Економічний аналіз для інших спеціальностей

Економічна сутність резервів підвищення ефективності виробництва полягає у найбільш повному та раціональному використанню предметів та засобів праці для отримання більшої кількості високоякісної продукції при найменших витратах живої та уречевленої праці на одиницю продукції.

 

До логічних методів економічного аналізу відносяться:

1. Абстрактно-логічні: аналіз, синтез, індукція, дедукція, експеримент, абстрагування, моделювання, формалізація.
2. Метод порівняння. Порівняння як спосіб дослідження здійснюється через зіставлення одного показника з іншим з метою визначення спільних рис або розбіжностей між ними.

Основними базами порівняння можуть бути:

• нормативні показники;
• дані попередніх періодів;
• середні галузеві показники;
• планові показники;
• показники найкращих підприємств або міжнародні стандарти.

Існують наступні умови співставності показників:

• дотримання якісної однорідності порівнюваних показників;
• спільність методики розрахунку показників;
• застосування єдиних вимірників;
• однакові географічні умови аналізу (їх розташування до постачальників і ринків збуту);
• рівна кількість робочих днів в порівнюваних періодах

3. Методи елімінування.

Якщо зв’язок між результативним показником та факторами, що його визначають, має функціональних характер, для аналізу такого явища використовують прийоми елімінування.

Елімінування – означає виключення впливу всіх, крім одного, факторів на величину результативного показника. Цей прийом виходить з умовного визнання того, що всі фактори змінюються незалежно один від одного. Це дає змогу визначити вплив кожного фактору на величину досліджуваного показника окремо.

В аналітичній практиці використовуються наступні способи елімінування:

• метод ланцюгових підстановок;
• метод абсолютних різниць;
• метод відносних різниць;
• індексний метод.

Метод ланцюгових підстановок є найуніверсальнішим, використовується для розрахунку впливу факторів в усіх типах факторних моделей. Він полягає у визначенні впливу окремих факторів на зміну величини результативного показника за допомогою поступової зміни базисної величини кожного фактору у факторній моделі на його фактичну величину. З цією метою визначають низку умовних величин результативного показника, які враховують зміну певного фактору, припускаючи що інші фактори лишаються не змінними. Порівняння величини результативного показника до і після заміни рівня певного фактору нейтралізує (елімінує) вплив всіх інших факторів, крім цього, та робить можливим визначення його впливу на приріст результативного показника. При  цьому в першу чергу підлягають заміні кількісні фактори, далі структурні, і в останню чергу якісні.

Застосування методу ланцюгових підстановок можна проілюструвати прикладом.

Фонд оплати праці (ФОП) визначається як добуток середньоспискової чисельності працівників (ССЧ), середньої кількості відпрацьованих днів одним працівником (КД) та середньоденного рівня оплати праці (СДОП). 

ФОП = ССЧ • КД • СДОП

Базисні та звітні значення показників містяться в таблиці.

 

Розрахунково-аналітична таблиця

 

Із здійснених розрахунків можна зробити наступні висновки:

• в звітному періоді порівняно з базисним відбулося зростання фонду оплати праці на 4082,5 грн;
• зростання середньоспискової чисельності працівників на 7 чоловік викликало збільшення фонду оплати праці на 3920 грн;
• за рахунок збільшення середньої кількості днів відпрацьованих одним робітником на 5 фонд оплати праці зріс на 2600 грн;
• негативно вплинуло на динаміку фонду оплати праці скорочення середньоденної заробітної плати на 0,5 грн, що викликало зменшення результативного показника на 2437,5 грн.

Метод абсолютних різниць є технічним спрощенням методу ланцюгових підстановок, але може використовуватися тільки для дослідження мультиплікативних факторних моделей.

Щоб розрахувати вплив першого (кількісного) фактору на результативний показник, необхідно абсолютне відхилення цього фактору помножити на базисний рівень всіх інших факторів, які включає модель.

Вплив другого фактору на результативний показник розраховується множенням фактичного значення першого фактора на абсолютне відхилення другого фактора та на базисне значення факторів вплив, яких ще не визначався.

Вплив третього фактору визначається як добуток фактичного значення першого та другого факторів на абсолютне відхилення третього фактору.

Таким чином, за використання способу абсолютних різниць вплив факторів розраховується множенням абсолютного відхилення досліджуваного фактора на базисне значення факторів, розміщених праворуч від нього у факторній моделі, і на фактичну величину факторів, розміщених ліворуч від нього.

Для прикладу, розв’язаного вище із застосуванням методу ланцюгових підстановок, визначення впливу факторів на зміну фонду оплати праці за допомогою методу абсолютних різниць буде мати наступний вигляд.

∆ФОПссч = ∆ ССЧ • КД0 •СДОП0 = 7 • 70 • 8 = 3920;

∆ФОПкд = ССЧ1 • ∆КД • СДОП0 = 65 • 5 • 8 = 2600;

∆ФОПсдоп = ССЧ1• КД1•∆СДОП = 65 • 75 • (-0,5) = -2437,5.

Метод абсолютних різниць дає такі самі результати як і метод ланцюгових підстановок (так само має виконуватися перевірка).

Метод відносних різниць так само як і метод абсолютних різниць використовується тільки для мультиплікативних факторних моделей. Він відрізняється від попередніх тим, що розрахунки впливу факторів на досліджуваний показник проводяться виходячи з відносних показників, їх приросту.

Вплив факторів на зміну фонду оплати праці (за даними попереднього прикладу) методом відносних різниць буде визначатися так:

∆ФОПссч =  =  = 3920;

∆ФОПкд =  =  = 2600;

∆ФОПскоп =  =  =  = - 2437,5.

Результат розрахунку співпадає із попередніми методами (незначні відхилення можуть бути зумовлені неточністю в розрахунку відносних відхилень, тому їх бажано розраховувати з точністю до трьох-чотирьох знаків після коми).

Індексний метод застосовують для вивчення економічний явищ, які формуються під впливом кількох факторів, кожен з