Дидактична система Ісмаїла Гаспринського

Результати проведеного дослідження довели, що на формування особистих якостей І. Гаспринського великий вплив мала родина майбутнього просвітителя: мати Фатьма Султан, дворянка за походженням, і батько Мустафа Гаспринський, дворянин, офіцер російської служби – та няня-вихователька на ім’я Хабібе. Переконання, ціннісні орієнтації І. Гаспринського розвивалися на основі ідей багатогранної культури кримськотатарського народу, його ментальності. Величезне значення у становленні І. Гаспринського мали шкільні й студентські роки. В юному віці хлопчика віддали в традиційний мусульманський мектеб . З 1861 р. Ісмаїл Гаспринський навчався в Сімферопольській чоловічій гімназії, а з 1864 до 1867 року – у 2-й Московській військовій гімназії.

У 1870 р. Ісмаїл-бей розпочав педагогічну діяльність, одержавши посаду вчителя російської мови і згодом отримавши звання міського вчителя (за свідченням документів Сімферопольської гімназії № 531). Далі шість років викладав російську мову в училищах Таврійської губернії, відкритих спеціально для кримських татар, учителював у містах Ялті (1874) й Бахчисараї (“Зинджирли медресе”, 1876). Наприкінці 1882 – на початку 1883 р. заснував новометодну школу . За відмінну старанну службу в 1872 р. його було відзначено подякою попечителя Одеського навчального округу.

Історичний аналіз громадсько-педагогічного життя й діяльності Ісмаїла Гаспринського показав, що його творча спадщина невіддільна від епохи, в якій він жив, від основних напрямів політичного та громадсько-освітнього руху Росії. Світогляд видатного педагога формувався під впливом тогочасних соціально-політичних умов життя, ідей видатних вітчизняних і світових педагогів-демократів: В. Белінського, О. Герцена, А. Кримского, Ш. Марджані (основного ідеолога татарського просвітництва дореформеного періоду), Г. Песталоцці, Д. Писарева, І. Тургенєва, К. Ушинського, М. Чернишевського, О. Черняєвського. Крім того, на формування педагогічного світогляду кримського реформатора благотворно вплинули просвітницькі ідеї французьких матеріалістів та утопічні ідеї епохи Відродження, якими він захопився, слухаючи лекції в Сорбонні. Подорожуючи світом, І. Гаспринський вивчав досягнення культури і науки країн Європи й Близького Сходу: Франції, Іспанії, Німеччини (1874 – 1876), Азербайджану й Туркестанського краю (1885), Єгипту (1907 – 1908), Індії (1911). Це сприяло формуванню активної життєвої позиції, ерудиції та вільної орієнтації просвітителя в галузі педагогіки, яку він демонстрував протягом усієї своєї педагогічної діяльності.

Просвітницькі ідеї Ісмаїл-бея перегукуються з думками українських прогресивних педагогів другої половини XIX – початку XX ст., зокрема в питаннях: навчання й виховання рідною мовою, організації й розгортання мережі початкових шкіл, видання навчально-методичної літератури та шкільних підручників, національно-релігійного змісту освіти, підготовки педагогічних кадрів (К. Ушинський, М. Пирогов, М. Драгоманов, М. Грушевський, Б. Грінченко, І. Франко, Г. Лубенець, С. Русова).

Розглянувши в загальних рисах історичні корені розвитку й стану народної освіти кримських татар у другій половині ХІХ – початку ХХ століть, ми відзначаємо, що їхня система шкільного навчання, з одного боку, мала традиційно-мусульманський характер, а з другого – відображала спроби її реформування російською адміністрацією. Річ у тім, що осередком традиційного мусульманського навчання були мечеті, при яких існували школи двох типів – мектеби й медресе. Початкову освіту одержували в мектебах, вищу – в медресе. Зміст освіти мав схоластично-релігійний характер. Мектеби ділились на три основних типи: мечетські, парафіяльні й приватні. Закінчене вираження релігійно спрямована освіта отримала в системі медресе.

У результаті реформування народної освіти кримських татар російською адміністрацією було сформовано такі додаткові типи навчальних закладів: російсько-татарські міністерські училища, Сімферопольська татарська учительська школа і земські, громадські та приватні форми навчальних закладів (класифікація В. Ю. Ганкевича).

Аналіз показав, що І. Гаспринський уважно стежив за станом і розвитком народної освіти кримських татар у другій половині ХIХ століття, мав думки про реформування і створення такої системи, яка відповідала б вимогам свого часу, враховували ментальні особливості народу й сприяла його прогресу. Особливого значення І. Гаспринський надавав реформі старих мусульманських шкіл. Як уже зазначалося, саме йому належить ідея створення новометодних шкіл у Криму, створення друкарні й видання газети, а також навчально-методичної літератури загальнотюркською мовою, яка була зрозумілою для всіх мусульман Росії. Однією з найяскравіших сторінок в історії вітчизняної та народної педагогіки стала джадидистська реформа народної освіти кримських татар в другій половині ХIХ століття, а також внесок Ісмаїл-бея у формування реформаторського руху, який було названо джадидизмом1. На ранніх стадіях рух очолювала плеяда інтелектуалів Поволжя, включаючи Ш. Марджані (1818 – 1889), А. Насирі (1824 – 1902), Х. Фаізхані (1828 – 1866). Як громадсько-педагогічний рух джадидизм виник у Таврійській губернії, а його загальновизнаним лідером був І. Гаспринський. Він виділив три пріоритетних напрями джадидизму: 1) модернізація мусульманської общини через реформи просвітництва; 2) духовне й політичне єднання тюрко-мусульман Російської імперії; 3) форми культурної взаємодії тюрко-мусульман Росії з країнами Західної Європи (консолідація діяльності народів, програма зближення зі слов’янськими народами та християнським світом). Заслугою цього руху став перехід від конфесійної й російської громадянської освіти до національно-світської без шкоди конфесійному або загальносуспільному напрямам. Провісником ідей просвітителя стала газета “Терджиман”