Державне регулювання грошового ринку в Україні

В безготівковому секторі валютного ринку спостерігалося зниження питомої ваги операцій з доларом США та євро. Разом з тим збільшилася питома вага операцій російським рублем [28].

 

Рисунок 2. 6 Структура операцій з валютами у безготівковому секторі валютного ринку за 2010-2013 рр, %

 

Більшість операцій з валютою припадало в 2011 році на безготівковий сектор валютного ринку, як і в попередні роки. питома вага операцій, що здійснювались на даного сегменті становила 86, 3%.

В безготівковому секторі валютного ринку зросла частка операцій з доларом США, російським рублем. При цьому частка операцій з євро зменшилась[39].

Основна кількість валютних операцій здійснювалось у безготівковому секторі валютного ринку. При цьому питома вага операцій у готівковому секторі зменшилась до 7, 1%.

У 2012 році в безготівковому секторі валютного ринку спостерігалося підвищення питомої ваги операції з доларом США, євро та російського рубля. При цьому зменшилась питома вага операцій у інших іноземних валютах [30].

У 2013 році, на відміну від попереднього року, спостерігалося зменшення частки операцій з російським рублем та євро. Частка операцій з доларом збільшилась [34].

Протягом аналізованого періоду курс валют на міжбанківському валютному ринку постійно змінювався. При цьому спостерігається негативна тенденція до його збільшення стосовно гривні. Особливо дане явище спостерігається вподовж останніх місяців, що було спричинене економічними та політичними спадами в країні.

У структурі валютного ринку переважає безготівковий сектор. При цьому частка операцій, що здійснюється на даному сегменті, протягом аналізованого періоду зростала. Основна маса операцій з валютою здійснюється в доларах США. Це свідчить про залежність розвитку та перспектив щодо розширення валютного ринку країни від курсу та стабільності саме цієї вільноконвертованої іноземної валюти.

 

 

 

Розглядаючи стан українського грошового ринку стає очевидним ряд проблем, які стримують створення високоліквідного, відкритого, активного ринку капіталів.

Захист прав інвесторів. На сьогодні корпоративні конфлікти в акціонерних товариствах, нехтування інтересами дрібних акціонерів підривають довіру до основного інструменту ринку капіталів – акцій. Акції переважно виконують функцію перерозподілу та поглинання, а не залучення інвестиційних ресурсів до реального сектору економіки. Все це накладається на низьку обізнаність населення. В результаті акції так і не стали привабливим інструментом ні для внутрішніх, ні для зовнішніх інвесторів, а левова частка обігу акцій здійснюється поза організованим фондовим ринком.

Розкриття інформації. Навіть передбачене чинним законодавством розкриття інформації як підприємствами-емітентами, так і установами, що забезпечують обіг цінних паперів (біржі, посередники тощо), повністю не врегульовано. В результаті практично неможливо отримати достовірну інформацію щодо перехресних прав власності, інших зв'язків між суб'єктами фондового ринку щодо реальності (завершення, тобто поставки проти оплата) зареєстрованих організаторами торгівлі угод, результатів фінансово-економічної діяльності підприємств.

Система реєстрації прав власності на цінні папери. Існуюча в Україні система обліку цінних паперів не гарантує збереження прав власності акціонера і часто сприяє маніпулюванню системами реєстру. Паралельно існують два технологічно не пов'язані між собою підходи до обліку та реєстри власників іменних цінних паперів і облік цінних паперів, випущених в без документальній формі, на рахунках у зберігача.

Суттєвим недоліком обліку прав власності в системі реєстрів є інертність такої системи (необхідність витрат часу на забезпечення внесення змін до реєстру після кожної трансакції), що не дає змоги створити дійсно ліквідний і динамічний ринок.

Концентрація значної кількості угод на неорганізованому ринку. Незначні обсяги організованого ринку цінних паперів є причиною функціонування тіньових схем купівлі-продажу, крім того, значну частину ринку акцій становлять цінні папери ПАТ, які не можуть обертатися на фондових біржах. В результаті деформуються ринкові механізми ціноутворення, обмежуються можливості виходу на ринок інституціональних інвесторів, залучення вільних коштів населення. Неорганізований ринок є непрозорим, неліквідним, він не може бути інструментом для визначення об'єктивних ринкових цін. Держава ж зі свого боку втрачає можливість контролю як за процесом ціноутворення, так і за обсягом (ринковою вартістю) майна, яким сама володіє як акціонер.

Вирішення зазначених вище проблем потребує істотних скоординованих зусиль як урядових установ, так і суб'єктів фондового ринку, а також істотної модернізації законодавчої бази.

Програмою діяльності Кабінету Міністрів України має бути передбачено здійснення низки заходів щодо перетворення фондового ринку на ефективно функціонуючий механізм залучення інвестицій до реального сектору економіки. Найважливішими серед таких заходів представники регулюючих державних органів, і оператори фондового ринку одностайно вважають такі.

У сфері захисту прав інвесторів – Закон України «Про акціонерні товариства», головним завданням якого є захист прав міноритарних акціонерів. Саме тому цей законопроект викликає серйозний супротив великих акціонерів і менеджменту компаній. Крім того, пропонується розроблення і прийняття Закону України «Про публічні акціонерні компанії», дія якого має поширюватися на новостворені акціонерні товариства, і який створить правове поле для появи публічних компаній і сприятиме формуванню цивілізованого і ліквідного ринку акцій.

У сфері обліку власників цінних паперів головним завданням є розбудова національної депозитарної системи. Обмеження функцій національного депозитарію на сьогодні не дає змога забезпечити належний захист прав інвестора. Тому нагальним