Дослідження серцево-судинної системи

Хворобливість при перкусії в області серця спостерігають при запальних процесах в тканинах грудної стінки, плевритах, перикардитах і інше.

 

 

У діагностичному відношенні велике значення мають збільшення зони абсолютної тупості серця, її зменшення, переміщення і інше.

Збільшення зони абсолютної тупості серця буває при гіпертрофії і розширенні серця, ексудативному перикардиті, зміщенні серця новоутвореннями, рефракції легень.

Зменшення зони абсолютної тупості серця спостерігається при альвеолярній емфіземі, пневмотораксі.

Переміщення зони тупості серця відмічається в тих же випадках, що і зміщення серцевого поштовху.

Тимпанічний звук в ділянці серця може бути при значному скупченні газів в порожнині перикарда.

 

 

Аускультацією серця визначають властивості серцевих тонів і їх можливі зміни при патології, а також патологічні шуми, виникаючі в області серця. Розрізняють безпосередню і опосередковану аускультацію серця. Безпосередню і опосередковану аускультацію краще провести в стоячому положенні тварини, дещо відставивши ліву грудну кінцівку вперед і зігнувши її в карпальному суглобі. Кращі результати отримують при безпосередній аускультації серця в області 4-6-го міжребер’ї правим вухом, а у неспокійних тварин-лівим, прикладаючи його до грудної стінки по каудальному краю латеральної головки трьохголового м’яза плеча і ліктьового м’яза, а праворуч-в 4-5-м міжребер’ях на цьому ж рівні. Діагностику порушень серцевої функції проводять з використанням стетоскопів, фонендоскопів і стетофонендоскопів.

Аускультація вимагає практичного навику і зосередженої уваги; провести її треба в тиші.

При аускультації серця, звертають увагу на чистоту, ритм, силу, тембр тонів, наявність або відсутність шумів.

 

 

Серцевий ритм виявляється чергуванням I тону, малої паузи, II тону і великої паузи, правильним чергуванням систол і діастол. При аускультації серця визначальне значення має уміння відрізняти I тон від II, що дає можливість розпізнавати, в якій фазі серцевого циклу виникають ті або інакші звукові явища. Передусім тони один від іншого відрізняються по тривалості пауз. Якщо одночасно з аускультацією серця пальпувати серцевий поштовх, то першим буде той тон який виникає після тривалої паузи і за часом співпадає з серцевим поштовхом, оскільки поштовх і I тон виникають одночасно, в період систоли. Однак цей прийом використовують тільки в тих випадках, коли серцевий поштовх добре промацується. Якщо ж серцевий поштовх не промацується, цей прийом не застосуємо.

I тон можна визначати також за допомогою одночасного вислухування серця і пальпації артерій, однак він добре відрізняється тільки при рідкому пульсі, оскільки пульс по тривалості дещо запізнюється від систоли.

I тон звучить глухіше, нижче, голосніше, довше, ніж II, який є більш ясним, високим, менш гучним, більш коротким і що різко обривається. Пауза між I і II тоннами коротша, ніж між II і наступним за ним I тоном (систолічним).

 

Оскільки I тон виникає на початку систоли, а II-на самому початку діастоли, то в їх склад входять звуки різного походження.

I тон утвориться при скороченні передсердь, скороченні шлуночків, закритті двох- і трьохстулкових атріовентрикулярних клапанів, коливанні стінок аорти і легеневої артерії в момент систоли шлуночків. Таким чином, I тон серця складається з трьох компонентів:

1) м’язового;

2) клапанного;

3) судинного.

Найбільш сильні звуки виникають при закритті атріовентрикулярних клапанів, вони домінують в цьому тоні і додають йому своєрідний акустичний відтінок.

II тон утвориться при закритті пів місяцевих клапанів аорти і легеневої артерії, а також при коливанні стінок аорти і легеневої артерії під час діастоли.

 

У здорових тварин I і II тони серця звучать виразно і ясно. Зміна акустичних властивостей тонів залежить від чотирьох основних причин і їх поєднань:

1) зміни скоротливості функції серця;

2) зміни фізичних властивостей клапанів і будови отворів, що прикриваються ними;

3) змін тиску крові в аорті і легеневій артерії;

4) дисоціації окремих компонентів тонів.

Крім цього, на властивості тонів впливають прилеглі близько до серця тканини (краї легень, грудна стінка, шерстний покрив), властивості близько розташованих до серця органів (легені, шлунок, передшлунки, печінка), скупчення патологічного випоту і газів в серцевій сорочці, порожнини плеври, а також вікові, видові і індивідуальні особливості.

У великої рогатої худоби I і II тони серця гучні, I тон звучить виразніше за II.

У дрібної рогатої худоби тони серця ясні, виразні, добре аускультуються по обидві сторони грудної клітки.

У свині I тон ослаблений, обидва тони звучать приглушено.

У коней I тон довший, нижче і повільніше затухає, ніж II, а II коротший і вищий I, різко обривається.

У м’ясоїдних тони серця гучні, чіткі, ясні.

 

При вивченні функції серця і діагностиці його вад важливе значення має аускультація компонентів тонів або шумів серця в точках проекції на грудній стінці клапанів і отворів серця, що прикриваються ними, в місцях їх найкращої прослуховуваності.

У жуйних р. optimum митрального клапана досліджують