Діяльність служби у справах неповнолітніх у Рівненській області

 

На основі проведеного аналізу літературних джерел та періодичних видань, атакож законодавчо-наромативної бази з досліджуваної проблеми, відповідно до поставлених у роботі завдань слід зробити наступні висновки.

Діяльність служ у справах неповнолітніх в Україні визначає Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” від 24. 01. 95 № 21/95-ВР зі всіма змінами і доповненнями.

Відповідно до Положення про службу у справах неповнолітніх основними завданнями таких служб є реалізація державної політики з питань соціального захисту неповнолітніх і запобігання дитячій бездоглядності та вчиненню правопорушень неповнолітніми, підготовка інформаційно-аналітичних і статистичних матеріалів, організація дослідження стану соціального захисту неповнолітніх, запобігання бездоглядності та профілактика правопорушень серед них. визначення пріоритетних напрямів поліпшення становища дітей, їх соціального захисту, сприяння фізичному, духовному та інтелектуальному розвиткові дітей, запобігання дитячій бездоглядності та профілактика правопорушень серед неповнолітніх та ін..

Кардинальні соціальні реформації, корінні перетворення життєдіяльності нашого суспільства, перехід від однієї суспільно-політичної орієнтації до діаметрально протилежної з усіма випливаючими звідси соціально-економічними і соціально-психологічними протиріччями сприяли глибинній переорієнтації молоді від колективістських, духовних цінностей, які пропагувались, хоча й не завжди реалізовувались, в радянський період. Природно, що найбільш відчутно і боляче згадані явища вдарили по процесу соціалізації неповнолітніх.

До тактичних кроків, які можуть бути здійснені службами у справах неповнолітніх та суміжними установами, слід віднести наступні загальносоціальні міри:

вирішення проблем материнства, сім'ї, бездоглядності та безпритульності, правової і матеріальної підтримки малозабезпечених та багатодітних сімей, здійснення патронажного обслуговування дітей з таких сімей;

створення умов для соціальної, психолого-педагогічної, медичної, правової підтримки і реабілітації дітей з девіантною поведінкою, розширення мережі притулків для неповнолітніх;

підвищення ефективності та вдосконалення діяльності всіх суб'єктів державної системи соціального та правового захисту неповнолітніх, створення органами місцевого самоуправління підсистеми роботи з неповнолітніми;

посилення індивідуальної результативної профілактики антисоціальної поведінки неповнолітніх з психічними аномаліями;

координація діяльності органів соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх;

організація теоретичних і методичних досліджень з проблем профілактики правопорушень молоді, узагальнення досвіду (в тому числі зарубіжного) і впровадження в практику найефективніших методів цієї роботи, підготовка та підвищення кваліфікації фахівців з даної проблеми;

активне залучення громадськості, церкви до профілактики злочинності неповнолітніх;

більш дієве використання педагогічного потенціалу закладів освіти, наприклад, практичне виконання ними ст. 22, 59, 35 Закону України «Про освіту» та ст. 29 Закону України «Про загальну середню освіту» (здійснення соціально-педагогічного патронажу з метою взаємодії закладів освіти, сім'ї та суспільства у вихованні дітей, залучення до навчального процесу дітей шкільного віку, які залишили навчання).

реформування та вдосконалення процесу ресоціалізації засуджених неповнолітніх;

забезпечення умов змістовного дозвілля (матеріальна підтримка дитячого спорту, творчості тощо), а також можливості працевлаштування;

посилення морально-духовної направленості виховної роботи, правове та громадянське виховання;

припинення пропаганди засобами масової інформації культу насильства, матеріального успіху за будь-яку ціну, романтизації злочинної субкультури;

прийняття дієвої, а не популістської і формальної законодавчої бази для вирішення або пом'якшення економічних, духовних і правових проблем неповнолітніх та жорсткий контроль за виконанням цих законів у майбутньому.

