Державний та конституційний устрій Канади

Ліберальна партія заснована 1873 р. Ліберальна партія в ХХ ст. Домінувала на федеральній арені, вигравши 18 всезагальних виборів із 28, при цьому після Другої світової війни – 12 із 18. Її діячі проявили себе більш гнучкими політиками і вмілими керівниками, ніж їх основні суперники – консерватори. Ліберальна партія висловлює інтереси великих власників, захищає принцип „вільного підприємництва” з використанням обмеженої регулюючої функції держави, прагне закріпити федеральну владу, зберегти провідні галузі економіки країни під національним контролем. В 1982 р. ліберали на чолі з тодішнім прем’єр-міністром Пьєром Трюдо (знаходився при владі в 1968 – 79 і 1980 – 84) здійснили,, патріацію” канадської Конституції, ліквідувавши формальні залишки колишньої залежності Канади від Великобританії. Ця партія найконсервативніша, підтримує ідеї обмеження проникнення іноземного капіталу до економіки Канади, здійснює політику „канадизації” економіки [13, ст. 986].

Під час депресії 1930-х років сформувалися 2 нові партії: Партія соціального кредиту (ПСК), яка була біля влади в провінції Альберта з 1935 по 1971 рр. і в Британській Колумбії з 1952 по 1972 рр. і з 1975 по 1991 рр., а також Федерація кооперативної співдружності (ФСК). На початку своєї діяльності ПСК гаряче підтримувала економічні теорії Ч. Х. Дугласа і закликала боротися з депресією шляхом видачі великих урядових кредитів. Проте в міру отримання досвіду практичної участі в структурах влади ПСК поступово трансформувалася в партію вельми консервативного напряму. Після відкриття в 1947 р. нафтових родовищ в провінції Альберта і розширення масштабів розробки природних ресурсів в провінціях Альберта і Британська Колумбія Партія соціального кредиту влаштувалася на правому крилі політичного спектру і стала надавати основну увагу інтересам підприємництва. Основних успіхів ПСК добивалася на провінційному рівні. Якщо не рахувати періоду тимчасового успіху 1960-х років, коли ПСК одержала значне число голосів виборців сільських районів Квебека, діяльність цієї партії не зробила істотного впливу на загальнонаціональну політику.

Федерація кооперативної співдружності тяжіла до ліберальної і лівої сторін політичного спектру. В основі ідеології цієї партії, заснованої в 1932 р. у формі неміцного союзу окремих груп, що представляли аграрні, робочі і кооперативні інтереси, лежали соціалістичні ідеї фабіанського толку, які розповсюджувалися окремими просоціалістично налаштованими інтелектуалами в основному на сході країни. Пізніше ця партія стала дотримуватися політичної лінії, властивої соціалістичним партіям центристського типу [ 14 ].

Нова демократична партія (НДП) утворена в 1961 р. Шляхом злиття Федерації кооперативної співдружності, з керівництвом Канадського робітничого конгресу – найбільшого профсоюзного центру країни. Єдина соціал-демократична партія Північної Америки. Входить до Соціалістичного Інтернаціоналу. Відстоює державне регулювання економіки, ефективну систему соціального забезпечення, визнання „особливого статусу” Квебека в децентралізованій федерації. Виступає проти панування іноземного капіталу в основних галузях [ 13, ст. 986 ].

У 1990 р. 7 сепаратистсько налаштованих членів Палати громад від провінції Квебек утворили Квебекський блок, щоб відстоювати свої інтереси на федеральній арені. Метою блоку було добитися виходу Квебека з федерації. До цього часу вони обмежувались політичною діяльністю в самій провінції, об’єднавшись в Квебекську партію [ 14 ].

Канадський консервативний альянс реформ виник (спочатку під назвою „Партія реформ”) в 1989 р. в провінції Альберта як виразник незадоволення місцевого дрібного і середнього бізнесу політикою федеральних влад, які традиційно відображують інтереси великого капіталу Центральної Канади. Виступив за децентралізацію федерації, за посилення ролі провінцій у формуванні Сенату і Верховного суду країни, в контролі над її природними ресурсами, за відміну закону про двомовність, проти будь-яких поступок для Квебеку [13, ст. 986].

У 1968 р. сепаратистські угрупування утворили Квебекську партію. Спочатку вона виступала за політичне відділення Квебека в рамках Канадського загального ринку. Але останнім часом Квебекська партія відходить від сепаратистських ідей і дотримується помірно лівої орієнтації, виступаючи на підтримку економічного розвитку провінції і розширення демократії. У федеральних виборах вона участі не бере. Крім зазначених, у Канаді діють ще кілька політичних партій [14].

 

Канада є федеративною державою, що складається з 10 провінцій і двох територій, що знаходяться під управлінням федерального уряду. Офіційно Канада є домініоном у складі Співдружності націй. Канада стала незалежною державою в 1867 р., коли Великобританія надала їй статус домініону. В 1931 р. англійський уряд визнав за Канадою самостійність у внутрішній і зовнішній політиці.

У Канаді діє писана некодифікована Конституція, тобто Основний закон країни складається не з одного, а з цілої серії актів, прийнятих у період з 1867 по 1982 р. В їх число входять дві категорії законів: по-перше, акти, які визначають створення окремих інститутів федеральної правової системи і визначають статус вищих державних органів (наприклад, закони про виборче право, Верховний суд і ін.), і, по-друге, закони, що визначають основи державного ладу в окремих провінціях (Акт про Альберту, Акт про Ньюфаундленд і т. д.) [8, ст. 123].

Для внесення поправок у Конституцію необхідно, щоб за них проголосувало більшість в обох палатах парламенту й у законодавчих асамблеях щонайменше семи провінцій,