Дослідження комунікативних технологій в діяльності керівника адміністративної служби

Курсова робота складається з вступу, 3-х розділів (поділених на підрозділи), висновків, списку використаних джерел.

Структура роботи. Магістерська складається із вступу, 3 розділів (8 підрозділів), висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг магістерської роботи 84 сторінок.

 

 

 

Адміністративна служба – це підрозділ, який формує управлінскьий стиль, контролює та направляє всі служби в організаціх, нею створюється якісно-виконавча діяльність кадрового складу. Головна функціональна відповідальність адміністративної служби – це використання та удосконалення соціальних технологій, так як в її діях концентруються управлінські функції та створюється перспектива (безперервна модернізація служб) для розвитку.

Адміністративно-управлінський персонал (адміністративна служба організації) -група працівників апарату управління організацій, підприємств, установ усіх форм власності, котрі здійснюють функції управління чи забезпечують діяльність цих структур, реалізацію їх планів і програм. Це керівники, заступники керівників організацій і підприємств, керівники, які виконують функції управління: адміністративно-організаційні, фінансові, юридично-правові, маркетингові, зовнішньоекономічних зв'язків, облікові, аудиторські, контрольні, кадрового забезпечення, інформаційного, технічного забезпечення, соціального розвитку, охорони та безпеки організацій тощо.

До адміністративно-управлінського персоналу (адміністративної служби) одні вчені відносять всіх працівників апарату управління організацією. Інші – стоять на тому, що в основу вирішення питання про віднесення того чи іншого працівника до персоналу управління повинен бути покладений функціональний принцип: саме зміст виконуваних працівником основних функцій управлінської праці.

Керуючись цим критерієм, до персоналу управління слід віднести працівників, що цілком чи частково зайняті адміністративно-управлінською діяльністю (керівники, їхні заступники, фахівці і технічний персонал).

Однак в апараті управління організацією є групи працівників, що безпосередньо управлінською працею не займаються (персонал охорони, працівники оздоровчих установ, водії службових машин і т. д.). Дана категорія працівників формуєобслуговуючий персонал організації. Не принижуючи роль інших груп управлінського апарату, необхідно підкреслити визначальний вплив на всю систему управління організацією керівника організації (підприємства, установи). Керівни́к (менеджер) – найманий робітник, зайнятий професійною організаторською діяльністю в органах керування підприємства, фірми, установи, наділений суб'єктом власності визначеними повноваженнями. До числа керівників відносять лінійних і функціональних керівників організації та її структурних підрозділів.

Якщо розглядати управлінський персонал як відокремлену складову загальної організаційної системи управління, то можна виділити певні ознаки, що вирізняють управлінський персонал з-поміж інших категорій:

• досвід роботи – як правило, керівниками стають більш досвідчені члени трудового колективу;
• рівень освіти – керівники мають вищий рівень освіти, ніж підлеглі, іноді, крім базової вищої освіти, менеджери здобувають другу вищу освіту або ж вступають до аспірантури;
• творче мислення – праця менеджера – це β-та γ-праця, що й породжує дискусії з приводу вимірювання її ефективності;
• обізнаність – це специфічна категорія, що вказує на здатність менеджера бути фахівцем не лише у своїй сфері, а й мати певні знання у споріднених галузях діяльності;
• високий рівень комунікацій – це пов’язано зі специфікою управлінської роботи, адже до 80% свого робочого часу менеджери витрачають на комунікації як всередині організації, так і за її межами.

Комунікативні технології на підприємстві – індустріальні засоби організації комунікативних процесів на підприємстві.

Комунікативні технології можна розглядати як тип соціальних технологій, пов’язаних з організацією взаємин між людьми в процесі передачі інформації (в процесі руху інформаційних потоків). Під комунікацією (соціальною комунікацією) слід розуміти синхронну та діахронну взаємодію соціальних суб’єктів (людей та (або) їх спільнот), сутність якої складає рух від одного суб’єкта (джерела) до другого (одержувача) інформації, що має для них сенс і представлена в закодованій формі [2, 23].

Знання типів організації інфопотоків дає в руки організатору комунікації потужний інструмент, який можна застосовувати і в політиці, і в комерції, і у сфері соціальних відносин.

Комунікативну технологію можна зрозуміти як інструментальну систему, що є результатом цілеспрямованої людської діяльності, яка створюється для вирішення завдань в комунікативній сфері [11, 127].

Комунікативну технологію можна також визначити як практичне використання наукових знань щодо процесу комунікації у процесі перетворення об’єктів [15, 84]. Будь-яка технологія передбачає – якщо на вході є будь-який вихідний матеріал, то після застосування розрахованих впливів – операцій технологічного ланцюга (процедури) – на виході отримуємо продукт.

І. В. Роберт під засобами комунікаційних технологій розуміє «програмні, програмноаппаратні й технічні засоби й обладнання, що функціонують на базі засобів мікропроцесорної обчислювальної техніки, а також сучасних засобів і систем транслювання інформації, інформаційного обміну, що забезпечують операції по збору, накопиченню, обробці, зберіганню, продукуванню, передачі, використанню інформації, а також можливість доступу до інформаційних ресурсів комп'ютерних мереж (у тому числі й глобальних) « [9, 16].

Управління – це процес збору, переробки, передачі інформації і впливу на об’єкт управління для забезпечення його ціленаправленої поведінки при змінних умовах.

Управління – це процес планування,  організації, мотивації і контролю, необхідний для формулювання і досягнення мети організації.

Управління – це процес, в якому діяльність, спрямована на досягнення цілей організації, розглядається не як одноразова дія, а серія безперервних взаємопов’язаних дій функцій управління. Найбільш оптимальний набір включає такі функції:  планування, мотивацію, координацію, організацію, керівництво, розпорядливість, оцінку, представництво й ведення переговорів чи укладання угод прийняття рішень, дослідження, добір персоналу, контроль, комунікацію.

Менеджер – це людина, яка професійно