Безпека життєдіяльності та цивільна оборона

Особливості проведення деяких невідкладних робіт у районах лиха Для гасіння лісових пожеж застосовують наземну й авіаційну пожежну тех-ніку, а з метою припинення поширення вогню – вирубку дерев, огородження осеред-ків пожеж. При гасінні торф’яних пожеж вогонь зупиняють, влаштовуючи канави шириною 0,7-1 м і глибиною до мінерального грунту або ґрунтових вод. Ліквідація наслідків землетрусів передбачає:

-інженерну розвідку об’єктів, що потрапили до зони руйнувань;

-створення проїздів до об’єктів рятувальних робіт;

-розбирання завалів;

-укріплення або обвалення конструкцій, будинків та споруд, що загрожують обвалом;

-забезпечення життєдіяльності потерпілого населення;

-проведення аварійних робіт, в першу чергу на комунально-енергетичних мережах.

Розбирання або обвалення стін та інших конструкцій будівель, що зазнали руйнувань, проводять під час рятувальних робіт або коли відновлення будівель недоцільне. Розбирання та обвалення виконують вручну, за допомогою технічних засобів, методом підриву й комбінованим методом. Спосіб руйнування залежить від структури, матеріалів і характеру пошкоджень цих конструкцій, щільності за-будови території, наявних сил, засобів тощо. Завали, під якими опинилися люди розбирають вручну або поєднують із застосуванням механізмів.

Аварії на газових мережах ліквідовують в першу чергу, адже через такі аварії можуть виникнути небезпечні отруєння людей, пожежі й вибухи. Небезпеку не-складно усунути, відключивши ділянку газової мережі на газорозподільній станції, а в пошкоджених будинках – на стояку або на вході в будинок. Усі аварійні роботи на газових мережах виконують в ізолюючих протигазах спеціалісти аварійно-технічних команд.

68

 

При аваріях на водопровідних та енергетичних мережах також в першу чергу застосовують відключення.

Невідкладні роботи на гідротехнічних спорудах передбачають укріплення діючих або зведення тимчасових захисних споруд і боротьбу з утворенням заторів.

При аварії з викидом радіоактивних речовин необхідно чітко стежити за часом перебування людей на зараженій місцевості й захищеністю від радіоактив-ного пилу. Населенню і формуванням ЦО рекомендується проводити йодну про-філактику.

Аварії з викидом отруйних речовин в повітря можна нейтралізувати, осадивши отруйну речовину водою або парою. Усі роботи виконують у засобах захисту. При високих концентраціях токсичних речовин у повітрі застосовують ізолюючі проти-гази.

Призначення і штатна структура зведеної рятувальної команди Зведена рятувальна команда (ЗРК) призначена для самостійного ведення

рятувальних та інших невідкладних робіт у районах стихійного лиха і осередках

ураження.

Організація зведеної рятувальної команди:

1.Керівництво команди: командир ЗРК, заступник командира.

2.Ланка зв’язку і розвідки – 6 осіб.

3.Дві рятувальні групи (по 3 рятувальних ланки, у кожній – 8 осіб).

4.Керівництво рятувальної групи – командир, заступник командира.

5.Група механізації 1 – командир групи.

6.У групі механізації 4 ланки:

 

-ланка механізації – 7 осіб;

-ланка електротехнічна – 6 осіб;

-ланка водопровідно-каналізаційних мереж – 6 осіб;

-ланка газових мереж – 6 осіб.

 

7.Санітарна дружина: командир санітарної дружини, заступник командира, зв’я-зківець, водій, а також автомобіль.

8.Сандружина складається з 5 ланок, у кожній ланці – 4 особи.

69

 

Усього в команді:

1.Особового складу – 110 осіб.

2.Техніка:     бульдозери– 2 шт.;

автокрани– 1 шт.;

компресорні станції – 1 шт.;

електростанції силові – 1 шт.;

освітлювальні– 1 шт.;

зварювальні апарати – 2 шт.;

газорізи– 6 шт.;

автомобілі вантажні    – 6 шт. Можливості за 10 годин роботи:

1.Обладнання проїздів через завали шириною 3-3,5 м. до 1 км.

2.Розкопка і розриття завалених сховищ – 5-6 сховищ.

3.Витягування постраждалих з під завалів – до 500 осіб.

4.Надання першої медичної допомолги – 150-160 осіб.

5.Відключення ділянок зруйнованих мереж – 6-10 ділянок.

6.Встановлення пробок і заглушок у колодязях – 6-10 ділянок.

7.Влаштування обвідних ліний на водопровідних, каналізаційних та газових мережах – до 100 м.

Модуль 3. ХАРАКТЕРИСТИКА ВОГНИЩ УРАЖЕННЯ (ЗАРАЖЕННЯ)

Блок 3.1. Лекція № 5. Ядерна зброя

План

1.З історії створення ядерної зброї.

2.Поражаючі фактори ядерного вибуху.

3.Бомбардування Хіросіми й Нагасакі.

4.Характеристика вогнища ядерного ураження.

1. З історії створення ядерної зброї У 1894 р. Робер Сесіл, що був тоді прем’єр-міністром Великобританії, у

70

 

своєму зверненні до Британської асоціації сприяння науковому прогресу, пере¬лічуючи невирішені проблеми науки, зупинився на завданні: що ж дійсно являє собою атом - існує він насправді або є лише теорією, придатною тільки для по¬яснення деяких фізичних явищ; яка його структура.

У США люблять говорити, що атом - уродженець Америки, але це не так. На рубежі XІ-XX ст. ним займалися головним чином европейскі вчені. Англій¬ський вчений Томсон запропонував модель атома, що являє собою позитивно заряджену речовину з вкрапленими електронами. Француз Беккераль відкрив радіо-активність у 1896 р. Він показав, що всі речовини, які містять уран, радіоактивні, причому радіоактивність пропорційна вмісту урану.

Французи П’єр Кюрі і Марія Склодовська-Кюрі відкрили радіоактивний елемент радій у 1898 р. Вони повідомили, що їм вдалося з уранових отходів ви¬ділити якийсь елемент, що володіє радіоактивністю і