Аудит фінансової звітності

Укомплектований файл робочої документації, включаює звіт по перевірці і виданий аудиторський висновок, реєструється в реєстрі, що ведеться в електронному виді та повинен роздруковуватися не рідше 1 рази в півроку.

У випадку пропажі або псування робочої документації керівник аудиторської фірми повинен призначити службове розслідування. Результати службового розслідування оформляються відповідним актом.

Відомості, що утримуються в робочій документації, є конфіденційними і не підлягають розголошенню. Робоча документація, створена в процесі аудиту, є власністю аудиторської фірми, а аудиторська фірма не зобов'язана надавати робочу документацію клієнтові, не має права і не зобов'язана надавати робочу документацію іншим особам, включаючи податкові й інші державні органи, крім випадків, прямо передбачених законодавством України. Вилучення робочої документації в аудиторської фірми може провадитися тільки уповноваженими на те органами у випадках і порядку, прямо встановлених законодавством України.

Тема4.  Методика перевірки розділів обліку і робіт

 

Аудиторська перевірка – це складний і тривалий процес. Аудитори постійно працюють над тим, щоб максимально скоротити час перевірки, не знижуючи при цьому її якості і незважаючи на аудиторський підприємницький ризик.

Одним з найбільш ефективних шляхів вирішення проблеми є розробка чіткої методики перевірки кожного підрозділу,  ділянки бухгалтерського обліку. Завдання полягає в тому щоб на стадії планування перевірки визначити склад контрольних процедур,  самі ж процедури повинні бути вже розроблені. При проведенні перевірки досить запросити у клієнта необхідні документи й облікові регістри і, за заздалегідь описаною процедурою, здійснювати перевірку.

Методики по різних розділах обліку повинні розроблятися за єдиною схемою. Для перевірки кожного розділу бухгалтерського обліку складається окрема  методика, що повинна містити в собі:

1. Перелік основних нормативних документів.

2. Опис альтернативних облікових рішень, вибір яких наданий економічному суб'єкту Законом про бухгалтерський облік, Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

3. Первинні документи по розділу обліку.

4. Регістри синтетичного й аналітичного обліку і звітність.

5. Класифікатор можливих порушень.

6. Тести внутрішнього контролю аудитора для складання програми перевірки.

7. Методи збору аудиторських доказів, які  застосовані при перевірці.

8. Опис контрольних процедур.

Перевірка, що здійснюється традиційним способом, включає виконання положень, наведених у перших чотирьох пунктах методики. Наступні пункти методики доцільно використовувати, якщо до роботи залучаються асистенти.

Перелік основних нормативних документів включає закони, положення з бухгалтерського обліку, методичні вказівки, інструкції  і ін., якими повинен керуватися аудитор при перевірці відповідного розділу обліку.

Опис альтернативних облікових рішень, вибір яких наданий економічному суб'єкту, припускає опис різних варіантів таких рішень, що дозволить аудитору при необхідності порівняти їх з варіантом, застосовуваним клієнтом, і виконати необхідний  аналіз, чи дати рекомендації з поліпшення ведення обліку.

Перелік первинних документів наводиться по кожному розділу обліку, що дозволяє аудитору зробити висновок про стан на  етапі реєстрації документів в первинному обліку (чи застосовуються типові форми первинних документів, як оформлені документи й ін.).

Регістри аналітичного і синтетичного обліку і звітності представляють їх опис для відповідних форм рахівництва (журнальної форми, журнал-головний, спрощеної й ін.)

Наявність переліку регістрів дозволяє аудитору визначити їхню відповідність у клієнта загальноприйнятим і за необхідності зробити відповідні рекомендації.

Звітність повинна включати відповідні форми («Баланс» за ф. № 1, «Звіт про фінансові результати» по ф. № 2 та ін.)

Класифікатор можливих порушень містить найчастіші порушення з відповідних розділів обліку. Так, наприклад, для аудиторської перевірки касових операцій можна припустити наступну класифікацію порушень; пряме розкрадання, присвоєння грошових коштів, що надійшли, зайве списання грошей по касі та ін.

Тести внутрішнього контролю (запитальник аудитора) для складання програми перевірки містить необхідні запитання, які необхідно включити до плану перевірки. Ці запитання спрямовані на виявлення можливих порушень в організації обліку, оформленні документів.  Запитальники доцільно складати у вигляді таблиць з варіантами відповідей і висновків.

Методи збору аудиторських доказів, застосовувані при перевірці, є типовими. Використовуються вісім основних методів:

• спостереження за  інвентаризацією чи участь у ній;

• спостереження за виконанням господарських чи бухгалтерських операцій;

• усне опитування;

• одержання письмових підтверджень;

• перевірка документів, отриманих клієнтом від третіх  осіб;

• перевірка документів клієнта;

• перевірка арифметичних розрахунків;

• проведення аналізу.

Опис контрольних процедур   потрібний для виявлення можливих  порушень чи зловживань по відповідному розділу обліку.

Усі процедури будують за єдиною схемою, вони містять у собі:

• найменування контрольної процедури;

• мету проведення контрольної процедури;

•перелік засобів (первинні документи, регістри аналітичного і синтетичного обліків клієнта, норми, нормативи і різна довідкова інформація), необхідних для виконання процедури;

• опис техніки виконання процедури;

• опис форми подання результатів проведеної процедури ведучому аудитору.

Усі процедури забезпечені класифікаційними номерами, що дозволяють робити посилання на них у програмі аудиторської перевірки у конкретного клієнта. 

 

Тема 5. Аудит « Балансу» підприємства

При аудиті фінансової звітності  підтверджується відповідність здійснення бухгалтерського обліку до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” від 16.07.99р. №996 – Х1У та чинним ПБО України. 

Перевірка правильності відображення в балансі  необоротних активів

 Аудитор повинен   підтвердити