Банківське фінансування та регулювання інвестиційної діяльності

Предмет:

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

в які вкладаються інвестиції, обсягів і термінів капіталовкладень. Він включає такі етапи: вибір інвестиційної політики, аналіз ринку капіталів, формування портфеля цінних паперів, оцінка ефективності капіталообігу. З цієї позиції інвестиційна діяльність є вкладенням різних форм фінансових ресурсів у господарський обіг із сукупністю практичних дій щодо реалізації інвестицій. Таким чином, інвестування є створенням і відтворюванням фондів у формі капітальних вкладень. Суб'єктами інвестиційної діяльності є капіталовкладники, замовники, виконавці робіт, користувачі об'єктів інвестиційної діяльності, а також постачальники, юридичні особи (банківські, страхові, посередницькі організації, біржі тощо) та інші учасники інвестиційного процесу, зокрема іноземні, а також державні і міжнародні організації. Інвестиційна політика є стратегічним рішенням щодо капіталовкладень, яке орієнтовано на досягнення певної мети, включаючи безпеку, високі прибутки, можливість постійного володіння готівкою тощо. Отже, інвестиційна політика здійснює управління ринком капіталів, де формується попит і пропозиція на середньо- і довгостроковий позиковий капітал.

Лібералізація процесу регулювання інвестиційної діяльності є складовою частиною стратегічного перетворення економіки, сутність якої полягає у вільному відтворенні капіталу за допомогою фінансових посередників. Інвестиційна діяльність безпосередньо впливає на економічний розвиток і трансформацію реального сектора. Реальний сектор економіки створює капітал та відтворює його за допомогою фінансового сектора, тому ми приділяємо пильну увагу спільному взаємозалежному розвитку цих двох секторів.

Розглядаючи проблеми лібералізації процесу регулювання інвестиційної діяльності, слід мати на увазі ліквідацію обмежень у ринковій інфраструктурі, яка надає фінансові послуги суб’єктам господарювання. Відносна ступінь свободи вибору дій дозволяє фінансовим інститутам самостійно вирішувати кому і за якими критеріями виділяти грошові ресурси, встановлювати ціну (процентну ставку) за кредити і проценти за внески, а також визначати куди, крім кредитування, направляти кошти, що знаходяться в їх розпорядженні. Проблема лібералізації розглядається нами на макро- та мікрорівнях, оскільки – як показує світовий досвід – тільки за спільної трансформації умов функціонування цих рівнів можна отримати реальний економічний ефект. Під час здійснення інвестиційних операцій необхідно приділяти увагу всім етапам інвестиційного процесу та розглядати їх з позиції зміни ринкового середовища, до якої призводить процес лібералізації.

Процес розподілу заощаджень та інвестицій, тобто управління активами і пасивами, може бути достатньо ефективним за умови ліквідності активів. Для мінімізації ризиків кредитори повинні користуватися різними методиками оцінки фінансового стану позичальників, їх бізнес-планів: оцінки грошових потоків, розрахунку фінансового профілю проекту та попередньої діяльності позичальника, розрахунку коефіцієнтів дисконтування (NPV, PI, B/C ratio, IRR, PB) та оцінки ліквідності закладів.

За надання фінансовій організації свободи дій у виборі інвестиційної політики початковим пунктом у визначенні стратегії повинен бути аналіз власного капіталу. У доповнення до власного капіталу подальші портфельні рішення знаходяться під впливом початкового з'єднання активів. Дана стратегія виробляється протягом періоду регулювання, коли певні інвестиційні структури не мають спеціальної інформації про їх позичальників і є істотне викривлення знання інформації позичальників і кредиторів відносно урегулювання господарських ситуацій. У цьому середовищі фінансове благополуччя обох сторін залежить від подальшого вибору активів.

Ринок капіталів є частиною ринку позикових капіталів, де формується попит і пропозиція на середньо- і довгостроковий позиковий капітал. Кращий підхід до розвитку ринку капіталів, на наш погляд, міститься у концентрації життєздатного класу позичальників. Рекомендуються прямі інвестиційні податкові кредити для позичальників, конкуруючих за приватні фонди, як альтернатива публічно керованим і субсидованим кредитам. Податкові кредити не тільки збільшують стимул вкласти капітал, а також зменшують надбавку за зовнішні фінанси, підіймаючи власний капітал позичальників. Загальне збільшення кредитоспроможності позичальників збільшує імовірність доброго функціонування приватного ринку капіталу. Звичайно це не означає, що податкових кредитів буде достатньо. Міцна система укладання контрактів і стійкої політичної бази є ключовою проблемою. Під час широко поширеної фінансової кризи уряд повинен стримуватися від активного втручання у бізнес кредитування, крім дії як кредитора.

Перехід до регульованого ринкового господарства має докорінно змінити інвестиційну політику держави з метою посилення її впливу на економіку через ринкові регулятори. Модифікуються також функції інвесторів та учасників інвестиційного процесу, принципи їхньої діяльності, які ґрунтуються на повній свободі розпорядження майном, наявності конкуренції, існуванні плюралізму ринку тощо. Необхідно створити інфраструктуру ринку (біржі, страхові компанії, фондовий ринок тощо), без якої неможливе його ефективне функціонування Але для її створення і нормального функціонування потрібний вільний рух капіталу по галузях виробництва та його розширене відтворення у промисловості. Тільки за цих умов ми прийдемо до збалансованого розвитку фінансового та реального секторів економіки.

У другому розділі “Еволюція та генезис розвитку інвестиційної діяльності та її банківське фінансування” розглядаються на прикладі досвіду Туреччини, Індонезії, Малайзії, Кореї, Нової Зеландії, Чилі наступні питання: аспекти моделювання процесів інвестиційної діяльності, порівняльний аналіз режимів регулювання інвестиційних процесів, емпіричні результати оцінки ефективності лібералізації регулювання інвестиційної діяльності.

На даний момент вимірювання і знаходження законів розподілу кількісних даних менш розвинено у сфері регулювання інвестиційною діяльністю, ніж в інших галузях економічної теорії, що загострює проблему факторного аналізу впливу економічних реформ і окремих їх компонентів на розвиток ринку капіталів. Тому вважаємо доцільним розглянути діяльність інвестиційних структур як сукупність фінансових систем, котрі можуть впливати на розвиток економіки до і після реформ. Незважаючи на те, що ці структури надають безліч різних послуг, моделювання інвестиційного процесу включає чотири елементи: портфель фінансових активів, інформаційний капітал, людський капітал, сукупність правил та процедур прийняття і реалізації рішень. Розгляд саме цих