль в управлінні якістю належить технічним умовам, про які згадувалося трохи раніше. Технічні умови – це нормативно-технічний документ, що встановлює додаткові до державного стандарти, а при їхній відсутності самостійні вимоги до якісних показників продукції, а також прирівнювані до цього документа технічний опис, рецепта, зразок-еталон.

Стандарти й технічні умови – це документи динамічного характеру, їх треба періодично переглядати й уточнювати з урахуванням інноваційних процесів і нових вимог споживачів до продукції, що виготовляється (проектується).

Стосовно продукції стандартизація охоплює:

встановлення вимог до