Дефіцит державного бюджету та державного боргу

заборгованості перед банківськими установами -9, 6 млрд. грн., а саме: перед Національним банком України – 3, 2 млрд. грн. (на 3, 1% більше, ніж на кінець грудня 2010 року), або 1, 8% у загальній сумі державного та гарантованого державою боргу; перед Укрексімбанком – 2, 1 млрд. грн., або 1, 2% у загальній сумі заборгованості; перед Ощадним банком -4, 3 млрд. грн., або 2, 5% від усього обсягу державного та гарантованого державою боргу.

У складі зовнішнього державного та гарантованого державою боргу (299, 4 млрд. грн.) основна сума припадає на заборгованість за:

позиками, наданими міжнародними організаціями економічного розвитку, – 145, 8 млрд. грн. (на 0, 8% більше, ніж на кінець грудня 2010 року), або 48, 7% загального обсягу боргу (на 3, 6 в. п. менше, ніж на кінець грудня 2010 року). У тому числі перед Міжнародним валютним фондом обсяг боргу залишився у сумі 113, 4 млрд. грн. (37, 8% загального обсягу, що на 3, 1 в. п. менше минулого року), перед Світовим банком – 25, 4 млрд. грн. (8, 4%), перед Європейським банком реконструкції та розвитку -4, 5 млрд. грн. (1, 5%) ;

позиками, наданими закордонними органами управління, – 12, 2 млрд. грн. (4, 0%), з них Росією – 7, 2 млрд. грн. (2, 4% загального обсягу) ;

облігаціями зовнішньої державної позики – 61, 7 млрд. грн. (20, 6%, що на 7, 8 в. п. більше) ;

позиками, наданими іноземними комерційними банками, – 28, 6 млрд. грн. (9, 5%).

Структура державного та гарантованого боргу за валютою не зазнала істотних змін. Як і в минулому році найбільші частки у структурі державного та гарантованого державою боргу припадають на борг в українській гривні – 36, 0%, у доларах США – 32, 7%, що на 2, 7% більше показника 2010 року, у спеціальних правах запозичення (СПЗ) – 27, 4%, або на 0, 6 в. п. менше, у євро – 3, 5%, або на 0, 2 в. п. менше, у японській єні – 0, 4%, або на 0, 1 в. п. менше за показник кінця грудня 2010 року.

Аналогічна ситуація у структурі боргу за відсотковими ставками. Так, найбільші частки у структурі державною та гарантованого державою боргу припадають на запозичення з фіксованою ставкою – 63, 5%, або на 4, 2 в. п. більше, ніж показник на кінець грудня 2010 року. У тому числі запозичення за ставкою МВФ – 27, 3%, або на 2, 7 в. п. менше, запозичення за ставкою LIBOR – 8, 7%, або на 1, 5 в. п. менше, ніж на кінець грудня 2010 року.

 

 

Вкрай негативні наслідки (фінансові, економічні, соціальні) величезного бюджетного дефіциту потребують здійснення системи заходів для його подолання, проведення активного фінансової політики, використання узвичаєних у практиці країн з перехідною економікою методів боротьби з дефіцитом. Прагнення до рівноваги бюджетних доходів і витрат шляхом збалансованості державного бюджету – це сьогодні одна з головних задач. Тільки вирішуючи її, можна проводити цілеспрямовану фінансову політику. При цьому варто враховувати, що засоби розв'язання даної задачі багато в чому визначається тим, до якої межі (нульового чи іншого) і якими темпами потрібно прагнути до збалансування бюджетних витрат і доходів.

Стосовно ситуації, що склалася в Україні для подолання дефіциту державного бюджету, вважаємо, що найбільш ефективними напрямками є ті, на які роблять акцент вчені-економісти Н. І. Редіна, Л. П. Гордєєва, І. С. Невінчаний: збільшення доходної частини бюджету; скорочення видаткової частини бюджету; здійснення внутрішніх і зовнішніх позик; проведення грошової і кредитної емісії, а також є необхідність у вдосконаленні контролю за використанням коштів та виконанням законодавства[19, с. 94].

На наш погляд, можна погодитись з усіма напрямами подолання дефіциту бюджету, окрім проведення грошово-кредитної емісії, бо це питання є дуже суперечливим стосовно наслідків, які воно спричинює. Це явище викликає знецінення грошей, яке породжує інфляцію. Як результат погіршується економічний стан в країні: суттєво знижується купівельна вартість грошей, знижуються доходи громадян тощо. Всі ці наслідки суттєво знижують національний дохід країни. Тому, використання цього напряму доцільно впроваджувати лише в крайньому випадку.

Дефіцит державного бюджету не може бути ліквідований, якщо не буде вжито заходів щодо стабілізації економіки й вирівнювання видатків з доходами.

Подолання бюджетної кризи слід почати з вирішення проблем формування державного бюджету. Пропозиції щодо напрямків вирішення проблеми: пропонувалось розробити і застосувати науково обґрунтовану систему макро- та мікроекономічних показників, на основі яких складався б бюджет; планувати бюджет на сформованій, сталій податковій базі; розширити систему бюджетної класифікації та бюджетної статистики, яка б відповідала міжнародним стандартам.

Основною базою успішного планування бюджету має стати єдина база визначення доходів і видатків,