Дефіцит державного бюджету та державного боргу

заборона Центральному банку країни надавати кредити урядовим структурам будь-якого рівня без належного оформлення заборгованості державними цінними паперами.

Крім цього, варто враховувати, що у світовій практиці для зниження бюджетного дефіциту широко використовується така форма, як залучення в країну іноземного капіталу. З його допомогою вирішується відразу декілька задач, причому не тільки фіскального, але й економічного характеру; скорочуються бюджетні витрати, призначені на фінансування капітальних вкладень (а виходить, зменшується розрив між прибутками і витратами), розширюється база для виробництва товарів і послуг, з’являється новий платник податків (отже, збільшуються дохідні надходження в бюджет), поліпшується стан платіжного балансу.

Неінфляційні джерела містять в собі:

фінансування дефіциту бюджету здійснюється за рахунок запозичень на внутрішніх та зовнішніх фінансових ринках та за рахунок використання залишків бюджетних коштів. Позики здійснюються у вигляді продажу державних цінних паперів (облігацій, векселів), позик у позабюджетних фондів (наприклад, у Пенсійного фонду або у фонду допомоги по безробіттю) або через одержання кредиту в банку. Останню форму фінансування бюджетного дефіциту використовує місцева влада. Зовнішні позики для покриття дефіциту державного бюджету в таких міжнародних організаціях, як Міжнародний Валютний Фонд, Світовий Банк і в розвинених країнах та їхніх об’єднаннях типу ЄС тощо, характерні для країн, що розвиваються, а також все більше використовуються і перехідними до ринку країнами, в тому числі Україною.

трансферти – фінансування у вигляді безоплатної допомоги.

Зменшити дефіцит бюджету уряд може і шляхом накопичення заборгованості – прострочування платежів по боргах або за куплені товари, а також за рахунок підвищення податків. Ці заходи теж мають неінфляційний характер.

Інфляційним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є монетизація дефіциту, яка відбувається в результаті позик центрального банку урядові та купівлі центральним банком державних цінних паперів.

Дефіцит бюджету часто покривають додатковою емісією грошей. Внаслідок такої емісії розвивається неконтрольована інфляція, підриваються стимули для інвестицій, знецінюються заощадження населення, відтворюється бюджетний дефіцит.

Державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету безпечніші, ніж емісія, проте вони також певною мірою негативно впливають на економіку країни. По-перше, при певних умовах уряд вдається до примусового розміщення державних цінних паперів і порушує ринкову мотивацію діяльності приватних фінансових інститутів. По-друге, якщо навіть уряд створює достатні стимули для купівлі юридичними і фізичними особами цінних паперів уряду, то державні позики, мобілізуючи вільні кошти на ринку позикового капіталу, обмежують можливості одержання кредиту приватними фірмами. Фірми особливо невеликі та середні, не є для банків такими надійними позичальниками, як державні органи. Збільшення попиту на ринку позикового капіталу через нові державні позики сприяє подорожчанню кредиту – зростанню облікової ставки. Особливо складними є наслідки зовнішніх позик.

Для подолання хронічних дефіцитів, зниження масштабних обсягів державного боргу, інфляції й досягнення сталого розвитку Україна може скористатись досвідом багатьох зарубіжних країн із розвиненою економікою, центральним елементом у податково-бюджетній політиці яких є застосування спеціальних фіскальних правил. Вони являють собою спеціальні правила і процедури, за допомогою яких політичні діячі приймають рішення в сфері фіскальної політики стосовно і розподілу державних видатків, а також джерел їх фінансування – податкового чи боргового[22, с. 24].

 

Отже, фіскальна політика держави реалізовується державою головним чином через державний бюджет. Роль бюджету в розвитку економічних процесів зазнала значної еволюції. Спочатку бюджет грав роль робочого інструмента фіскальної політики. Супутнім результатом цієї політики був і зростаючий державний борг, що виникав при цьому і збільшення якого стало наслідком щорічного дефіциту. В сучасних умовах етап бюджету став чинником, що спричиняє істотний вплив на хід макроекономічних процесів. Трактування такого впливу в макроекономічній теорії неоднозначні.

Існує позитивний взаємозв'язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, в свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит. На обсязі бюджетного дефіциту відбиваються всі зміни у величині державного боргу, в тому числі обумовлені впливом інфляції. Саме тому важливо, щоб державна заборгованість вимірювалася також в реальних, а не лише в номінальних величинах.

Можна визначити наступні дефіцито- та боргоутворюючі фактори політико-економічного й фінансового характеру, що зумовили виникнення проблеми бюджетного дефіциту в Україні та активізували зовнішні запозичення:

• незбалансованість державних фінансів ще з часів початку незалежності та хронічний дефіцит поточного рахунку платіжного балансу;

• нестабільність грошової одиниці, відсутність ефективної державної політики енергозбереження та надмірна імпортна енергетична залежність;

• суттєва потреба в інвестиціях на тлі зниження інвестиційної активності;

• неможливість залучення коштів населення у банківський сегмент, значний відтік капіталу за межі України і пов'язана з ними нестача фінансових ресурсів для реалізації соціально-економічних реформ.

