Філософія

 

Фрейдизм і неофрейдизм

 

Картина розвитку сучасної філософії буде неповною, якщо ми не назвемо і такий напрям, як фрейдизм та неофрейдизм, що розглядають людину з точки зору психоаналізу, розробленого в основному на біологізаторській основі. Основоположниками цього напряму є 3. Фрейд та Е. Фромм (неофрейдизм).

Фрейд визнав існування специфічної психічної енергії, передусім енергію сексуальних потягів (лібідо), яка виливається в неврози, сни, комплекси, соціальні конфлікти, коли відсутня реалізація цих потягів. Е. Фромм аналізує факт соціальної напруженості через інші, більш широкі причини, ніж сексуальні.

Структура психіки особи, за Фрейдом, складається з трьох елементів. «Воно» (Id) — архаїчна безособова частина психіки, «Над-Я» — (Super Ego) — установка суспільства і «Я» (Ego). Свідоме «Я» виступає як поле боротьби між «Воно»» і «Над-Я», яке витісняє егоїстичні імпульси зі сфери свідомого, обмежує їх вільний прояв, заганяє їх у сферу підсвідомого. Існують кілька похідних від фрейдизму вчень, об'єднаних назвою неофрейдизму, зокрема це біологізаторські теорії, пов'язані з урахуванням зовнішніх факторів, та культурно-соціологічні. Наприклад, у Е. Фромма замість «лібідо» критерієм поведінки людини виступає всезагальна любов, соціально-культурні фактори замість сексуальних, як у 3. Фрейда.

 

Філософський словник: неопозитивізм, філософія життя, філософська антропологія, герменевтика, структуралізм, екзистенціалізм, неотомізм, ірраціоналізм, фрейдизм, неофрейдизм, діалектичний матеріалізм, матеріалістична діалектика, історичний матеріалізм, відчуження, практика, свобода, абсурдність буття.

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.2. СИСТЕМА ФІЛОСОФІЇ

 

1. ПРОБЛЕМА СИСТЕМАТИЗАЦІЇ ФІЛОСОФСЬКОГО ЗНАННЯ

 

Проблема систематизації основних галузей філософії

Як зазначалося у темі 1, філософія — це наука, предметом якої є загальне в системі «людина—світ». До цієї системи входять такі відношення: онтологічні, гносеологічні, аксіологічні, предметно-перетворювальні та ін. Тому все розмаїття проблем філософського світогляду можна звести до п’яти великих груп:

1) онтологічні;

2) антропологічні;

3) аксіологічні;                                               

4) гносеологічні;

5) праксеологічні.

Більш детально галузі філософського знання та їх функції подано на схемі

 

№

п/пГалузь

філософіїПредмет

осмисленняФункціяАспект рефлексії

світогляду

1ОнтологіяСвітОнтологічнаЧи можлива людина з її свідомістю у цьому світі? Яким має бути світ?

2ГносеологіяПізнанняГносеологічнаЧи можливе адекватне пізнання?

3АксіологіяЦіннісно-

орієнтаційна

діяльністьАксіологічнаЧи можлива реалізація

життєвого сенсу, ключових цінностей?

 

 

4ПраксеологіяПеретворюванняПраксеологічнаЧи можливе ефективне

перетворення?

5Соціальна

філософія

(філософія

історії)Сукупна людина (суспільство)Соціально-історичнаЯке співвідношення суб'єктивного та об'єктивного, скінченного та нескінченного в суспільстві?

 

 

 

6Філософська антропологіяЛюдина як цілісністьАнтропологічнаЯке співвідношення суб'єктивного та об'єктивного, скінченного та нескінченного в людині?

 

 

 

7МетодологіяЗагальні підходи до розуміння світу (сукупність методів)МетодологічнаЯкі типи філософствування адекватно відповідають

предмету філософії?

 

 

 

8Історія філософіїТипи філософії і філософської діяльностіМетафілософськаЧи є загальні закони, принципи формування і розвитку різних історичних типів філософського знання?

 

 

 

9Філософія

релігіїРелігійне ставлення до світуРелігійно-філософськаЧи можливе існування в

світі божественного?

 

10Філософська 

логікаФорми і закони мисленняЛогічнаЧи є універсальні способи мислення?

 

11ЕтикаСпілкуванняЕтичнаЩо таке добро і зло?

12ЕстетикаЕстетичне опанування світуЕстетичнаЯк можлива діяльність

за законами краси?

Онтологія описує категоріальний «кістяк» світу і будь-якого явища в ньому. Гносеологія осмислює чуттєві, логічні, інтуїтивні та емоційні шляхи адекватного істині пізнання. Аксіологія обґрунтовує набуту систему цінностей і життєвих сенсів. Соціальна філософія аналізує картину суспільства (сукупної людини), а філософська антропологія — людину як цілісну особистість. Філософія релігії осмислює певну релігійну (або атеїстичну) картину світу і відповідні їй принципи поведінки людини. Історія філософії потребує самоосмислення власного шляху, мети, перспектив розвитку філософського знання.

 

 

Проблема структурування філософії

Сучасна філософія — це не тільки різновид світогляду, а й система знання, яка претендує на науковість. Як наука вона має свій специфічний предмет, методи пізнання, систему категорій і закони, а також задовольняє певну практичну потребу. Філософія є знання загального, що зближує її з наукою, оскільки наука, як і філософія, відображає світ у загальних поняттях. Зближує філософію з наукою також те, що філософія прагне теоретично обгрунтувати свої положення, довести їх, виразити в теоретичній формі.

 

 

Принципи і основи побудови філософської теорії

Існують два основні способи систематизації філософського знання; класичний і некласичний. Класичні системи філософії (наприклад, античні філософські системи або системи німецької класичної філософії) є цілісні, замкнені, завершені, а некласичні системи не претендують на цілісність, завершеність, замкненість.

Світоглядний характер філософського знання становить головну його специфіку, визначає фундаментальне гуманістичний зміст. Міра «гуманістичної насиченості» тієї чи іншої філософської позиції залежить головним чином від способу філософствування: діалектичного або догматичного. Перший підхід постає у прагненні до мудрості, націленості