Безпека життєдіяльності, охорона праці

Предмет:

Охорона праці

Тип роботи:

Навчальний посібник

К-сть сторінок:

432

Мова:

Українська

Оцінка:

justify;">VI. Життя – це:

1)одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, пристосування до середовища, наявність обміну речовин і реакції на подразнення;

2)процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей;

3)необхідна умова існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища;

4)створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь.

VII. Діяльність – це:

1) процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей;

2) необхідна умова існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.

3) безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини повітрям, питною водою, продуктами харчування, теплом, світлом тощо;

4) комплекс заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і відновлення живої і неживої природи.

VIIІ. Життєдіяльність – це:

1) необхідна умова існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.

2) комплекс заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і відновлення живої і неживої природи;

3) процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства загалом в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей;

4) безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини повітрям, питною водою, продуктами харчування, теплом, світлом тощо.

ІХ. Основні проблеми безпеки життєдіяльності людини – це:

1)захист, раціональне використання природних ресурсів і відновлення живої і неживої природи;

2)безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини повітрям, питною водою, продуктами харчування, теплом, світлом тощо;

3)функціонування захисних систем у звичайних умовах і в умовах виникнення різних небезпек;

4)зниження техногенно-екологічних ризиків, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Х. Принципи та методи забезпечення безпеки життєдіяльності – це:

1) оптимальне обмеження параметрів споживання ресурсів, забезпечення і поповнення їх;

2) раціональна організація праці за ціллю, часом, місцем і нормами;

3) комплекс заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і відновлення живої і неживої природи;

4) створення основних засад державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.

XІ. До природних джерел небезпеки відносяться:

1) землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені і т.д.

2) небезпеки, пов'язані з використанням електричної енергії, хімічних та вибухонебезпечних речовин, різних видів випромінювання і т.д.

3) смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, озонові діри і т.д.

4) химерні етноси, епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД та інші.

XІІ. Техногенні джерела небезпеки – це:

1)професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю;

2)небезпеки, пов'язані з використанням електричної енергії, хімічних та вибухонебезпечних речовин, різних видів випромінювання і т.д.

3)смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені людською діяльністю;

4)масові психічні відхилення та захворювання, викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія.

XІІІ. Природно-соціальні небезпеки – це:

1)химерні етноси, епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД і т.д;

2)бродяжництво, проституція, пияцтво, алкоголізм, наркоманія, злочинність, тощо;

4)землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені і т.д.

XІV. До природно-техногенних небезпек відносяться:

1)смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості ґрунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені людською діяльністю;

2)землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені і т.д.

3)небезпеки, пов'язані з використанням електричної енергії, хімічних та вибухонебезпечних речовин, різних видів випромінювання і т.д.

4)конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни.

XV. Ризик – це:

1) кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов;

2) відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний період часу;

3) якісне відображення відносної ймовірності того, що відбулася небажана подія;

4) порівняння витрат на конкретні заходи та засоби або певний їх комплекс та рівень зменшення шкоди, який очікується в результаті їх запровадження.

XVI. Категорії серйозності небезпеки встановлюють:

1)відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливої їх кількості за конкретний період часу;

2)якісне відображення відносної ймовірності того, що відбулася небажана подія;

3)кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов;

4)мінімум при певному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери.

XVII. Рівні ймовірності небезпек відображають:

2)кількісне значення відносної серйозності ймовірних наслідків небезпечних умов;

3)якісне відображення відносної ймовірності того, що відбулася небажана подія;

4)мінімум при певному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери.

XVIIІ. В основі управління ризиком лежить: