Аудит фінансової звітності

 

Тема 1.Контроль якості аудиторських послуг в Україні

Тема 2.Аудит повного пакета  фінансової звітності загального призначення

Тема 3.Документування аудиторських перевірок

Тема 4. Методика перевірки розділів обліку і робіт

Тема 5.Аудит « Балансу» підприємства

Тема 6.Аудит  «Звіту про фінансові результати»

Тема 7.Аудит   «Звіту про рух грошові коштів»

Тема 8.Аудит   «Звіту про власний капітал»

Тема 9.Аудит операцій з об'єднання підприємств

Тема 10.Аудит Консолідованої фінансової звітності

Тема 11.Аудит  «Приміток до фінансової звітності»

Тема 12.Висновок незалежного аудитора щодо повного пакета, фінансових звітів загального призначення

 

 

Перехід України до ринкових відносин виявив необхідність створення нових економічних інститутів, що регулюють взаємини різних суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких гідне місце повинне займаю інститут аудиторства. Його головна мета — забезпечити контроль за вірогідністю інформації, відбиваної в бухгалтерській і податковій звітності. Дані з використання майна, коштів, проведення комерційних операцій і інвестицій у юридичних суб'єктів можуть бути об'єктивно підтверджені незалежним аудитом.

У цьому зв'язку на Україні за останній роки проведена визначена робота зі становлення інституту аудиторства. Необхідність проведення аудиту фінансової звітності акціонерних товариств для підтвердження повноти й достовірності фінансової інформації для КЦПФР  привела до необхідності написання конспекту лекцій відповідно до варіативної частини освітньо-професійної програми навчання студентів денної і заочної форм навчання зі спеціальності -7.050106 і 8.050106 «Облік і аудит».

Розрахований на студентів економічних спеціальностей, слухачів системи закладів післядипломної освіти, магістрів, аспірантів, а також бухгалтерів–практиків і аудиторів.

 

 

Особливість професії аудитора полягає в тому, що він виконує важливу суспільну функцію: виражає незалежну думку про вірогідність бухгалтерської звітності, відповідність організації та порядку ведення бухгалтерського обліку законодавству, на основі якого згодом користувачі (представники банків, інвестиційних компаній, контрагентів та ін.) будуть вирішувати, питання співпраці з даним економічним суб'єктом. Саме тому для аудитора важливо не обманути очікування тих людей, які при прийнятті різних економічних рішень ґрунтуються на аудиторському висновку. Тому так актуальне питання про якість аудиторської перевірки.

Як показує закордонна практика, для одержання визнання на ринку, аудиторські організації зобов'язані мати внутріфірмові стандарти аудиту, що враховують  специфіку їхньої діяльності. Відповідно до законодавства більшості країн (США, Великобританія, Німеччина), а також міжнародним угодам в сфері захисту об'єктів інтелектуальної власності,  внутріфірмові стандарти аудиту становлять комерційну таємницю. На їхню розробку потрібні значні кошти й довгі роки практичної роботи, тому внутріфірмові стандарти під силу тільки великим аудиторським фірмам зі значним науковим потенціалом. У зв'язку з цим за наявністю (відсутність) внутрішніх стандартів аудита в певній мірі можна судити про якість перевірок, проведених конкретною  аудиторською фірмою.

Гарантія якості аудиту є найважливішим професійним інструментом, який гарантує для громадськості й контролюючих органів, що аудитори виконують свою діяльність на основі загально визнаних стандартів аудиту і Кодексу професійної етики. Гарантія якості також сприяє удосконаленню професійної якості. В рекомендаціях комісії Європейського співтовариства  визначено, що «аудиторські висновки повинні давати певний мінімум впевненості щодо достовірності фінансової інформації». Вказане можливо лише за умови вжиття необхідних заходів для того, щоб включити в систему гарантії якості усіх аудиторів, які здійснюють аудит, та встановлення критеріїв гарантії якості.

 На виконання вимог Європейського співтовариства АПУ розробила й прийняла Національну концептуальну основу забезпечення якості аудиторських послуг в Україні, якою передбачено, що відповідальність за впровадження відповідної політики і процедур покладається на кожного суб’єкта аудиторської діяльності.

Без перебільшення можна стверджувати, що з прийняттям Закону України "Про аудиторську діяльність" в редакції ЗаконуУкраїни від 14 вересня 2006 року №140-У  започатковано новий етап в розвитку національного аудиту. Зокрема, статтею 12 цього Закону визначено, що Аудиторська палата України (далі - АПУ) здійснює таку важливу функцію, як контрольна, а саме:

• здійснює контроль за дотриманням аудиторськими фірмами та аудиторами вимог цього Закону, стандартів аудиту, норм професійної етики аудиторів;
• здійснює заходи із забезпеченню незалежності аудиторів при проведенні ними аудиторських перевірок та організації контролю за якістю аудиторських послуг.

З метою забезпечення повноважень з контролю за аудиторською діяльністю  АПУ була розроблена й затверджена Концептуальна основа контролю аудиторської діяльності в Україні. Ця Концептуальна основа визначає напрямки, за якими АПУ проводить контроль аудиторської діяльності в Україні, та заходи контролю. 

Ключовим напрямком контролю за аудиторською діяльністю є контроль якості аудиторських послуг. З цією метою АПУ організує:

• проведення зовнішніх перевірок систем контролю якості;
• моніторинг з питань контролю аудиторської діяльності;
• застосування додаткових процедур щодо забезпечення контролю якості та дисциплінарних заходів за наслідками контролю;
• інформування суспільства про функціонування систем контролю якості аудиторських послуг в Україні.

Відповідно до Концептуальної основи Аудиторською палатою України було прийнято рішення від 15 листопада 2007 року № 184/3 про створення структурного підрозділу АПУ «Комітет з контролю за аудиторською діяльністю». Предметом діяльності Комітету, зокрема, є проведення зовнішніх перевірок діяльності аудиторських фірм та аудиторів.

Проведені АПУ перевірки аудиторських фірм, розгляд матеріалів скарг на дії аудиторів, свідчать, що значна частина помилок аудиторів обумовлена нечітким та неповним виконанням вимог Міжнародних стандартів аудиту, надання впевненості та етики (далі - МСАНВ). 

Проте відповідь на запитання, чи можна  узагальнювати