Безпека життєдіяльності та цивільна оборона

-опіки очного дна, які виникають на великих відстанях, якщо дивитись на вогняну кулю ядерного вибуху;

-опіки рогівки очей і повік, які виникають на тих же відстанях, що і опіки шкіри.

76

 

Внаслідок дії світлового опромінення ядерного вибуху на матеріали відбува-ється їх плавлення, жолоблення, обвуглення або загоряння. Через світлове опромі-нювання і вторинні фактори ядерного вибуху можуть виникнути пожежі на під-приємствах і в населених пунктах. Особливо швидко загоряються папір, суха трава, солома, сухе листя, деревяні будівлі, пиломатеріали, горючі гази, паливні матеріали.

В осередку ядерного ураження виникають три зони пожеж: зона пожеж в завалах, зона суцільних пожеж і зона окремих пожеж.

Зона пожеж в завалах розповсюджується на всю територію зони повних зруйнувань і на частину зони сильних зруйнувань. Для цієї території характерним є тривале тління і горіння в завалах, яке може продовжуватись до кількох діб. Внаслідок неповного згоряння має місце сильне задимлення, виділення токсичних речовин. У цій зоні підвищена температура задимленого повітря, в якому наявний окис вуглецю. Вдихання продуктів згоряння з невеликою домішкою окиси вуглецю і нагрітих до температури 50-60 оС призводить до загибелі людей.

На території зони суцільних пожеж під дією світлового імпульсу виникають пожежі в більшій частині будівель. Через 1-2 години вогонь розповсюджується на більшість будівель і виникає суцільна пожежа. Зона суцільних пожеж розпов-сюджується на більшу частину території зони сильних руйнувань, на всю територію середніх руйнувань і на частину території зони слабких руйнувань.

Можливе виникнення вогняного шторму, який викликається ураганним вітром, спрямованим до центру пожежі, стовп вогню підіймається на висоту до 5 км. Виникненню вогняного шторму сприяють щільна забудова, розтікання горючих рідин на площі більше 100 га, відсутність вітру і вологість повітря менша 30%, наявність в житлових кварталах дерев’яних будівель. Зона окремих пожеж роз-повсюджується на частину території зони слабких руйнувань і виходить за межу цієї зони і закінчується на місцевості, де потужність світлового імпульсу становить 100 кДж/м2 і менше. На території зони окремих пожеж вони виникають в окремих будівлях. У цій зоні є можливість швидкої організації гасіння пожеж і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

Надійним захистом від світлового вопромінювання ядерного вибуху є будь-

77

 

яка непрозора перепона на шляху поширення світлових променів.

Проникаюча радіація (ПР)

Проникаюча радіація – потік гамма-променів і нейтронів, що випускаються у момент ядерного вибуху. Вона дуже небезпечна для незахищених людей і тварин.

Проникаюча радіація діє усього 10-15 сек після вибуху. Однак і цього до-сить, щоб викликати в незахищених людей і тварин важке захворювання, називане променевою хворобою.

При вибуху ядерного боєприпасу діє дуже потужне радіоактивне опромі-нювання, яке в своєму складі має альфа-, бета-, гама- і нейтронне випроміню-вання, їх загальна схожість – можливість іонізувати атоми і молекули речовини, в якій вони розповсюджуються.

Альфа-випромінювання – це потік α-частинок з початковою швидкістю 20000 км/с. При α-розпаді з ядра вилітає порівняно важка α-частинка – ядро атома гелію. Енергія α-частинки, що вилетіла, досить висока – 5-10 МЕВ – майже в мільйон разів більша від енергії електрону в атомі. У зв’язку з цим α-частинки, проходячи через речовину, приводять в ній до значних змін внаслідок іонізації і збудження атомів.

a-частинка взаємодіє з речовиною найефективніше тому, що має великий заряд і малу швидкість. Внаслідок цього великою є її іонізаційна можливість, а проникаюча радіація незначна. Надійним захистом від α-частинок при зовнішньому опроміненні є одяг людини.

Бета-випромінювання – це потік β-частинок. β-частинкою називається електрон або позитрон, який випромінює енергію, його швидкість близька до швидкості світла – 300000 км/с, їх заряд менший, а швидкість більша, ніж у α-частинок. У зв’язку з цим β-частинки мають меншу іонізуючу і більшу проникаючу здатність, ніж α-частинки.

β-частинки повністю поглинаються віконними й автомобільними заскленнями і металевими екранами товщиною в декілька міліметрів. Одяг людини поглинає близько 50% β-частинок. Оскільки α- і β-випромінювання мають невелику здатність, вони більш небезпечні при попаданні в організм людини або безпосередньо на

78

 

шкіру, особливо в очі.

Гамма-випромінювання – це електромагнітне випромінювання, яке виділя-ється ядрами атомів при радіоактивних перетвореннях, γ-випромінювання супро-воджується β-розпадом, а деколи α-розпадом. За своєю природою γ-випромінювання подібне до рентгенівського. Воно має значно більшу енергію (менша довжина хвилі), яка випускається окремими порціями (квантами) і розповсюджується зі швидкістю світла – 300000 км/с. Гамма кванти не мають електричного заряду. У зв’язку з цим іонізуюча можливість γ-випромінювання значно менша, ніж у бета- і альфа-частинок. Поряд з цим γ-випромінювання має найбільшу проникаючу здатність і є основним фактором уражаючої дії радіоактивних випромінювань.

Нейтронне випромінювання є потоком нейтронів. Швидкість розповсюд-ження нейтронів досягає 20000 км/с. Нейтрони не мають електричного заряду, тому легко проникають в ядра атомів і захоплюються ними. Нейтронне випро-мінювання має сильну вражаючу дію при зовнішньому опромінюванні.

Біологічна ефективність нейтронів у кілька разів більша ефективності гамма-променів.

Вплив на організм іонізуючого опромінення призводить до складних хімічних, фізичних і біологічних процесів.

Під впливом опромінення вода організму розкладається на водень (Н) і гідроксильну групу (ОН), що утворюють оксид НО2 і перекис водню Н2О2 –