Предмет:
Тип роботи:
Методичні вказівки
К-сть сторінок:
154
Мова:
Українська
Ведмідь у лютому 2014 р. звернувся до суду з позовом до Моховикова, а у квітні цього ж року до Сільченка про розірвання договорів.
Чи правомірні дії Ведмідя? Відповідь аргументуйте, посилаючись на норми ЦК України.
Семінарське заняття 12
Тема 12. Загальні положення права інтелектуальної власності
Питання до обговорення
Поняття творчої діяльності. Художня та технічна творчість.
Поняття права інтелектуальної власності в об’єктивному та суб’єктивному розумінні. Інститути права інтелектуальної власності.
Становлення системи законодавства України про інтелектуальну власність. Міжнародне законодавство в сфері інтелектуальної власності.
Загальна характеристика суспільних відносин в сфері інтелектуальної діяльності.
Об’єкти прав інтелектуальної власності. Співвідношення права власності та права інтелектуальної власності.
Первісні та похідні суб’єкти правовідносин в сфері інтелектуальної діяльності.
Особисті немайнові права в сфері інтелектуальної власності. Майнові права суб’єктів прав інтелектуальної власності.
Підстави виникнення та набуття прав на об’єкти інтелектуальної власності. Розпорядження правами інтелектуальної власності.
Форми та способи захисту прав інтелектуальної власності.
Методичні рекомендації
Конституція України у ст. 54 гарантує кожному громадянинові свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, авторських прав, нематеріальних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.
Право інтелектуальної власності у суб’єктивному розумінні – право особи на результати інтелектуальної творчої діяльності або на інші об’єкти права інтелектуальної власності, визначені законом. Право інтелектуальної власності у об’єктивному розумінні, це підгалузь цивільного права (сукупність норм), що регулюють відносини, що виникають як результат творчої інтелектуальної діяльності людини. Слід розібратися, які саме інститути складають цю підгалузь.
Зверніть увагу на особливості правового регулювання відносин в сфері інтелектуальної власності, бо ці відносини регулюються не тільки нормами національного законодавства України, а й багаточисельними міжнародними нормативними актами, більшість з яких ратифіковані Верховною Радою України.
Зміст права інтелектуальної власності становлять особисті немайнові та майнові права щодо певних об’єктів. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом. Слід з’ясувати співвідношення права інтелектуальної власності та права власності на річ, що створена в результаті творчої, інтелектуальної діяльності людини.
До об’єктів права інтелектуальної власності належать: об’єкти авторського права та суміжних прав (літературні та художні твори, комп’ютерні програми, компіляції (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення), наукові відкриття, об’єкти права промислової власності (винахід, корисна модель, промисловий зразок), раціоналізаторська пропозиція, компонування (топографія) інтегральної мікросхеми, сорти рослин, породи тварин, комерційні (фірмові) найменування, торгові марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення, комерційна таємниця. Перелік об’єктів права інтелектуальної власності не є вичерпним.
Суб’єктами права інтелектуальної власності є творець об’єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до ЦК України, іншого закону чи договору. Слід ознайомитися з класифікацією, відповідно до якої суб’єкти права інтелектуальної власності поділяються на первісних і похідних.
При розгляді теми слід приділити увагу розмежуванню особистих немайнових прав інтелектуальної власності та майнових. Так, особистими немайновими правами інтелектуальної власності є право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об’єкта права інтелектуальної власності; право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця. Законом можуть бути встановлені і інші особисті немайнові права інтелектуальної власності. Майновими правами інтелектуальної власності є право на використання об’єкта права інтелектуальної власності, виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єктів права інтелектуальної власності, у тому числі забороняти таке використання, інші майнові права, встановлені законом.
Нормативний матеріал
1. Стокгольмська конвенція 1967 року.
Рекомендована література: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 11.
Тести
1. Вкажіть, які з нижченаведених прав інтелектуальної власності мають особистий немайновий характер:
1) право дозволяти використання об‘єктів інтелектуальної власності;
2) право перешкоджати будь-якому посяганню на об‘єкти інтелектуальної власності, яке може заподіяти шкоду честі та репутації творця;
3) право перешкоджати неправомірному використанню об‘єктів права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти його використання;
4) право на визнання людини виконавцем об‘єкту права інтелектуальної власності;
5) право на видання твору під своїм іменем чи псевдонімом;
6) право авторства.
2. Вкажіть правильні відповіді.
Первісними суб’єктами права інтелектуальної власності є:
1) юридичні особи, до яких право інтелектуальної власності перейшло за договором;
2) держава;
3) особи без громадянства;
4) неповнолітні фізичні особи;
5) особи з частковою дієздатністю;
6) малолітні діти;
7) фізична особа, визнана недієздатною;
8) правонаступник.
3. Особисті немайнові права інтелектуально власності на об’єкт створений за замовленням належать:
1) замовнику;
2) творцю;
3) роботодавцю;
4) спадкоємцю творця.
4. Майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору належать:
1) працівнику, який його створив;
2) роботодавцю;
3) трудовому колективу;
4) Ваша відповідь.
5. Законом можуть бути встановлені обмеження в майнових правах інтелектуальної власності за умови, що такі обмеження:
1) передбачені Цивільним кодексом України;