Побудова правової держави, громадянського суспільства повинні стати стратегічною метою нашого соціуму. Практичні кроки для вирішення цього завдання загалом будуть сприяти викоріненню злочинності неповнолітніх, скороченню темпів поширення нарко- і токсикоманії, ВІЛ/СНІДу та інших негативних факторів, пов’язаних із неадекватною соціалізацією неповнолітніх, і головна роль у цій діяльності, поряд з недержавними громадськими організаціями, належить саме державним службам у справах неповнолітніх.

 

 

Беличева С. А. Служба социальной защиты семьи и детства // педагогика. – 1992. – № 7-8 7.

Визначення типів сімейного виховання підлітків в роботі центрів соціальних служб для молоді. – Тернопіль, 1995. – 65

Вісник Київського університету. Серія: Соціологія, психологія, педагогіка. Вип. 2. – К. : Київський університет імені Тараса Шевченка, 1996. – 244 с.

Гапон Ю. А. Соціально-педагогічні технології виховання: теоретичні основи і практика. // Педагогіка і психологія. – 1996. № 2. – С. 108

Джуринский А. Н. Развитие социальной работы в современном мире: Учебное пособие. – М., 1999. – 200 с.

Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх” від 24. 01. 95 № 21/95-ВР// Закони України. Т. 1. – К., 1996. – С. 250-263.

Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” від 05. 02. 93. //ВВР. – 1993. – №5. – С. 45-62.

Закон України про державну соціальну допомогу //Час. -1997. – № 37. – С. 3.

Закон України про освіту від 23 травня 1991р. № 1060-ХІІ // Закони України.. 1. -К., 1996. – С. 414-433.

Закон України про статус і соціальний захист неповнолітніх від 28 лютого 1991р. № 796-ХІІ // Закони України. Т. 1. – К., 1996. – С. 215-250.

Кіндарась К. Колір надії – сірий. Становище молоді в Україні // Жінка. – 1996. -№9. – С. 18-19.

Коваль Л. Г., Звєрєва І. Д., Хохленков І. О. Проблеми соціальної роботи з дітьми та молоддю в Україні // Вісник Київського університету. Серія «Соціологія. Психологія. Педагогіка»: Вип. 2.

Малярова Н. В., Несмеянов М. И. Социальная политика в области детства: основные концептуальные подходы// Актуальные проблемы современного детства: Сб. научных трудов. – М., 1992

Матвеев Р. Ф. Учреждения и методы социальной защиты населения в условиях рынка. //Теоретическая и практическая политология. – Москва: РОССПЄН, 1993. – С. 188 236.

Мигович І. І. Соціальна робота (вступ до спеціальності). – Ужгород. : Ужгородський державний університет, Управління соціального захисту населення Закарпатської обласної державної адміністрації, 1997. – 190 с.

Наказ Міністерства охорони здоров'я України „Про затвердження граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми” за №59 від 22. 03. 96. – 3 с.

Наказ Міністерства охорони здоров'я України „Про затвердження Переліку важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх” за №46 від 31. 03. 94. – 4 с.

Олійник Г. Біль і турбота держави// Газета Координаційного комітету по у справах неповнолітніх при Президентові України. – 2001. – №1. – С. 13.

Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Типових положень про службу у справах неповнолітніх” від 25. 11. 99. – 7с.

Социальная защита молодежи: вопросы теории и практики. М. : Изд-во АСОПиР, 1994. – 174

Социальные службы для молодежи /теория, методика и организация работы /. Сборник методических матералов для тех, кто занимается социальной, воспитательной, организаторской работой с молодежью. Выпуск 2. – К. – Х, 1992. – 174 с.

Соціальна підтримка неповнолітніх. Збірник інформаційних, теоретичних і методичних матеріалів для працівників соціальних служб для молоді. Випуск 1. – К. : УДЦССМ, 1994. – 141 с.

Соціальна робота з молоддю в Україні, Збірник інформаційно- методичних матеріалів / За заг. Ред. І. Д. Зверєвої. – К. : АТ «Видавництво «Столиця», 1997 – 152 с.

Соціальні служби для молоді: Теорія, методика і організація роботи. Вип. 1. – К., 1992. – 200 с.