Філософія

 

1. Алексеев П. В., Панин А. В. Диалектический материализм (Общие теоретические принципы): Уч. пособие. — М.: Высш. шк., 1987. — Разд. 1.
2. Кувакин В. А. Что такое философия? — М.: Изд-во МГУ, 1989.
3. Ильенков 3. В. Философия и культура. — М.: Политиздат, 1991.
4. Мамардашвили М. К. Как я понимаю философию. — М.: Прогресс, 1990.

 

1. Сутність і основні форми буття.
2. Буття матеріального. Матерія і рух. Простір і час.
3. Буття людини.
4. Буття ідеального. Свідомість, її структура.
5. Діалектика та її альтернативи.
6. Буття соціального.

 

1. Філософія: Підруч. / Г. А. Заїченко, В. М. Саратовський, 1.1. Кальний та ін. / За ред. Г. А. Заїченка та ін. — К.: Вища шк., 1995. — Розд. 5–10.
2.  Філософія:  Курс  лекцій / За ред.   І.   В.   Бичка,
3. В.Г.Табачковського, Г.І.Горак та ін. — К.: Либідь, 1994. — Лекції 13–18.
4. Философия: Учебник для высших учебных заведений. — Ростов н/Д: Феникс, 1996. — Гл. III–VI.

 

1. Основні принципи теорії пізнання.
2. Пізнання як відображення. Суб'єкт і об'єкт пізнання.
3. Єдність чуттєвого і раціонального в пізнанні.
4. Емпіричний і теоретичний рівні пізнання.
5. Творчість та інтуїція.
6. Проблема істини, її критерії.

 

1. Філософія: Підруч. /Г. А. Заїченко, В. М. Саратовський, 1.1. Кальний та ін. / За ред. Г. А. Заїченка та ін. — К.: Вища шк., 1995. — Розд. 11–12.
2. Філософія: Курс лекцій / За ред. І.В.Бичка, В.Г.Табачковського, Г.І.Горак та ін. — К.: Либідь, 1994. — Лекція 20.

 

1. Особливості філософського пізнання суспільства і людини.
2. Природні умови розвитку суспільства.
3. Матеріальне виробництво як основа розвитку суспільства.
4.  Соціально-політична сфера суспільства.
5. Духовні виміри життя суспільства.
6. Філософська антропологія.

 

 

• Вивчення  курсу філософії здійснюється,  крім лекційних та семінарських форм, у таких формах СРС:
•  самостійна робота з філософською літературою, конспектування першоджерел (див. список літератури);
•  контрольні роботи, захист їх (див. тематику );
•  розв'язування тестів (див. тести та ін.);
•  складання  словника ;
•  упорядкування інформації про відомих філософів і філософські школи ;
•  аналітична робота з філософськими текстами.

 

Самостійна робота студента над модулем «Філософія» розпочинається з систематичної праці над підручниками, навчальними посібниками, які вказані в навчальних програмах курсів і конспектів лекцій. Вдумливе (часто неодноразове) читання того чи іншого розділу, окремої теми, продумування основних положень, виписка найголовнішого, складання тез прочитаного - все це необхідні засоби оволодіння навчальним матеріалом.

Зазначимо, що процес вивчення повинен бути зорієнтований не стільки на запам'ятовування тих чи інших положень, скільки на їх творче засвоєння і застосування до вирішення поставлених перед студентом проблем

При вивченні філософії студент знайомиться з системою понять, яка є для нього найчастіше новою і потребує досить складної перебудови мислення. Намагайтеся не формально завчати набір поодиноких положень і термінів, а осмислювати матеріал, роздумувати над прочитаним, щоб розвивати теоретичне мислення, оволодівати філософською культурою. Не залишайте невідомі для вас слова, терміни, незнайомі імена, звертаєтеся для їх з'ясування до енциклопедій, довідників і словників з філософи, етики, естетики, історії релігії.

 

Вивчення філософських творів з історії філософії в системі філософії складає основний зміст самостійної роботи.

Списки першоджерел – це твори видатних філософів, мислителів від стародавніх часів до сучасності, наприклад, Платон. “Государство”; Гегель. “Лекції з історії філософії”, “Естетика”; Енгельс Ф. “Діалектика природи”, “Анти-Дюринг”; Чижевський Д. “Нариси з історії філософії на Україні”;. Тойнбі А. “Постижение истории”, Швейцар А. “Культура и этика; Фрейд 3. “Психология бессознательного” та ін.

Щоб робота була корисною, треба перш за все уважно прочитати в підручнику і конспекті лекцій матеріал теми, ознайомитися з планом семінару, до якого відноситься першоджерело.

Починати вивчення першоджерел рекомендуємо із змісту, передмови і висновку, які дають загальні уявлення про твір. При читанні треба виділяти основні ідеї, постановку питань, їх обґрунтування і вирішення, методи і форми доказів, найбільш яскраві приклади; з'ясовувати невідомі слова, терміни, незнайомі імена, звертаючись до енциклопедій і словників.

Характер запису залежить від ступеня складності твору. Найчастіше виконують план, тези, виписки і конспект.

1. План являє собою перелік основних питань, що розкривають зміст твору. Він може складатися з назв головних розділів твору, з основних положень. 
2. Тези - це коротко сформульовані принципові положення роботи. Кожна розгорнута теза являє собою певне узагальнення думок і фактів, що викладені автором. Складають тези після вивчення матеріалу.
3. Виписки - це переказ чи цитування найбільш важливих положень творів.
4. Конспект - це стислий виклад основних ідей і висновків твору в їх логічній послідовності з цитуванням найбільш значних думок автора Конспектування - процес творчий. Нерідко студенти роблять великі виписки, що не дає належного ефекту. В конспекті потрібно вказати прізвище і ініціали (ім'я, по-батькові) автора, назву твору, місце і рік видання, номер тому і сторінки; найважливіші положення, ідеї і висновки - підкреслювати, підзаголовки - виділяти. Для заміток необхідно залишати поля. Добре оформлення конспекту полегшує користування ним, допомагає систематизувати знання при підготовці до занять й іспитів.

Існує три види конспектів: текстуальний, вільний, змішаний. Текстуальний конспект передбачає цитування головних положень твору. Він використовується