Аналіз системи проектування та створення природоохоронних територій в Україні

Предмет:

Тип роботи:

Курсова робота

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

В цьому плані необхідно враховувати народногосподарське значення регіону, його природних ресурсів, ступінь і обсяги їх господарського освоєння, форми використання всіх природних багатств. [10] Створення екологічної системи (екомережі) – формування взаємообумовленого комплексу природних охоронних територій, що забезпечують екологічну рівновагу, біорізноманіття ландшафтів і чистоту біосфери. Створення науково-обґрунтованої екомережі передбачає забезпечення сприятливих екологічних умов для життя органічного світу; відтворення і збереження рідкісних природних об'єктів, ресурсів або територіальних комплексів; задоволення наукових і культурних потреб суспільства, створення передумов для збалансованого використання земельних, водних, лісових ресурсів та сталого розвитку території; збереження біорізноманіття, захист життєво важливих екологічних процесів, екосистем і ландшафтів. [8]

Мета даної роботи полягає в тому, щоб провести аналіз системи пректування та створення природоохоронних територій в Україні.

Завдання роботи:

Розглянути законодавче забезпечення створення ПТ

Охарактеризувати всі природоохоронні території та об̓єкти природно-заповідного фонду (ПЗФ) як елементи національної екомережи

На основі законодавчих актів чітко сформулювати методику створення ПТ в Україні, зокрема процедуру цього процесу та його документальне оформлення.

1. Законодавче забезпечення створення природоохоронних територій (ПТ) в Україні

1.1 Законодавчі акти України

У Конституції України проголошено: багатство природних ландшафтів є надбанням українського народу, його природною спадщиною і має служити нинішньому і майбутнім поколінням.

Вперше термін природоохоронні території з'явився в Законі України «Про охорону навколишнього середовища» № 1268-XII від 26 червня 1991 року. [2] Вже в цьому законі було зазначено, що природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і включають території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші типи територій та об'єктів, що визначаються законодавством України.

В статті 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” “Об’єкти правової охорони навколишнього природного середовища” сказано: “особливій державній охороні підлягають території та об’єкти природно-заповідного фонду Української РСР”. Згідно статті 35 охорона територій та об’єктів природно-заковідного фонду України підлягає державному контролю. Території та об’єкти природно-заповідного фонду України згідно зі статтею 60 належать до природних територій та об’єктів, що підлягають особливій охороні. Стаття 61 повністю присвячена природно-заповідному фонду:

“Ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об’єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і народногосподарську цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об’єктом природно-заповідного фонду Української РСР.

До складу природно-заповідного фонду Української РСР входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Порядок організації, використання і охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду, додаткові їх категорії визначаються законодавством Української РСР та Кримської АРСР”.

“Невиконання вимог охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду Української РСР…” тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність згідно статті 63 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища.

Основним законодавчим актом, який визначає правові основи створення, охорони, ефективного управління територіями природно-заповідного фонду України є Закон України “Про природно-заповідний фонд України” (1992 р.) № 2456-XII від 16 червня 1992 року. [3]

“Природно-заповідний фонд України становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

У зв’язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання”.

Законом визначені категорії територій та об’єктів природно-заповідного фонду:

природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища (природні території та об’єкті) ;

ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва (штучно створені об’єкти).

Природні та біосферні заповідники, національні природні парки належать до територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Регіональні ландшафтні парки є природоохоронними установами місцевого чи регіонального значення. Залежно від міри екологічної та наукової цінності заказники, пам’ятки природи, ботанічні сади, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть бути загальнодержавного або місцевого значення. Заповідні урочища мають статус територій природно-заповідного фонду місцевого значення.

Нашим завданням є ознайомлення з методикою організації заповідних урочищ, заказників, та пам’яток природи місцевого значення.

Залежно від походження, особливостей природних комплексів, мети створення та режиму охорони заказники та пам’ятки природи поділяються на:

заказники ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;

пам’ятки природи комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні, геологічні.

Стаття 8 Закону визначає основні засоби збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду України.

“Збереження територій та об’єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом:

встановлення заповідного режиму;

організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об’єктів;

проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання;

додержання вимог щодо охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планіровочної документації,