Бездомність як прояв соціального виключення і спроби його подолання у польщі

 

 

У Польщі прийнято, що діяльність на користь бездомних осіб повинна мати комплексний характер довготривалого плану дій, модифікованого в залежності від можливостей самих бездомних і характеру зовнішніх впливів на нього. З огляду на це, допомога повинна реалізуватися на трьох взаємно пов’язаних між собою площинах:

на рівні суспільства – через формування активної соціально-економічної політики, яка протидіє безробіттю, бідності та бездомності, забезпечує підтримку різного роду житлового будівництва, зокрема соціального житла [15, с. 1], сприяє розвитку інституцій та громадських ініціатив допомоги бездомним та інспіруванню відповідної локальної політики у цій сфері;

на рівні інституцій, які покликані нести допомогу бездомним, зокрема через створення гідних побутових умов для бездомних, забезпечення їм правової та матеріальної допомоги, а також розвитку соціальної роботи з ними;

на рівні самого бездомного, зокрема через розвиток його мотивації до життя і праці, лікування від узалежнення, повернення до родини і суспільства [1, с. 218-219].

Конкретні форми допомоги бездомним особам регулюються різними джерелами права. Серед них особливо важливе місце займає Постанова про соціальну допомогу з 2004 року. Способи підтримки бездомних можна поділити на два типи: пасивні і активні. Перші мають на меті надання принагідної допомоги, скерованої на заспокоєння базових побутових потреб, однак вони не допомагають боротися в корені з цим патологічним явищем. Активна допомога, натомість, є зосереджена на виході з бездомності, її метою є активізація, формування незалежності від допоміжних інституцій, зміна способу життя особи бездомної, передовсім, знаходження постійної роботи та відповідного помешкання [17, с. 92].

Переважна більшість видів допомоги, які надаються особам бездомним в обов’язковому порядку, знаходиться у розпорядженні районних адміністрацій (ґмін), на терені яких у даний момент перебуває особа бездомна або на території її останнього місця прописки. Так до завдань цих державних органів щодо опіки над особами бездомними належать такі:

• виділення і виплата цільової матеріальної допомоги на покриття видатків на заходи з охорони здоров’я;
• здійснення поховання бездомної особи;
• надання притулку як бездомним особам, так і цілим родинам без даху над головою шляхом виділення тимчасового місця в нічліжках, притулках, будинках для безпритульних і ін. ;
• виділення необхідного вбрання, зокрема білизни, одягу та взуття відповідного до індивідуальних особливостей людини та пори року;
• щоденне забезпечення одноразовим харчуванням;
• надання опікунських послуг в осередку підтримки бездомних, зокрема соціальної роботи [1, с. 219].

Характерною рисою соціальної роботи з бездомними в Польщі, спрямованої на подолання їх кризової життєвої ситуації, є індивідуальний підхід до конкретного клієнта. Згідно з розпорядженням Міністра праці і соціальної політики Польщі від 11. 10. 2001 року, бездомна особа може бути охоплена індивідуальною програмою виходу з бездомності, яка полягає на допомозі їй у розв’язанні життєвих проблем, особливо сімейних та квартирних, а також допомоги у пошуках роботи [16].

Ось найбільш істотні питання, які стосуються деталей опрацювання індивідуальної програми виходу з бездомності та відповіді на них:

1. Що є метою програми?
2. Програма має на меті підтримку клієнта в процесі виходу з бездомності.
3. Ким є сторони підписаної умови?
4. Працівник осередку соціальної допомоги та особа бездомна.
5. Якою інформацією повинен володіти соціальний працівник перед тим, як приступити до підготовки програми?

Соціальний працівник повинен здійснити детальний аналіз життєвої ситуації та індивідуальних рис особи бездомної, в якій належить урахувати сімейну та матеріальну ситуацію, вік, стать, освіту, здатність до виконання постійної роботи, стан здоров’я, зокрема, узалежнення від алкоголю, час перебування без даху над головою.

Які елементи повинна містити програма?

У програмі повинен бути окреслений спосіб і характер діяльності соціального працівника, перелік інституцій та осіб, які підтримуватимуть особу бездомну в процесі реалізації програми, їхні дані та обсяг діяльності, план дій, згідно з яким повинна поступати особа бездомна та інші особи, етапи і час їх реалізації, терміни зустрічей соціального працівника з бездомним, пов’язані з етапами реалізації програми.

Які обов’язки працівника осередку соціальної допомоги?

Працівник повинен надати підтримку в отриманні різних форм допомоги, скеруванні

бездомного на лікування від узалежнення, знаходженні роботи, отримання правової та психологічної консультацій, розв’язанні сімейних та квартирних проблем.

Що містить умова?

Зобов’язання сторін, інформацію про дату охоплення бездомного страхуванням здоров’я, окреслення терміну дії умови [2, с. 28].

Далеко не всі бездомні зголошуються до осередків соціальної допомоги з метою приступити до індивідуальної програми виходу з бездомності. Йдеться насамперед про тих, які вибрали бродяжництво своїм стилем життя. Не поспішатимуть підписувати контракт і особи, які стали вимушеними бездомними, але які втратили мотивацію до зміни свого життя на краще і тривалий час перебувають без даху над головою. Індивідуальною програмою, перш за все, цікавляться ті бездомні, які хочуть повернутися до суспільного життя. Стосовно цієї категорії осіб з числа так званої «шляхти бездомних» соціальна робота має бути налаштована на їх соціальну реінтеграцію. Щоб осягнути таку мету необхідно перш за все відбудувати знівечений образ власної особи та низьке почуття власної гідності, яке, як уже вказувалося вище, є наслідком такого «неприкаяного» життя, повернути бездомним втрачені амбіції.

У цьому процесі величезне значення має знаходження постійної роботи, яка підвищує самооцінку через усвідомлення своєї потрібності іншим людям та почуття