Безпека життєдіяльності, охорона праці

Предмет:

Охорона праці

Тип роботи:

Навчальний посібник

К-сть сторінок:

432

Мова:

Українська

Оцінка:

праці;

2) у наданні певного фінансування для компенсації за шкідливу роботу;

3) обґрунтуванні віднесення робочого місця до відповідальної категорії за шкідливими умовами;

4) виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин їх виникнення.

XXIII. Атестація робочих місць за умовами праці проводиться атестаційною комісією не менше:

1) одного разу в рік;

2) одного разу на 3 роки;

3) одного разу на5 років;

4) що пів року.

XXIV. Мікроклімат, вентиляція, шум, вібрація, шкідливі речовини, освітленість приміщення – чинять суттєвий вплив на:

1) умови праці;

2) стан організму людини;

3) інтенсивність праці;

4) продуктивність праці.

XXV. Вищій температурі повітря відповідає:

1) вища відносна вологість;

2) нижча відносна вологість;

3) нижча швидкість руху повітря;

4) більша швидкість руху повітря.

XXVI. Більшій швидкості руху повітря:

1) вища температура повітря;

2) нижча відносна вологість;

3) вища відносна вологість;

4) нижча відносна вологість.

XXVII. Вищій відносній вологості відповідає:

1) вища температура повітря;

2) більша швидкість руху повітря;

3) менша швидкість руху повітря;

4) нижча температура вологості.

XXVIII. Які параметри мікроклімату ви знаєте?

1) допустимі і недопустимі;

2) оптимальні і допустимі;

3) прямі і оптимальні;

4) прямі і непрямі.

XXIX. Вібрація поділяється на такі види:

1) загальна і технологічна;

2) транспортна і техногенна;

3) загальна і локальна;

4) постійна і непостійна.

XXX. Хлор, бром, йод – за ступенем небезпеки належать до:

1) надзвичайно небезпечні;

2) високо небезпечні;

3) помірно небезпечні;

4) мало небезпечні.

XXXI. Пари спирту, бензину, ацетону за ступенем небезпеки належать до:

1) мало небезпечні;

2) помірно небезпечні;

3) високо небезпечні;

4) надзвичайно небезпечні;

XXXII. Оксид цинку за ступенем небезпеки належить до:

1) надзвичайно небезпечних;

2) високо небезпечних;

3) помірно небезпечних;

4) мало небезпечних.

XXXIII. Свинець та ртуть за ступенем небезпеки належить до:

1) мало небезпечні;

2) помірно небезпечні;

3) високо небезпечні;

4) надзвичайно небезпечні.

XXXIV. Освітленість – це:

1) видима частина спектру електромагнітного випромінювання;

2) потужність променистої енергії, яка оцінюється людським оком за світловими відчуттями;

3) густина сили світла на поверхні, що освітлюється у заданому напрямку;

4) густина світлового потоку на поверхні, що освітлюється.

XXXV. Світло – це:

1) густина світлового потоку на поверхні, що освітлюється;

2) видима частина спектру електромагнітного випромінювання;

3) потужність променистої енергії, яка оцінюється людським оком за світловими відчуттями;

4) густина сили світла на поверхні, що освітлюється у заданому напрямку.

XXXVI. Світловий потік – це:

1) потужність променистої енергії, яка оцінюється людським оком за світловими відчуттями;

2) густина світлового потоку на поверхні, що освітлюється;

3) густина сили світла на поверхні, що освітлюється у заданому напрямку;

4) потужність променистої енергії, яка оцінюється людським оком за світловими відчуттями.

XXXVII. Яскравість – це:

1) потужність променистої енергії, яка оцінюється людським оком за світловими відчуттями;

2) густина світлового потоку на поверхні, що освітлюється;

3) потужність променистої енергії, яка оцінюється людським оком за світловими відчуттями;

4) густина сили світла на поверхні, що освітлюється у заданому напрямку.

XXXVIII. Здатність ока при розгляданні близьких предметів займати положення, при якому зорові осі обох очей перетинаються на предметі – це:

1) акомодація;

2) адаптація;

3) конвергенція;

4) комбінація.

XXXIX. Здатність ока пристосовуватись до різної освітленості звуженням і розширенням зіниць – це:

1) комбінація;

2) конвергенція;

3) адаптація;

4) акомодація.

XL. Пристосування ока до зрозумілого бачення предметів, що знаходяться від нього ні різній відстані, за рахунок зміни кривизни кришталика – це:

1) акомодація;

2) адаптація;

3) конвергенція;

4) комбінація.

XLI. Ергономіка – це:

1) наука, яка вивчає сукупність технічних, організаційних, санітарно-гігієнічних заходів, що забезпечують ефективніше використання робочого часу, устаткування, виробничих навичок і творчих здібностей;

2) наука, яка комплексно вивчає людину та її діяльність, пов’язану з використанням технічних засобів для підвищення ефективності діяльності в системі людина-предмет діяльності-середовище;

3) організаційний комплекс взаємопов’язаних астрометричних, фізіологічних, психофізичних, психологічних, соціально-психологічних та гігієнічних вимог для устаткування, яке дає змогу створювати оптимальні умови для діяльності та збереження здоров’я людини;

4) галузь практичної та наукової діяльності, що вивчає стан здоров’я працівників від умов праці і обґрунтовує заходи і засоби щодо збереження та зміцнення здоров’я працівників.

XLII. Ергономічні умови – це:

1) організаційний комплекс взаємопов’язаних астрометричних, фізіологічних, психофізичних, психологічних, соціально-психологічних та гігієнічних вимог для устаткування, яке дає змогу створювати оптимальні умови для діяльності та збереження здоров’я людини;

2) сукупність технічних, організаційних, санітарно-гігієнічних заходів, що забезпечують ефективніше використання робочого часу, устаткування, виробничих навичок і творчих здібностей;

3) галузь практичної та наукової діяльності, що вивчає стан здоров’я працівників