Безпека життєдіяльності та цивільна оборона

Радіоактивні речовини, потрапляючи в організм людини, переважно уражають ті тканини й органи, в яких відкладаються: стронцій – у кістках, цезій – у м’язах, уран і плутоній – у печінці, нирках, товстому кишечнику, йод – у щитовидній залозі.

79

 

Основним параметром, який характеризує дію ядерного випромінювання, є доза опромінювання (доза радіації). Доза прямо пропорційна інтенсивності ви-промінювання і тривалості його дії.

Доза опромінення – це енергія, поглинена 1 см² або 1 г речовини і витрачена на іонізацію і збуджування середовища. Розрізняють експозиційну, поглинену й еквівалентну дози випромінювання.

Експозиційна доза – це доза випромінювання у повітрі. Вона характеризує потенційну небезпеку впливу іонізуючих випромінювань при загальному і рівно-мірному опроміненні тіла людини. У системі одиниць СІ виміряється в кулонах на кілограм (Кл/ кг). Несистемною одиницею є рентген (Р).

1 рентген (1 Р) – це доза гамма-випромінювання, при якій у 1 см3 сухого повітря при температурі 0 °С і тиску 760 мм рт. ст. утворюється 2,08 млрд. пар іонів.

Поглинена доза більш точно характеризує вплив іонізуючих випромінювань на біологічні тканини. У системі одиниць СІ вона виміряється у греях (Гр).

1 Гр – це поглинена доза, при якій 1 кг речовини, що опромінюється, по-глинає енергію в 1 Дж, звідси 1 Гр = 1 Дж/кг. Несистемна одиниця – рад.

Доза в 1 рад означає, що у кожному грамі речовини, що підлягала опромі-ненню, поглинені 100 ерг енергії. Цією дозиметричною одиницею можна користу-ватися для виміру доз будь-якого виду випромінювань у будь-якому середовищі.

1 рад = 10-2 Гр або 1 Гр = 100 рад; 1 рад = 1,14 Р або 1 Р = 0,87 рад.

Для оцінки біологічної дії іонізуючих випромінювань використовується екві-валентна доза. Во дорівнює добутку поглиненої дози на коефіцієнт якості (К).

У системі СІ як еквівалентну дозу використовують зіверт (Зв), несистемною одиницею є біологічний еквівалент рада (бер):

1 Зв = 100 бер = 1 Гр × К.

Розрізняють чотири ступені променевої хвороби: перший (легкий), другий (середньої ваги), третій (важкий) і четвертий (дуже важкий).

80

 

 

Зона поширення проникаючої радіації

Доза однократного опромінення до 50 Р (отримана за час до чотирьох діб) практично безпечна. Доза 100-200 Р у людини викликає променеву хворобу першого ступеня. Схований період продовжується 3-5 тижнів, після чого з’являються не-здужання, нудота, запаморочення, підвищення температури. Цей ступінь хвороби – виліковний.

Доза 200-400 Р – променева хвороба другого ступеня. Схований період триває біля тижня. Променева хвороба протікає у більш важкому нездужанні, розладі функцій нервової системи, головних болях, поносі, блювоті, підвищенні температури. При активному лікуванні видужання настає через 2 місяці. Можливі смертельні випадки (20%).

Доза 400-600 Р – променева хвороба третього ступеня. Схований період – кілька годин. Загальний важкий стан, сильні головні болі, понос із кров’яним випорожненням, некроз слизуватих оболонок в області ясен. Через ослаблення захисних сил організму з’являються різні інфекційні захворювання. Без лікування хвороба у 20-70% випадків закінчується смертю.

Доза понад 600 Р – променева хвороба четвертого ступеня. Украй важкий ступінь променевої хвороби, практично закінчується смертю.

При проходженні через різні матеріали потік гамма-променів послабляється, і тим більше, чим щільніше речовина і товщий її шар. Тому надійним захистом від проникаючої радіації ядерного вибуху є захисні споруди.

Побудовані або пристосовані укриття мають різну здатність захищати людей від вражаючого впливу проникаючої радіації (радіоактивних випромінювань). Послабляють дозу радіації: відкрита траншея – у 3 рази, перекрита траншея – у 40 разів, дерев’яний одноповерховий будинок – у 3-5 разів, кам’яний одноповер-

81

 

ховий будинок – у 10-15 разів, непристосоване підпілля – у 7-12 разів, при-стосоване – у 400 разів, непристосований льох – у 7-12 разів, пристосований – у 350 разів, непристосований підвал у багатоповерховому будинку – у 100-400 разів, пристосований під притулок – у 1000 разів, непристосоване овочесховище – у 40 разів. Залізобетонні притулки, шахти, гірські виробки послабляють радіацію практично повністю.

Радіоактивне зараження Радіоактивне зараження місцевості утворюється в такий спосіб. У перший момент після наземного ядерного вибуху радіоактивні частки (продукти розподілу ядер бойового заряду) знаходяться у вогняній кулі. Куля піднімається, обволіка-ючись, парою і димом, перетворюється через кілька секунд у хмару, що клубо-читься. Висхідні потоки повітря захоплюють із землі частки ґрунту і захоплюють їх разом з хмарою. Ці частки землі стають радіоактивними. Найбільш великі з них випадають безпосередньо в районі вибуху. Інші залишаються в хмарі і переміщу-ються повітряними потоками на сотні кілометрів від центру вибуху.

 

 

 

 

Зона небезпечного зараження

 

Зона сильного зараження

 

Зона помірного зараження

 

Радіоактивні речовини, що випадають за слідом хмари, що переміщується, заражають повітря,