Україна, незважаючи на прагнення зменшити залежність національної економіки від зовнішніх запозичень шляхом активного залучення кредитних коштів на внутрішньому ринку, найближчим часом не зможе обійтися без міжнародних кредитів з огляду на обмежені можливості внутрішнього кредитного ринку. Водночас в умовах, коли обсяги експорту сягають 50% від її ВВП, подальше розширення запозичень на зовнішніх ринках стане виправданим як тільки відбуватиметься випереджальне зростання ВВП порівняно з експортом, поліпшуватиметься структура експорту та підвищуватиметься ефективність використання залучених зовні коштів.

Основними напрями вдосконалення боргової політики України в системі макрорегулювання є такими:

- у короткостроковому періоді боргові заходи уряду мають бути спрямовані на зменшення боргового тягаря для бюджету через проведення масштабних реструктуризаційних операцій, вдосконалення процесу бюджетування, розширення діапазону курсових коливань, що дозволить зменшити потребу в зовнішньому фінансуванні для підтримання платіжного балансу та знизити процентні ставки з метою стимулювання інвестицій;

- у довгостроковому періоді, коли утвориться більш ринкове мікросередовище, фінансові ринки висловлять довіру до реформ, а видатки бюджету будуть більш транспарентними, система дефіцитного фінансування має забезпечити інвестиційне підкріплення всебічної структурної перебудови та мікроекономічної реструктуризації. Інституціональним механізмом цього має виступити створення бюджету розвитку, функціонування якого має підпорядковуватись критеріям ринкової економіки.

Щоб ліквідувати бюджетний дефіцит потрібно вжити заходи по забезпеченню стабілізації економіки й вирівнювання видатків з доходами. Головна мета регулювання бюджетного дефіциту полягає в тому, щоб за умов готівково-грошового потенціалу за допомогою фінансового маневру активною і пасивною формами бюджетного дефіциту ефективно адаптуватися до тенденції зростання граничних суспільних витрат виробництва.

 

 

Асадчий Г. В. Структура та динаміка державного боргу України / Г. В. Асадчий // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – Вип. 16. – С. 56-65.

Бюджетний моніторинг: аналіз виконання бюджету за 2011 рік. – К. : USAID, 2012. – 120с.

Вахненко Т. П. Вплив державного боргу на макроекономічну ситуацію в Україні / Т. П. Вахненко // Проблеми праці, економіки та моделювання. – Хмельницький, 2008. – Ч. 2. – С. 12-14.

Висновки щодо виконання Державного бюджету України за 2011 рік / Підготовлено департаментом з питань бюджетної політики і затверджено постановою Колегії Рахункової палати. – Рахункова палата України, 2011. – 63с.

Д’яконова І. І. Дефіцит бюджету: система показників та джерела фінансування // Вісник Національного банку України. – 2011. – № 5. – С. 45-46

Довідка щодо державного та гарантованого державою боргу України на 31. 12. 2011 // http: //minfin. kmu. gov. ua/control/uk/publish/

Драчук Ю. В. Державний борг у фінансовій політиці України / Ю. В. Драчук // Формування ринкових відносин в Україні. – 2009. – Вип. 10 (53). – С. 3-8.

Житарюк В. В. Державний борг і його вплив на соціально-економічний стан України / В. В. Житарюк // Науковий вісник. – Чернівці, 2011. – Вип. 6. – С. 275-279.

Куреда Н. М., Чермошенцев І. С. Ефективність державного менеджменту платіжного балансу України // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2010. – № 3. – С. 45-51

Малий І. Й. Вплив державного боргу на розвиток економіки / І. Й. Малий // Київський нац. екон. ун-т. Вчені записки. – К., 2009. – Вип. 2. – С. 127-133.

Медведєва Т. О., Озаріна О. В. Проблема дефіцитності державного бюджету і шляхи її розв’язання // Матеріали науково-практичної конференції «Реформування державних фінансів в умовах світової фінансової кризи». – К., 2009. – 12 – 16 квітня

Невінчаний І. С. Основні шляхи подолання бюджетного дефіциту в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. – 2009. – №6. -с. 98-101.

Опарін В. Л. Фінанси (Загальна теорія) : Навч. посіб. – К. : КНЕУ, 2001. – 280с.

Павлова Л. П. Економічна характеристика бюджетного дефіциту / Л. П. Павлова // Фінанси України. – 2010. – № 3. – С. 15-20.

Пасічний М. Д. Дефіцит Державного бюджету в умовах трансформаційної економіки України / М. Д. Пасічний // Наукові праці НДФІ. – 2009. – №1 (46). – С. 34-39

Петренко І. В. Бюджетний дефіцит в Україні та основні шляхи його подолання // Матеріали науково-практичної конференції «Реформування державних фінансів в умовах світової фінансової кризи». – К., 2009. – 12 – 16 квітня

Платіжний баланс і зовнішній борг України // Щоквартальне аналітично-статистичне видання Національного банку України. – К. : НІСД, 2010

Радіонова І. Ф., Бурлай Т. В. Модель дефіциту бюджету України // Фінанси України. – 2008. – №9. – с. 9-15.

Рєдіна Н. І. Дефіцит бюджету й основні шляхи його подолання в Україні / Н. І. Рєдіна, Л. П. Гордєєва // Фінанси України. – 2009. – №5. – С. 93-96

Романенко О. Р. Фінанси: Підручник. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 312с.

Савченко А. Г. Макроекономіка: Підручник. – К. : КНЕУ, 2005. – 441 с.

Шелест В. В. Бюджетний дефіцит України / В. В. Шелест // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 3. – С. 19-24.