Дидактичні умови індивідуалізації трудового навчання учнів 8–9 класів засобами інформаційних технологій

Вивчення літературних джерел і практики трудової підготовки школярів дозволили встановити можливості використання комп’ютера в навчальному процесі як засобу, що може суттєво допомогти вчителю в практичній реалізації індивідуалізованого трудового навчання. Проте для досягнення позитивних результатів вчителю необхідна достатня спеціальна і методична підготовка, врахування інших факторів. Основними передумовами, які дозволяють використати комп’ютерні технології з метою індивідуалізації трудового навчання, є: реалізація міжпредметних зв’язків трудового навчання з інформатикою та іншими дисциплінами; наявність достатньої кількості комп’ютерної техніки і периферійних пристроїв; діагностика індивідуальних особливостей учнів 8–9 класів; достатній рівень сформованості умінь і навичок роботи учнів і вчителів на персональному комп’ютері; наявність відповідного програмно-педагогічного забезпечення для підтримки навчального процесу.

Другий розділ – “Дидактичні умови індивідуалізації трудового навчання учнів засобами інформаційних технологій” – присвячений обґрунтуванню технології навчання на основі сукупності визначених дидактичних умов.

Спираючись на дані психологів, що для учнів 8–9 класів характерними є ознаки завершення, переважно їх фізичного розвитку, загострення суперечностей і диспропорцій у рівнях і темпах становлення якостей особистості, виявлено подальше поглиблення соціалізації серед школярів завдяки їх участі в продуктивній трудовій діяльності, самообслуговуванні тощо.

В учнів 8–9 класів зароджується гіпотетичне і дедуктивне мислення, здатність до абстрагування, уміння висувати й аналізувати альтернативні гіпотези, формулювати висновки. При цьому школярі значно відрізняються за індивідуальними особливостями. Через достатньо диференційовані, критичні й усвідомлені потреби школярів цього віку, пов’язані з вибором майбутньої професії, частина з них стає відверто байдужими, пасивними у трудовій діяльності, ставиться до неї із зневагою, виявляє негативні емоції.

Наведені в дисертації аргументи свідчать, що реальними шляхами індивідуалізації навчання є диференціація учнів за рівнями навчальних досягнень, інтересами, напрямками підготовки.

У процесі констатуючого дослідження встановлено: 81% школярів вважають, що заняття трудового навчання дозволяють їм проявити і реалізувати індивідуальні здібності. Одночасно визначено, що 78% загальної кількості опитаних учителів трудового навчання використовують індивідуальний підхід до школярів, враховують у своїй роботі індивідуальні якості особистості. Проте 15% учителів здійснюють індивідуальний підхід лише на інтуїтивному рівні, без застосування обґрунтованої методики вивчення та розвитку індивідуальних особливостей учнів.

Дослідження улюблених навчальних предметів учнів, їх позаурочних інтересів і джерел інформації показали, що 35% школярів відзначають трудове навчання як цікавий пізнавальний предмет. Незначний відсоток учнів займається різними видами діяльності за напрямками декоративно-ужиткового мистецтва і технічної творчості, проте частина з них відвідує кілька клубів, секцій, гуртків. Встановлено, що нині домінує інтерес учнівської молоді до комп’ютерної техніки і мережі Інтернету як джерела інформації; 75% учнів відвідують у позаурочний час або бажають відвідати комп’ютерні клуби.

Отже, на основі теоретичного аналізу та даних констатуючого експерименту однією з умов індивідуалізації трудового навчання визначено застосування елементів інформатики з урахуванням вікових і психофізіологічних особливостей учнів.

Традиційні методики вимірювання індивідуальних особливостей учнів, рівня їх навчальних досягнень усе більше вступають у протиріччя із сучасними вимогами системи освіти. Вони мають суб’єктивний характер, не сприяють активній і систематичній самостійній роботі школярів, усереднюють усіх учасників навчального процесу.

Комп’ютерне тестування значною мірою дозволяє вирішити цю проблему. Тести досягнень (на відміну від широко відомих психологічних тестів) відображають не стільки вплив набутого досвіду і загальних здібностей на поведінку та розв’язання тих чи інших завдань, скільки вимірюють вплив спеціальних освітніх програм, профільної та іншої підготовки на ефективність засвоєння певного комплексу знань і формування відповідних умінь.

Опитування учнів і школярів дозволяє стверджувати, що на уроках трудового навчання продовжують домінувати усна та письмова форми контролю рівня навчальних досягнень учнів. Лише 65% учителів вказують на використання тестових завдань, а комп’ютерне тестування практично не використовується.

Аналіз програм трудового навчання та інформатики дозволив встановити актуальні зв’язки між цими предметами, на які може спертись учитель в процесі запровадження комп’ютерного тестування. Складність полягає в тому, що у школах вивчення основ інформатики здійснюється за декількома варіантами навчальних програм і може розпочинатись у різних класах (наприклад, 7-му або 10-му класах). У зв’язку з цим особливе місце в роботі зайняло дослідження готовності учнів 8–9 класів і вчителів до роботи з комп’ютерною технікою.

Отримані дані показують, що міські школярі достатньо підготовлені до роботи з комп’ютером (уміння виконувати прості завдання проявляють 82% учнів). Набагато нижчий рівень готовності до роботи з ПЕОМ у вчителів (68%). Дещо гірша ситуація спостерігається в сільських школах.

Другою дидактичною умовою індивідуалізації трудового навчання визначено діагностику навчальних досягнень учнів у процесі комп’ютерного тестування. 

Незважаючи на відсутність ґрунтовної підготовки вчителів трудового навчання до використання комп’ютерів у навчальному процесі, їх ставлення до проблеми застосування ПЕОМ з метою індивідуалізації навчання загалом позитивне і зацікавлене.