Дидактична система Ісмаїла Гаспринського

У результаті проведеного ретроспективного аналізу було встановлено наявність авторської дидактичної системи І. Гаспринського. Здійснено порівняльно-педагогічний аналіз його дидактичної системи з авторськими системами прогресивних педагогів Росії та європейських країн.

Визначено структуру дидактичної системи Ісмаїл-бея, розкрито її методологію, зміст і складові. Визначено масштаби розповсюдження й функціонування цієї дидактичний системи в навчальних закладах Таврійської губернії в кінці ХІХ – початку ХІХ століть.

Теорія освіти й навчання педагога-реформатора склали струнку дидактичну систему, яка охоплювала проблеми мети і змісту освіти, сутності процесу навчання і його принципів, методів, форм, контроль та оцінку результатів навчання, теорію створення підручників і навчальних посібників, підготовку педагогічних кадрів, розвиток жіночої освіти, а саме:

мета навчання: формування в учнів розуміння наукової картини світу, законів природи, суспільства і на цій основі виховання духовно й морально збагаченої особистості;

зміст освіти мав світсько-релігійний характер і відображав громадсько-політичні, педагогічні та філософські погляди І. Гаспринського;

у другій половині ХІХ століття педагог на конкретних прикладах розкрив сутність дидактичних принципів: наочності, свідомості й активності, доступності, послідовності, систематичності, міцності знань та навичок, зв’язку теорії і практики, народності, природо-і культуровідповідності, толерантності, полікультурності – і рекомендував учителям новометодних шкіл дотримуватися цих принципів;

методи й форми навчання – це складові дидактичної системи Ісмаїл-бея. Свій новий метод навчання грамоти – “усул-і джедід” він побудував на звуковому методі. З багатьох його різновидів (аналітичного, синтетичного, аналітико-синтетич-ного) просвітитель використовував аналітико-синтетичний, враховуючи рекомендації К. Ушинського й досвід А. Черняєвського. Формою навчання був урок, який можна класифікувати за такими типами: комбінований, або змішаний; урок роботи з книгою, уроки письмових вправ. Більшість форм і методів навчання з дидактичної спадщини реформатора з успіхом застосовуються й у практиці сучасної школи (наприклад, пояснювальне читання, міжпредметні зв’язки, виявлення логічного зв’язку між частинами прочитаного у творі, різноманітні письмові роботи). Проте деякі прийоми активізації розумової діяльності, які пропонував просвітитель, застосовують рідко (усна лічба під час перерви).

Дано науково-педагогічну оцінку основним вимогам до навчально-методичної літератури І. Гаспринського. Дидактичні погляди просвітителя відображено в “Ховадже-і суб’ян” (“Вчитель дитини”, 1884 – 1910), “Кираєт тюркі” (“Тюркське читання”, 1894), “Сарф тюркі” (“Тюркська граматика”, 1897), “Рехбер муаллімін... ” (“Керівництво для вчителя”, 1898), що були опубліковані в друкарні газети “Терджиман” (“Перекладач”). Вони складені з урахуванням специфіки новометодної школи й відповідають до тогочасним поглядам на підручникотворення.

Аналізуючи підручники й посібники Ісмаїл-бея, ми дійшли висновку, що вони мали велике значення для розвитку освіти кримськотатарського народу у другій половині ХIХ – на початку ХХ століть. Вони були фундаментом дальшого створення підручників для народної школи. Педагог визначив такі підходи до їх створення: написання рідною мовою; змістовність, доступність, логічність; урахування психічних і ментальних особливостей дитини, широке використання народознавчого й краєзнавчого матеріалів; єдність з навколишнім світом; наявність запитань і завдань, які сприяли б формуванню самостійної думки учня, та ілюстрацій, які будили б творчу думку дитини. Ці підходи залишаються актуальними і для сучасного підручникотворення.

У результаті проведеного дослідження визначено внесок І. Гаспринського у формування й підготовку педагогічних кадрів для новометодних шкіл, проаналізовано педагогічні вимоги до особистості вчителя. Видатний педагог і реформатор розумів важливість ролі вчителя в тому, щоб учні успішно опановували знання й набували вмінь і навичок.

Ісмаїл-бей виступив за висококваліфіковану підготовку вчителів і поліпшення їхнього матеріально-правового становища.

На початковому етапі кадри для новометодних шкіл, оскільки не було інституту підготовки вчителів, готувала зразкова школа “усул-і джедід”, заснована кримським просвітителем у Бахчисараї. Основним засобом навчання майбутніх учителів був методичний посібник “Рехбер муаллімін…” (“Керівництво для вчителя”, 1898) і навчальні посібники І. Гаспринського з різних дисциплін, що містили з методичні рекомендації, його ж таки педагогічні статті, опубліковані в газеті “Терджиман” (“Перекладач”), які за своїм змістом мали як теоретичний, так і методичний характер.

Провідні педагоги-новатори: Б. Емекдар, М. Рефат. І. Леманов, А. Айвазов, А. Абібулла-ефенді (Крим), Хасянкаєв (Вятська губернія), М. Суфі-оглу (Китай), які сприяли становленню новометодної школи, а також реформуванню народно-конфесійної системи освіти тюрко-мусульман того часу.

Розглянуто питання освіти тюрко-мусульманок Росії. Велике значення кримський джадидист надавав розвитку жіночої освіти. Пальма першості в організації новометодних шкіл для тюрко-мусульманок належить саме йому. Зміст освіти жіночих шкіл нового типу мав світсько-релігійний, а також професійний характер. Першою вчителькою новометодної школи була С. Болатукова (молодша сестра І. Гаспринського). До професійної діяльності її підготував сам Ісмаїл Гаспринський. Основні ідеї жіночої освіти він виклав у публіцистичних творах “Кадинлар улькесі” (“Країна амазонок”, 1890), “Кадинлар” (“Жінки”, 1903), у журналі “Алем-і нісван” (“Жіночий світ”, 1905), у педагогічних статтях.

На основі розгляду педагогічної спадщини Ісмаїл-бея розкрито можливості використання його дидактичної спадщини в сучасній науці і практиці.

У педагогічній системі реформатора є багато цінного й корисного, що має неминуще значення, сприяє розвитку творчого мислення вчителя, сприяє спрямованій роботі в навчанні й вихованні підростаючого покоління. Тому тему “Дидактична система І. Гаспринського”, як і в цілому спецкурс “Педагогічна система І. Гаспринського”, введено в програму історії педагогіки для філологічного