Банківське фінансування та регулювання інвестиційної діяльності

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ 

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

 

ГРИШИНА ОЛЕНА СЕРГІЇВНА

 

УДК 336. 531. 2

 

  

08. 04. 01 – фінанси, грошовий обіг і кредит

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

 

Київ-2002

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеському державному економічному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор Редькін Олександр Семенович,Одеський державний економічний університет, професор кафедри менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Мороз Анатолій Миколайович, Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри банківської справи; кандидат економічних наук Андрійчук Василь Матвійович, Національний банк України, заступник начальника управління грошової і банківської статистики.

Провідна установа Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України, відділ фінансових ресурсів держави, м. Київ. 

Захист відбудеться “17” квітня 2002 року о 14 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 239. 01 Інституту економічного прогнозування НАН України за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економічного прогнозування НАН України, 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

 

 

Наукове дослідження присвячено розгляду шляхів активізації, регулювання та банківського фінансування інвестиційної сфери України на сучасному етапі, враховуючи світовий досвід макро- та мікроекономічного регулювання інвестиційної діяльності.

Актуальність теми визначається необхідністю пошуку шляхів ефективного регулювання відтворення капіталу на Україні, взаємодії реального та фінансового секторів з метою активізації інвестиційної сфери та економічного зростання держави. Інвестиції – невід’ємна складова процесу відтворення капіталу. Якщо в країні не створено умови для накопичення і реалізації інвестиційних ресурсів, національний капітал приходить у занепад, йде з країни, поступається місцем капіталу іноземному. Врешті-решт втрачаються економічна незалежність і економічна безпека країни.

Вважається, що в Україні завершується процес економічних перетворень, внаслідок якого усунено прямі – непрямі присутні – обмеження у наданні фінансових послуг у сфері інвестування. Однак від проголошення реформ до їх впровадження і отримання суттєвих результатів проходять роки, які, на жаль, не змінюють сутність проблеми. Довготривалу фінансово-банківську кризу – як свідчить досвід нашої країни – не можна подолати лише за допомогою курсу, орієнтованого на макрофінансову стабілізацію зі зниженням темпів інфляції. Такий курс суперечить структурно-інноваційній перебудові економіки. Потрібні стратегічні зміни напрямів економічної політики з орієнтацією на мотивування процесу поширеного відтворення капіталу у галузях виробництва.

Раціональна стратегія і тактика дій кредитно-фінансових установ за підтримки державних структур здатна забезпечити прилив капіталу для розвитку сфери виробництва і обігу, стимулювати накопичення прибутків населення та суб’єктів господарювання, зменшити обсяг державного боргу, сприяти стабілізації фінансово-кредитної системи, бути важливим фактором економічного зростання.

Розв’язанню питань узгодження механізмів регулювання, а також визначення меж втручання уряду в інвестиційну сферу присвячено багато теоретичних розробок. Вагомий внесок у розвиток економічної теорії інвестування внесли українські вчені, серед яких В. Геєць, Б. Кваснюк, Л. Нейкова, О. Редькін, Д. Черваньов та інші. Це свідчить про те, що у вітчизняній економічній науці сформувалася досить плідна течія, яка здатна обґрунтувати шляхи активізації інвестиційної діяльності.

Між тим виникає потреба виявити сутність поняття лібералізації інвестиційної діяльності, банківського фінансування інвестиційної діяльності, що здійснює рух капіталів, впливаючи в цілому на економічне зростання країни. Велике значення в цьому напрямі набувають проблеми удосконалення ринкової інфраструктури, в складі якої важливим фактором постають взаємовідносини між інституційними та комерційними банківськими та небанківськими фінансовими установами.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є частиною комплексної науково-дослідної роботи Одеського державного економічного університету (ОДЕУ) “Реструктуризація господарських систем у сфері підприємництва”, №ДР 0100U005394 за запитом Міністерства освіти, затвердженою наказом ОДЕУ №12-а від 24. 01. 2000. Результати наукового дослідження автора відображено в розділі “Фінансові чинники, що впливають на інвестиційний процес та банківське фінансування”.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає у визначенні теоретико-методологічних засад регулювання інвестиційної діяльності та її фінансово-банківського забезпечення з урахуванням взаємозв’язків фінансового та реального секторів економіки.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

- виконати критично-бібліографічний аналіз різних альтернатив регулювання і саморегулювання інвестиційної сфери в частині її банківського фінансування та регулювання;

- розглянути місце та роль ринкової інфраструктури, насамперед, банківських та небанківських фінансових посередників на умовах узгодженості цілей, інтересів та дій між усіма учасниками відтворення капіталу;

- виявити сутність, тенденції та особливості лібералізації процесів регулювання інвестиційної діяльності за допомогою фінансово-кредитних установ та встановити зв’язок між фінансовим та реальним секторами економіки, який суттєво впливає на економічне зростання;

- виявити та оцінити вплив суттєвих чинників на інвестиційну сферу, зокрема: процентні ставки на зовнішні фінансові ресурси, структуру кредитних портфелів з урахуванням ризикових ситуацій, інформаційний та людський капітал, які у сукупності визначають шляхи активізації взаємозв’язків між банківськими та небанківськими фінансовими установами та підприємствами в діловому середовищі;

- перевірити дієвість нових підходів до впровадження довгострокових і короткострокових бізнес-планів на здобуття джерел фінансування інвестиційних проектів;

- розглянути роль регіонально-корпоративного направлення механізму активізації інвестиційної діяльності.

Об’єктом дослідження